01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.03.2009 № 48/356
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача - СтавицькаІ.Б., ТокарТ.Г.
від відповідача - Кузьменко Л.Г., Федосієнко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2008
у справі № 48/356 (суддя Сулім В.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
у судовому засідання 19.02.2009 по справі оголошувалась перерва відповідно до 77ГПК України
Відкрите акціонерне товариство »Полтаваобленерго» звернулося до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання нечинним (недійсним) рішення Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 № 244р по справі № 28.26.13/19-06/01-02-50/22-2005 про порушення ВАТ »Полтаваобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в сумі 200 000,00 грн. та стягнути з Антимонопольного комітету України на користь ВАТ »Полтаваобленерго» 85,00 грн. судового збору та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2008 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство »Полтаваобленерго» (позивач) подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції невідповідністю висновків обставинам справи, неповно встановлено фактичні обставини справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства »Полтаваобленерго» без задоволення.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України »Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Частиною 4 статті 4 Законом України »Про захист економічної конкуренції» встановлено, що Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Повноваження Антимонопольного комітету України визначені у ст. 7 Закону, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Рішенням про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 року у справі № 28-26.13/19-06/01-02-50/22-2005 визнано ВАТ »Полтаваобленерго» за результатами діяльності у 2004 -2006 роках займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території Полтавської області, де розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі (крім територій Крюківського району міста Кременчука, на якій розташовані електромережі ВАТ »Крюківський вагонобудівний завод»), із частковю 100 відсотків. Визнано, що ВАТ »Полатваобленерго», вчинивши дії, які полягають у: встановленні у договорі з ТОВ »Енергоатом Харків Проект» на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами зобов'язань для постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом здійснювати комерційний облік переданої та спожитої споживачем постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом за допомогою автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії; встановленні у договорах на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами і ТОВ »Енергоатом Харків Проект» ТОВ »Науково-технічний центр »Енергетичні технології» - зобов'язань передавати в заставу майно; ненаданні у травні 2006 року відповіді на звернення ТОВ »Науково-технічний центр »Енергетичні технології» щодо Повідомлення і на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на червень 2006 року до ДП »Енергоринок»; ненаданні у червні 2006 року відповіді на звернення ТОВ »Енергоатом Харків Проект» щодо Повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на липень 2006 року до ДП »Енергоринок», встановило такі умови реалізації товару (передача електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) незалежним постачальникам електричної енергії (ТОВ »Енергоатом Харків Проект» і ТОВ »Науково-технічний центр »Енергетичні технології»), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що призвело до ущемлення інтересів зазначених суб'єктів господарювання та створило перешкоди доступу на ринок постачання електричної енергії, що призвело до обмеження конкуренції, що є порушенням, передбаченим частиною першою, пунктами 1 і 7 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України »Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на регіональному ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладено на ВАТ »Полтаваобленерго» штраф у розмірі 200 000,00 грн.
Таким чином, позивач здійснює діяльність із надання послуг з передачі електроенергії. Позивач є суб'єктом природної монополії на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території Полтавської області (крім території Крюківського району міста Кременчука) та за результатами господарської діяльності у 2004-2006 роках займає монопольне становище на зазначеному ринку із часткою 100 відсотків.
Відповідно до ст. 50 Закону України »Про захист економічної конкуренції» дії, які є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції. Зокрема порушенням визначено зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Згідно до ст. 13 Закону України »Про захист економічної конкуренції», зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Таким чином, порядок та умови постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом регулюється Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 12.08.1996 № 36 »Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом». Ліцензіатом відповідно до Умов та Правил є суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований у встановленому порядку, який отримав ліцензію на постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом та зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ. Ліцензіатами є ТОВ »Енергоатом Харків Проект» та ТОВ »НТЦ »Енергетичні технології».
Пунктом 2.4 Умов та Правил № 36 передбачено, що Ліцензіат повинен закуповувати електроенергію в оптового постачальника електричної енергії відповідно до умов його діяльності. Ліцензіат укладає договір купівлі-продажу електричної енергії з оптовим постачальником електричної енергії. Ліцензіат має право постачати електричну енергію, вироблену електроенергетичними потужностями, що перебувають в його власності або в тимчасовому користуванні на умовах оренди, якщо вона не підлягає продажу на Оптовому ринку електричної енергії. Ліцензіат укладає договір про передачу його електричної енергії до споживачів з власником місцевих (локальних) електромереж.
Ліцензіат не повинен протидіяти іншим електропостачальникам здійснювати ліцензовану діяльність з постачання електричної енергії згідно до п. 2.5 Умов та Правил № 36.
Пунктом 3.4.1. Умов та Правил № 36 на ліцензіатів покладено обов'язок діяти згідно із законодавством України та нормативно-технічними документами. Згідно до п. 3.6.2 Умов та Правил № 36, ліцензіат повинен надавати фінансові гарантії оптовому постачальнику електричної енергії та ліцензіатам, які передають його електричну енергію, згідно з чинним законодавством України відповідно до укладених договорів.
Також, діяльність електропередавальної організації регулюється Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, затвердженими постановою НКРЕ від 13.06.1996 № 15 »Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами».
Згідно Умов та Правил № 15, ліцензіатом з є суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований у встановленому порядку, який отримав ліцензію на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ. Отже, позивач є ліцензіатом у розумінні з Умовами та Правилами № 15.
Відповідно до п. 2.5 Умов та Правил № 15, ліцензіат має забезпечувати управління ліцензованою діяльністю за принципом економічної доцільності та з метою досягнення найнижчої вартості електроенергії для споживачів. Закупівля товарів, робіт та послуг має здійснюватись ліцензіатом на конкурсних засадах.
Ліцензіат не повинен надавати перевагу будь-яким енергопостачальникам (крім передбачених законодавством випадків, коли така сама перевага або привілеї надаються всім енергопостачальникам) чи безпідставно протидіяти суб'єкту підприємницької діяльності займатись ліцензованою діяльністю з постачання електричної енергії відповідно п. 2.7 Умов та Правил № 15.
Як передбачено пунктами 3.7.3, 3.7.10., 3.8.1. Умов та Правил № 15, тарифи на передачу електроенергії визначаються таким чином, щоб забезпечити ліцензіатом достатні надходження коштів для відшкодування його виправданих витрат та прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності. Ліцензіат має право вимагати виправдані фінансові гарантії у зв'язку зі своєю ліцензованою діяльністю згідно із чинним законодавством України в суб'єктів підприємництва, пов'язаних з ним договірними відносинами. Ліцензіат не повинен без обґрунтованих причин не допускати чи обмежувати доступ до існуючих місцевих (локальних) електромереж споживачів чи інших суб'єктів підприємницької діяльності, які бажають передавати електричну енергію, бути підключеними до електромереж ліцензіата або бажають побудувати, удосконалити чи експлуатувати нові технічні засоби електромереж, при наявності необхідних узгоджень та дозволів.
Пунктом 3.8.3 на ліцензіата покладено обов'язок протягом 15 днів з моменту отримання заяви на приєднання або на передачу електричної енергії ліцензіат повинен направити Заявнику проект відповідного договору, підписаний зі своєї сторони. Умовами та Правилами № 15 передбачено, що ліцензіат може відмовити Заявнику в укладанні договору, якщо це може призвести до порушення ліцензіатом Умов та Правил. Інших підстав для відмови ліцензіатом в укладенні договору, в тому числі додаткової умови до договору, Умовами та Правилами № 15 не передбачено.
Ліцензіату заборонено надавати перевагу будь-яким споживачам електричної енергії чи суб'єктам підприємницької діяльності при укладенні договорів про підключення та/або про передачу електричної енергії відповідно до п. 3.8.6 Умов та Правил № 15.
У разі виникнення спірних питань між ліцензіатом та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, які шляхом переговорів не вирішені, ці питання можуть передаватися на розгляд НКРЕ та/або центральному органу виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, відповідно до їхньої компетенції та/або до суду (п. 3.8.8.).
Пункт 3.9.8 Умов та Правил № 15 зобов'язує ліцензіата надавати оптовому постачальнику електричної енергії інформацію про обсяги погодинної закупівлі електроенергії, на основі якої розраховуватимуться платежі, що їх мають сплачувати енергопостачальники за нерегульованим тарифом. Ці обсяги погодинної закупівлі електроенергії на Оптовому ринку складаються з відповідних погодинних обсягів електроенергії, спожитої споживачами, які закуповують електроенергію у енергопостачальників за нерегульованим тарифом.
Таким чином, Умови та Правила № 15 не надають позивачу як ліцензіату права вимагати встановлення автоматизованої системи комерційного обліку електроенергетії, чи визначати тип приладів комерційного обліку спожитої електроенергії.
31.07.1996 постановою № 28 НКРЕ затверджено Правила користування електричною енергією.
Відповідно до п. 1.1 Правил, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Згідно п. 3.1 Правил, електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Розрахункові засоби обліку електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог ПУЕ, цих Правил та проектних рішень.
Пунктом 3.2 Правил передбачено, що відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору.
Пунктом 3 постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 »Про внесення змін до Правил користування електричною енергією» передбачено, що суб'єкти господарювання, на яких поширюється дія Правил, зобов'язані привести комерційний облік на належних їм електроустановках у відповідність до вимог пункту 3.35 Правил для площадок вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 750 кВт та більше протягом одного року від дати набрання чинності цією постановою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було запроваджено автоматизовану систему комерційного обліку електроенергії, яка б відповідала вимогам нормативних документів, що діють на оптовому ринку про, що підтверджує лист ДП »Енергоринок» від 03.07.2007 № 01/52-3976 та Звіт ДП »Енергоринок» про основну діяльність у 2007 році. Свідоцтво про метрологічну атестацію від 14.02.2006 № 16-03/Е 0106 Комплектів технічних засобів автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії, посилається позивач в якості доказу встановлення Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергетії (АСКОЕ). Проте, запровадження АСКОЕ може підтверджуватися лише документом, що підтверджує введення його в експлуатацію, а не свідоцтвом про метрологічну атестацію.
Отже, позивач користуючись своїм монопольним становищем на ринку, намагався змусити ТОВ »Енергоатом Харків Проект» укласти договір на умовах обов'язкового встановлення АСКОЕ. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.03.2006 у справі № 12/17 п. 4.2 договору № 2541 викладено у редакції, яка звільняє ТОВ »Енергоатом Харків Проект» від примусового встановлення АСКОЕ.
Позивач примушував ТОВ »Енергоатом Харків Проект» укласти договір № 2541 на умовах, які передбачали обов'язки, що не могли бути покладені на останнього в силу чинного законодавства України, тобто цих діях містяться ознаки дій, що містять склад правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України »Про захист економічної конкуренції». Крім того, невідповідність дій чинному законодавству встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.03.2006 у справі № 12/17.
19.10.2005 постановою НКРЕ № 934 схвалено примірний договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією.
Пунктом 2 постанови № 934 рекомендовано електропередавальним організаціям та постачальникам електричної енергії за нерегульованим тарифом укладати договори на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за цією примірною формою.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Таким чином, в силу Закону Позивач має право змінювати окремі умови примірного договору, рекомендованого НКРЕ, лише за наявності взаємної згоди постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом. Право доповнювати зміст примірного договору будь-якими положеннями у позивача виникає за таких самих умов.
Як вбачається з матеріалі справи, пункт 2.2 договорів позивач із ТОВ »Енергоатом Харків Проект» та ТОВ »НТЦ »Енергетичні технології» містять умову про 100% передоплату послуг позивача. Разом з тим, позивач пропонував включити до тексту договору із ТОВ »Енергоатом Харків Проект» положення про заставу майна в якості забезпечення невиконання зобов'язань останнього. Господарським судом Полтавської області у рішенні від 24.03.2006 у справі № 12/17 встановлено, що умова щодо 100% передоплати наданих послуг відповідає чинному законодавству, проте суд відмовив у включені до договору п. 9.8 про обов'язок укладення договору застави майна ТОВ »Енергоатом Харків Проект».
Крім того, п. 3 постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 позивач не міг вимагати від ТОВ »Енергоатом Харків Проект» встановлення АСКОЕ протягом року, а тому вимога запропонованого позивачем п. 4.2 договору була безпідставною та примушенням ТОВ »Енергоатом Харків Проект» вчинювати дії, які він мав вчиняти лише з власної ініціативи.
Проект пункту 4.6 договору із ТОВ »Енергоатом Харків Проект», який було запропоновано позивачем, надавав останньому право не надавати послуги, передбачені предметом договору, якщо ТОВ »Енергоатом Харків Проект» не буде здійснювати облік АСКОЕ. Рішенням Господарського суду Полтавської області було встановлено незаконність вимоги включення цієї умови до договору.
Отже, позивач вчинював дії щодо ТОВ »Енергоатом Харків Проект», спрямовані на створення умов, які неможливо було б встановлювати за умов існування конкуренції на ринку, тобто позивачем були допущені порушення п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України »Про захист економічної конкуренції», зокрема, включення до договору таких умов, які не передбачені примірним договором та погіршують становище ТОВ »Енергоатом Харків Проект» та ТОВ НТЦ »Енергетичні технології» порівняно з тим, яке передбачається змістом примірного договору.
Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що внаслідок непогодження позивачем у червні 2006 року повідомлення ТОВ »Енергоатом Харків Проект» останній у липні 2006 року не зміг надати АТ »Укртатнафта» послуги із постачання електроенергії за нерегульованим тарифом. 29.06.2006 листом № 8/19-953 АТ »Укртатнафта» у грудні 2005 року та протягом 2006 року у АТ »Укртатнафта» були наміри постачати електричну енергію за нерегульованим тарифом від ТОВ »Енергоатом Харків Проект». Укладений договір із ТОВ »Енергоатом Харків Проект» № 381 (2226/3/2111) від 04.11.2005 року останній не зміг в строк оформити відповідні документи в ВАТ »Полтаваобленерго» для »Енергоринка», тому постачальником електричної енергії залишилося ВАТ »Полтаваобленерго». У травні 2006 року був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії № 17-ЕЕ-06 від 06.05.2006 з ТОВ »Енергетичні технології», але з тієї ж причини, що й ТОВ »Енергоатом Харків Проект», ТОВ »Енергетичні технології» не змогло постачати електричну енергію АТ »Укртатнафта».
Позивачем також не було погоджено у травні 2006 року й повідомлення ТОВ »НТЦ »Енергетичні технології», через що останнє не мало можливості здійснювати поставки електроенергії у червні 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ »НТЦ »Енергетичні технології» зверталося до позивача із пропозицією врегулювання умов укладення договору застави майна, однак позивач на пропозицію не відповів, а також не запропонував свого проекту договору застави майна, що відповідно до ст. 181 ГК України.
24.05.2006 НКРЕ, оцінивши дії позивача як неправомірні, в порядку п. 3.8.8 Умов та Правил № 15 направила позивачу листа № 01-34-10/2568 з пропозицією врегулювати питання внесення змін до договору № 652.
Отже, позивачем було вчинено дії, які створили для ТОВ »Енергоатом Харків Проект» та ТОВ »НТЦ »Енергетичні технології» перешкоди для доступу на ринок постачання електричної енергії у Полтавській області, тобто вчинив дії, передбачені п. 7 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції».
Статтею 20 ГК України передбачено спосіб захисту прав суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було прийнято спірне рішення в межах свої компетенції, а саме рішення не суперечить чинному законодавству України.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивач, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2008 - відсутні.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства »Полтаваобленерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2008 - без змін.
Матеріали справи № 48/356 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.