Справа № 22-ц/774/6031/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 27 суддя Кононенко О.М.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
23 травня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Надтока А.А.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2013 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суму боргу, -
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суму боргу посилаючись на те, що 02 липня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики грошових коштів в розмірі 10140,00 грн. сроком до 29 жовтня 2012 року зі сплатою 4 % щомісячно на залишок суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов ОСОБА_1 надав розписку, яка посвідчує передання йому вказаної суми. Відповідно до п.1 розписки, відповідач зобов'язався виплатити позивачу проценти від суми боргу в розмірі 4 % на залишок суми до 29 жовтня 2012 року щомісячно. Відповідно до п.2 розписки, за несвоєчасне повернення суми позики відповідач зобов'язався сплатити штраф в розмірі 10 % від суми неповернутої позики. У вищевказаний строк відповідач позику не повернув. На момент звернення до суду з позовом сума заборгованості складає борг за позикою - 10140,00 грн., індекс інфляції за період з 01 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року - 101,70 грн., штраф - 1014,00 грн., відсотки - 1622,40 грн., а всього 12878,10 грн. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором позики (а.с.2).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором позики у сумі 11964,10 грн., в решті у задоволенні позову - відмовлено (а.с.25-27).
В апеляційній скарзі (а.с.32-34) ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 1840,00 грн., оскільки:
- судом не з'ясовано походження розписки, на яку посилається позивач;
- розписку від 02 липня 2012 року було написано відповідачем під психологічним натиском позивача;
- судом проігноровано встановлений факт не передання грошових коштів в день написання розписки;
- частина боргу була повернута позивачу, а залишок становить 1840 грн.;
- суд не взяв до уваги те, що тільки банківські установи мають право нараховувати річні відсотки за користування коштами.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між сторонами укладено договір позики грошових коштів, який оформлено розпискою, і в якій відповідач зобов'язався сплатити відсотки за користування коштами та штраф у випадку несвоєчасного їх повернення.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з роспискою від 02 липня 2012 року відповідач взяв у позивача в борг 10140,00 грн. сроком до 29 жовтня 2012 року зі сплатою 4 % щомісячно на залишок суми та не повернув (а.с.9).
Доводи апеляційної скарги про отримання меншої суми позики ніж вказано в росписці не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Як вбачається відповідач з позовом до позивача з підстав, передбачених ч.1 ст.1051 ЦК України, до суду не звертався, договір позики недійсним не визнаний.
Доводи апеляційної скарги про написання відповідачем розписки на вказану суму під психологічним натиском позивача не можуть бути враховані.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач надані позивачем докази не спростував, проти написання ним розписки не заперечував, на підтвердження своїх заперечень щодо суми отриманої позики та примусового написання розписки доказів суду не надав.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: