Справа: № 2-а-3250/10 Головуючий у 1-й інстанції: Корбут В.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
16 травня 2013 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про визнання неправомірними дій, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо недоврахування та виплати позивачу пенсії, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити відповідно до ст.39,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» урахуванням проведених виплат, доплату до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, за період з 23 січня 2010 року по 23 липня 2010 року та з 24 липня 2010 року. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, та, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, інвалідам ІІ групи призначається у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом замість залишення позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 23 січня 2010 року без розгляду, зроблено висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорія, інвалідом ІІ групи, та проживає на території радіоактивного забруднення, що підтверджується копією посвідчення, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у відповідача, додаткову пенсію та доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон).
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
За змістом ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 75% мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 50, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію та доплату до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 50 зазначеного Закону.
Колегія суддів зазначає, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визначена такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.
Таким чином колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити відповідно до ст.39, ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 23 січня 2010 року.
Однак, колегія суддів зазначає, що Законом України від 14.06.2011, № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Разом з тим, на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінет Міністрів України виніс постанову від 06.07.2011, № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", на підставі якої будуть проводиться соціальні виплати у 2011 році.
Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплату до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 23 січня 2010 року, то судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення в цій частині, з огляду на наступне.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення його без розгляду, а не для відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, позовні вимоги щодо відмови в задоволенні позову за період з 09 липня 2007 року по 23 січня 2010 року підлягають залишенню без розгляду, а постанова суду щодо відмови в задоволенні позову в цій частині - скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області - задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачені доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 23 січня 2010 року, позов в цій частині - залишити без розгляду.
В решті постанову суду - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
М.В. Межевич
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.