23 травня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів : Оніпко О.В., Хилевича С.В., Рожина Ю.М.
Секретар - Панас Б.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „ Рівнекнига" про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
Рішенням Рівненського міського суду від 12.02.2013 р. в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі представник позивачки - ОСОБА_2 вказує, що воно є незаконним та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд безпідставно відхилив доводи позивачки про її звільнення з роботи у зв"язку із упередженим та неприязним ставленням до неї директора КП „Рівнекнига", яке розпочалося після поновлення на роботі ОСОБА_3 Причиною стала відмова ОСОБА_1, як відповідальної за здійснення перевірки щодо виконання магазином доведеного товарообігу, у фальсифікації фактів порушень, вчинених ОСОБА_3 , яку вона хотіла звільнити з роботи.
Після цього, директором було видано декілька безпідставних та незаконних наказів , у т.ч. щодо переведення, як позивачки, так й інших працівників книгарні на нижчеоплачувану роботу або на роботу з неповним робочим часом з оплатою 0, 5 ставки посадового окладу та 0, 75 ставки, однак вказаним обставинам суд оцінки не дав. Позивачкою вказані накази не оскаржувалися, оскільки вона вважала, що вказані порушення були добровільно врегульовані між нею та директором Хажанець Ю.П.
У березні 2012 р. відбулися збори трудового колективу щодо затвердження Колективного договору , на яких колектив відмовився проголосувати за запропонований директором додаток до договору, після чого 31.05.2012 р. ОСОБА_1 було попереджено про можливе звільнення з роботи через два місяці у зв"язку із тяжким економічним становищем і скороченням адміністративних витрат, а наказом від 01.08.2012 р. за № 56-К звільнено з роботи.
Позивачку було звільнено з посади головного товарознавця, на яку вона була призначена лише 01.03.2012 р. Скорочення посади головного товарознавця дало змогу Хажанець Ю.П. звільнити з роботи саме ОСОБА_1
Крім того, поза увагою суду залишився наказ від 01.12.2011 р. за № 42-к , яким
Справа № 1715/16213/12 Головуючий у 1-й інст. - Сидорук Є.І. Провадження № 22-ц/787/613/2013 Доповідач - Оніпко О.В.
переведено ОСОБА_1 на посаду товарознавця 1 категорії та яку вона займала в період з 01.12.2011 р. по 01.03.2012 р., і за умови, якби скорочувалась саме посада товарознавця 1 -ї категорії, позивачка б мала переважне право на залишення на роботі, оскільки має більш високу кваліфікацію.
Разом з тим питання про переважне право на залишення на роботі позивачки судом не досліджувалося взагалі, оскільки скороченню підлягала саме конкретна посада головного товарознавця, що свідчить про упереджене ставлення до неї директора.
Також зі змісту наказу вбачається, що скорочення відбулося у зв"язку із важким фінансово-економічним станом підприємства на підставі аналізу за 1 квартал 2012 р. , невиконанням книгарнями доведеного планового завдання та у зв"язку із виробничою необхідністю. Однак судом не взято до уваги, що посадовий оклад директора Хажанець Ю.П. був збільшений з 4100 грн. до 6700 грн., а з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 50% до окладу ( 3350 грн.) , заробітна плата останньої збільшено більш ніж удвічі, та становить 10 050 грн. на місяць, а посадові оклади продавців різної категорії фактично зменшено до 0, 75 ставки. Вказані обставини свідчать про те, що звільнення працівників у червні-серпні 2012 р. було штучним.
Також, в порушення вимог закону, у трудову книжку позивачки не було внесено відповідний запис, а згідно із записом, до звільнення посада ОСОБА_1 зазначена - товарознавець, хоча звільнено її з посади головного товарознавця.
У зв"язку з цим, місцевий суд в порушення вимог закону, не виніс окрему ухвалу щодо зазначених у позовній заяві ОСОБА_1 протиправних дій зі сторони відповідача та щодо ведення трудових книжок.
На підставі наведеного, просить рішення скасувати, та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом від 01.08.2012 р. за № 56-К позивачку звільнено з роботи з посади головного товарознавця за скороченням чисельності на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України .
Вважаючи своє звільнення проведеним відповідачем з порушенням вимог закону, ОСОБА_1 28.08.2012 р. звернулася до суду з даним позовом та просила визнати неправомірними наказ від 01.08.2012 р. за № 56-к та скасувати його; поновити її на роботі на посаді головного товарознавця КП „ Рівнекнига"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов"язати відповідача внести зміни до її трудової книжки відповідно до переведень за час її трудової діяльності, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та судові витрати по справі .
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, її пояснень в судовому засіданні пояснень її представника ОСОБА_2 та доводів апеляційної скарги, останні зводяться до того, що незаконність звільнення позивачки полягає в упередженому ставленні до неї директора КП „ Рівнекнига" Ю.П. Хажанець та у відсутності необхідності проведення скорочення на підприємстві.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягненнясереднього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, місцевий суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 і з висновками, наведеними ним у рішенні , погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Порядок вивільнення працівників у зв"язку з цим, встановлений ст. 49-2 цього Кодексу.
У відповідності до вимог закону, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом 1-ї інстанції під час розгляду спору, було з"ясовано всі вищевказані обставини .
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зміни штату та скорочення чисельності працівників комунального підприємства не заслуговують на увагу та суперечать принципу здійснення ефективності підприємницької діяльності.
Місцевий суд вірно послався у рішенні на вимоги ч. 3 ст. 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, тобто, таке право належить виключно роботодавцю, у зв"язку із чим, обговорення питання про доцільність проведення скорочення чисельності або штату працівників на підприємствах, в установах, організаціях не входить в компетенцію суду.
Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, рішенням засідання профспілкового комітету від 11.05.2012 р. ( протокол № 15) за результатами розгляду подання директора КП „Рівнекнига" та висновку фінансово-економічного аналізу роботи підприємства за 1-й квартал 2012 р. про перебування його у збитковому стані, з метою раціоналізації робочих місць та зменшення адміністративних витрат та у зв"язку із впровадженням комп"ютеризації і зменшення навантаження на працівників ( бухгалтерії, складу та торгового відділу), було надано згоду на скорочення з 01.06.2012 р. у підприємстві наступних посад: головного товарознавця -1, бухгалтера 1 категорії -1, комплектувальника складу - 2 та водія - 0, 5 посадового окладу ( а.с. 21-22).
У зв"язку з наведеним, 30 травня 2012 р. директором КП „Рівнекнига" Ю.П. Хажанець було затверджено штатний розклад підприємства станом на 01.06.2012 р., який погоджено начальником управління економіки Рівненської обласної державної адміністрації ( а.с. 23-24).
30.05.2012 р. по КП „ Рівнекнига" було видано наказ № 31 про внесення змін до штатного розкладу та скорочення чисельності працівників, з яким позивачка була ознайомлена, однак відмовилася поставити свій підпис, що стверджується актом від 31.05.2012 р. ( а.с. 40, 41).
Таким чином, про наступне вивільнення ОСОБА_1 була попереджена за 2 місяці і у зв"язку з тим, що скороченню підлягала саме посада головного товарознавця, яку займала ОСОБА_1, підстави для вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі позивачки були відсутні.
Також, як встановлено судом та не заперечується позивачкою та її представником, скорочення дійсно відбулося, працівників, посади яких підлягали скороченню, було звільнено. На час звільнення позивачки будь-яких вакантних посад на підприємстві не було , а з часу проведення вказаного скорочення інші особи на роботу не приймалися та інші посади не вводилися.
При звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України, позивачці були виплачені всі передбачені законом виплати .
Вказані обставини підтвердили представники сторін у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доводи позивачки та її представника про відсутність змін в організації виробництва і праці на підприємстві та невпровадження на ньому комп"ютеризації після звільнення позивачки, грунтуються лише на їх особистих поясненнях .
Не заслуговують на увагу і посилання ОСОБА_1 про те, що звільнення її з роботи відбулося у зв"язку із упередженим ставленням до неї директора КП „Рівнекнига" , оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, і позивачкою та її представником , у відповідності до вимог закону, не надано доказів в їх обґрунтування .
Що стосується їхніх доводів про видання директором Хажанець Ю.П. наказів про переведення працівників підприємства, у т.ч. і позивачки, на неповний робочий тиждень , а також про видання наказу від 1.12.2011 р. про переведення позивачки з посади головного товарознавця на посаду товарознавця 1-ї категорії та наказу від 01.03.2012 р. про її залишення з 01.12.2011 р. на посаді головного товарознавця та про проведення донарахувань до заробітної плати за період з 01.12.2011 р. по 01.03.2012 р., то зазначені обставини не свідчать про упередженість до неї з боку директора ( а.с. 14, 39, 46, 47) та будь-яким чином не стосуються предмета спору - звільнення позивачки з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засіданні, вказані переведення проводилися за особистими заявами ОСОБА_1 і накази щодо цього останньою не оскаржувалися.
Таким чином, судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем були дотримані всі вимоги законодавства про працю, що дає можливість зробити висновок про законність її звільнення.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі є безпідставними, не підлягають до задоволення і вимоги останньої про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в порядку вимог ст. 237-1 КЗпП України . Разом з тим, підлягають до часткового задоволення вимоги ОСОБА_1 про зобов"язання відповідача внести передбачені законом записи у її трудову книжку, а саме : запис , на підставі наказу № 76-К від 20.11.2008 р. ( а.с. 43) про переведення позивачки з 20.11.2008 р. з посади товарознавця 1-ї категорії на посаду головного товарознавця, а також запис про її переведення з 01.12.2011 р. з посади головного товарознавця на посаду товарознавця 1-ї категорії на підставі наказу № 42-к від 01.12.2011 р. ( а.с. 46) та про залишення ОСОБА_1 з 01.12.2011 р. на посаді головного товарознавця на підставі наказу від 01.03.2012 р. за № 9-К ( а.с. 47).
Оскільки у відповідності до вимог п.2.14 Інструкції про ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України , Мінсоцзахистом від 29.07.1993 р. за № 58, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформляється у такому ж порядку, як і прийняття і звільнення.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 про внесення у трудову книжку записів на підставі наказів по КП „Рівнекнига" про переведення підприємства на неповний робочий тиждень, то зазначеною Інструкцією внесення таких записів не передбачено.
У зв"язку з наведеним, рішення місцевого суду в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про зобов"язання відповідача внести записи у її трудову книжку про переведення її на іншу посаду, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2013 р. в частині відмови ОСОБА_1 в позові до комунального підприємства „ Рівнекнига" про зобов"язання внести записи у трудову книжку - скасувати, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково .
Зобов"язати комунальне підприємство „ Рівнекнига" внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про її переведення з 20.11.2008 р. з посади товарознавця 1-ї категорії на посаду головного товарознавця на підставі наказу № 76-К від 20.11.2008 р.; про її переведення з 01.12.2011 р. з посади головного товарознавця на посаду товарознавця 1-ї категорії на підставі наказу № 42-к від 01.12.2011 р. та про залишення ОСОБА_1 з 01.12.2011 р. на посаді головного товарознавця на підставі наказу від 01.03.2012 р. за № 9-К. В решті в позові в цій частині відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Судді :