Справа № 2-3114/2011 Головуючий в 1 -й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1125/К/13 суддя Тарасенко О.В.
Категорія - 37 (І) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
21 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Турік В.П., Грищенко Н.М.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Шоста Криворізька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
позивач ОСОБА_2,
представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, -
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що складаючи заповіт 28.07.2009 року на ім'я відповідача, його мати та бабуся відповідача - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не усвідомлювала значення своїх дій внаслідок хвороби, а тому вчинений правочин не відповідав її внутрішній волі. На підтвердження зазначених обставин посилається на те, що він проживав разом із матір'ю, яка перебувала у безпорадному стані, потребувала постійної сторонньої допомоги, а його сестра - мати відповідача - не надаючи їй такої допомоги, ввела останню в оману і під психологічним тиском змусила підписати заповіт. Оспорюваний заповіт підписано не заповідачем, а іншою особою, хоча його мати не мала фізичних вад, які могли б перешкодити їй власноручно здійснити підпис документу.
Поросив визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_6 28.07.2009 року на користь ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори; стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема судом не враховано достатність доказів для задоволення позову, а саме: відсутність у заповідача фізичних вад, які б перешкоджали їй самостійно підписати заповіт, та показання допитаних свідків, які підтвердили, що відповідач відвідував бабусю лише у відсутність позивача та їх до нотаріальної контори запросила не спадкодавець, а мати відповідача -ОСОБА_7
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6, а відповідач ОСОБА_5 - її онуком.
За своє життя ОСОБА_6 28.07.2009 року склала заповіт на ім'я ОСОБА_5, відповідно до якого вона заповіла все належне їй за життя майно ОСОБА_5. Заповіт посвідчено нотаріально.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помера, після її смерті відкрилася спадщина на належне їй за життя майно.
Відповідно до положень ст.ст. 1233-1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто.
Частиною 2 ст.1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується за її дорученням і у її присутності іншою особою.
Згідно ч.2 ст.1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Позивач ОСОБА_2 оспорює заповіт на ім'я ОСОБА_5, вважаючи що волевиявлення ОСОБА_6 на складання заповіту не було вільним і не відповідало її волі, а також що заповіт був посвідчений без дотримання вимог закону.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 за життя, на законних підставах, використала своє право на особисте розпорядження належним їй майном на випадок своєї смерті, склавши заповіт на користь ОСОБА_5, її бажання та волевиявлення було вільним, при цьому форма заповіту була дотримана.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до положень ст.ст. 1247, 1248 ЦК України заповіт був складений у письмовій формі, підписаний ОСОБА_8 та посвідчений державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 в присутності заповідача ОСОБА_6 та свідків, враховуючи похилий вік, погане самопочуття заповідача та прохання останньої (а.с.38).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Отже, вирішуючи даний спір суд повинен встановити психічний стан заповідача в момент вчинення заповіту, тобто чи розумів останній значення своїх дій та чи міг керувати ними в цей момент.
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд, відповідно до ст. 145 ЦПК України, зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу (в даному випадку - посмертну судово-психіатричну експертизу) за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
При цьому, у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України висновок такої експертизи оцінюється судом у сукупності з іншими доказами по справі - показаннями свідків, даними медичних документів, що підтверджують або ж спростовують доводи позивача про те, що в момент його укладення заповідач не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
Аналогічні роз'яснення надані в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 та в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7.
Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 (а.с. 54) судом призначено посмертну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_6 на час оформлення нею заповіту - 28.07.2009 року (а.с. 56). Однак, посмертна судово-психіатрична експертиза не була проведена з причин недостатності наданих матеріалів і представник позивача не наполягав на її проведенні (а.с. 59, 95-зворот).
Згідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порушення вказаних вимог, позивач не довів, що в момент вчинення заповіту 28.07.2009 року ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.
Відповідні медичні документи в підтвердження хворобливого стану ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні й не надані суду апеляційної інстанції.
Доводи позивача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_6 при складанні заповіту перебувала у такому стані здоров'я, який дозволяв їй самостійно підписати заповіт не підтверджені жодними доказами, а відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про недотримання форми заповіту. Із тексту заповіту вбачається, що заповіт був записаний нотаріусом зі слід спадкодавця за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та прочитаний свідками вголос. Свідок ОСОБА_8, допитана в суді першої інстанції, також підтвердила факт того, що заповіт ними зачитувався.
Виходячи з цього, апеляційний суд вважає, що місцевий суд повністю дослідив всі обставини справи, дав належну оцінку всім зібраним по справі доказам, в тому числі і показанням всіх свідків, і прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо достатності доказів у вигляді показань свідків, оцінених судом у відповідності до ст. 212 ЦПК України, для задоволення позову.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував вказані обставини справи й дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки жодних беззаперечних доказів в підтвердження того, що заповідач ОСОБА_6 в момент вчинення правочину не розуміла значення своїх дій та не керувала ними позивачем не надано, при цьому покази свідків цього не підтверджують.
За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін згідно ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: