Справа № 2-1315/11 Головуючий в 1 -й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1231/К/13 суддя Мясоєдова О.М.
Категорія - 5 (І) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
21 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Турік В.П., Грищенко Н.М.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 01 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності за набувальною давністю.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6,
відповідач ОСОБА_3,
треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_7, -
У квітні 2011 року ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_6, звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради (надалі - виконком Центрально-Міської райради), треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання права власності за набувальною давністю, посилаючись на те, що починаючи з січня 1979 року вона зі своєю сім'єю постійно проживає у будинку АДРЕСА_1. Вона добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується цим нерухомим майном більше ніж 10 років, сплачує комунальні платежі, доглядає за будинком та утримує його. Постійно проводить в ньому поточні та капітальні ремонти.
Поросила визнати за нею право власності на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яка складається із житлового будинку позначеному на плані земельної ділянки під літерою «А-1 ж», житловою площею 17,5 кв.м., загальною площею 40,9 кв.м, за набувальною давністю.
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 зменшила позовні вимоги та просила визнати право власності на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1, на яку приходиться 21,1 кв.м. у житлових будинках домоволодіння.
Ухвалою суду від 02.11.2012 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та замінено відповідача - виконком Центрально-Міської райради на належного - ОСОБА_3
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 01 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права. Зокрема, судом не враховано достатність доказів для задоволення позову, а саме: фактичну відмову спадкоємців померлого ОСОБА_9 від прийняття спадщини у вигляді спірного нерухомого майна, добросовісність та відкритість володіння спірним майном позивачем, відсутність між нею та відповідачкою ОСОБА_3 спору щодо цього майна.
Суд неправильно застосував положення ст. 398 ЦК України та безпідставно прийшов до висновку про користування майном, у той час як нею не укладався договір найму будинку після смерті його власника ОСОБА_9, і ставлення позивача до будинку як до свого власного майна (укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, проведення ремонтних робіт тощо) доводить саме фактичне володіння майном.
В запереченнях на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, відповідача ОСОБА_3, третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_7, які, кожна окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, залишивши рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, посилаючись на підстави, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою 21.01.1977 року, реєстровий номер №48, про що Криворізьким БТІ внесено запис №124 в реєстрову книгу №30 27.06.1977 року (т. 1 а.с. 9,10).
З 01 січня 1979 року ОСОБА_2 разом із своєю сім'єю вселилась до спірного будинку за погодженням з ОСОБА_9, оскільки останній хворів та потребував сторонньої допомоги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 помер (а.с. 11).
На теперішній час право власності на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за іншими особами в КП ДОР «Криворізьке БТІ» не зареєстровано, однак спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняв його син ОСОБА_11, після смерті якого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_3
Позивачка ОСОБА_2, посилаючись на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто після смерті власника, вона проживала у вказаному будинку та утримувала його, просила на підставі ч.1 ст.344 ЦК України визнати за нею право власності на 1/6 частину цього будинку, яка належала на праві власності померлому ОСОБА_9, за набувальною давністю, оскільки відкрито та добросовісно володіла ним з 1979 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до вищезазначених правовідносин положення ст. 344 ЦК України застосовувати не можна, позивачка не довела добросовісне користування 1/6 частиною будинку на яку вона просила визнати за нею право власності за набувальною давністю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов його з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Вказана норма права визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужим майном, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття цього майна.
Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини про те, що при вселенні до спірного будинку його власником був ОСОБА_9, який за життя не передавав позивачці права володіння належною йому часткою будинку та не відмовлявся від свого права власності на нього, про що останній було достовірно відомо, тобто з 1979 року у ОСОБА_2 на підставі згоди власника ОСОБА_9 виникло право користування житловим приміщенням спірного будинку, а не факт володіння 1/6 частиною будинку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку відсутні ознаки добросовісного володіння позивачкою спірним майном, що є істотним для визнання права власності на майно за набувальною давністю.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд дав належну оцінку зазначеним обставинам та наданим позивачкою доказами і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність її вимог. Посилання на утримання ОСОБА_2 частини будинку що належав ОСОБА_9 та сплату комунальних послуг не є підставою для застосування положення ст. 344 ЦК.
Крім того, згідно відомостей, наданих Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою 20.04.2012р. (т.1 а.с. 149) та Четвертою Криворізькою державною нотаріальною конторою 26.05.2012р. (т.2 а.с. 11), спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняв його син ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у зв'язку з чим 15 вересня 1995 року за реєстровим № 1-4649 було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом та за реєстровим № 1-4648 Свідоцтво про право власності на ім'я його дружини - ОСОБА_3, яка з моменту прийняття спадщини по теперішній час будь-яких дій щодо відмови від своїх прав на спадкове майно чоловіка не вчиняла, тобто від права власності на 1/6 частину домоволодіння не відмовлялась.
Твердження позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що з 1979 року відбулось саме добросовісне заволодіння нею частиною спірного будинку суперечить встановленим судом обставинам, за якими спірний будинок його власником ОСОБА_9 не передавався у володіння ОСОБА_2, а вселення останньої до спірного домоволодіння за життя його власника відбулося за його проханням у зв'язку з хворобою та потребою у сторонньому догляді, про що ОСОБА_2 зазначає у своїй позовній заяві та не заперечувала при розгляді справи.
За таких обставин передбачених законом підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю дійсно немає.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.
За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін згідно ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 01 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: