Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.
Суддя-доповідач - Яковенко М.М.
22 травня 2013 року справа №2а/0570/10317/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий суддя: Яковенко М.М.
судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.
при секретарі судового засідання Риковій Ю.О.
за участю представника відповідача Пупченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі № 2а/0570/10317/2012 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій за період з 01.12.11 р. по 01.02.12 р. в розмірі 347581,58 грн., -
Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області звернулось до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсій за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року в розмірі 347581,58 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі № 2а/0570/10317/2012 позов задоволений частково (а.с.213-217).
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області заборгованість з витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року в розмірі 1333 грн. 08 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята з порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.219-220).
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Неявка сторони не є перешкодою до розгляду справи та вирішення спору за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначив, що стягнуту суму грошових коштів за судовим рішенням сплачено.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що за наслідками щомісячної звірки сторонами були складені таблиці розбіжностей до інформації про відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, по яким суми відповідних витрат відповідачем не прийняті до заліку за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року (а.с.12-13).
За період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року Відповідачем не були прийняті до заліку суми:
По особам, які отримали травму за межами України (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5) - 5662 грн. 51 коп.- задоволено судом 603, 62 грн.;
Щомісячної державної адресної допомоги по всіх особах на суму 333659, 72 грн.- судом відмовлено;
Пенсії у випадку, коли на час смерті годувальника утриманець був працездатним (ОСОБА_6) у розмірі 1522, 40 грн. - відмовлено судом у повному обсязі;
Пенсія по втраті годувальника інваліда дитинства (ОСОБА_7) -1628, 39 грн. - задоволено судом 133, 27 грн.
Пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачена ОСОБА_8- відсутній на обліку у Фонді - 1332, 45 грн. задоволено в сумі 283, 37 грн.
Відсутнє звернення Фонду за регрес ними виплатами (ОСОБА_9)-1634, 82 грн. - задвоено судом 312, 82 грн.;
Пенсія по втраті годувальника внаслідок відсутності родинного зв'язку (ОСОБА_10 - 2141, 29 грн. - відмовлено судом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем виплачена пенсія за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року ОСОБА_3 у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, який стався на території СРСР 13.12.1977 року (а.с.17-18) в розмірі 204,96 грн. основного розміру пенсії; ОСОБА_4 в зв'язку з нещасним випадком на виробництві, який стався на території СРСР 12.06.1980 року (а.с.20) в розмірі 234,38 грн. основного розміру пенсії; ОСОБА_5 в зв'язку з нещасним випадком на виробництві, який стався на території СРСР 11.09.1987 року (а.с.37-38) в розмірі 151,77 грн. основного розміру пенсії та витрачено 12,51 грн. на її доставку.
Абз.2 п.5 ч.І ст.24 Закону № 1105-ХІУ встановлено, що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкоду вання шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захво рювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по стра хуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Згідно з абз.2 п.З Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІУ відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІУ встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на вироб ництві та професійних захворювань України.
Колегія суддів зазначає, що за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних ви падків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробницт ві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Відповідно до положень абз.7 п.З Закону № 1105-ХІУ Фонд соціального страхування від не щасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Правові норми, закріплені ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдруж ності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за зако нодавством держави, на території якої вони проживають.
Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за ці єю Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Порядок затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соці ального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасно го випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годуваль ника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІУ, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отриман ня відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавст вом України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробниц тві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, враховуючи висновки Верховно го Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судово го рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.І ст.237 КАС України, (постанова від 5 грудня 2011 року, постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-204а11, постанова від 21 листопада 2011 року по справі № 21-361а11), колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалі дом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
З огляду на зазначене, судом першої інстанції вірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми витрат за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року на виплату і доставку пенсії по інвалідності зазначеним вище особам внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України, на загальну суму 603,62 грн.
Колегія суддів зазначає, що не підлягає стягненню з відповідача цільова грошова допомога, виплачена ОСОБА_5 в сумі 123,63 грн., оскільки її відшкодування за рахунок відповідача не передбачено законодавством.
Колегія суддів зазначає, що 14 грудня 2011 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксований нещасний випадок зі смертю ОСОБА_11 (а.с.28-29). Після її смерті ОСОБА_9 призначена пенсія по втраті годувальника для ОСОБА_12 - доньки загиблої. Цим же рішенням відібрана малолітня ОСОБА_12 від батька ОСОБА_9 без позбавлення батьківських прав. Рішення суду набуло законної сили 11.01.2012 року, а 15.02.2012 року за рішенням Виконавчого комітету Красноармійської міської ради №72 ОСОБА_12 надано статус дитини позбавленої батьківського піклування та рішенням №73 від 15.02.2012 року їй призначений опікун (а.с.61-63). Оскільки позивачем призначена та виплачена пенсія по втраті годувальника дитині померлого годувальника, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат по виплаті та доставці пенсії, виплаченої ОСОБА_9 за грудень 2011 року - січень 2012 року у розмірі 312,82 грн.
Колегія суддів зазначає, що відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків.
Законом № 1105-XIV встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я або професійного захворювання застрахованої особи.
Факт отримання інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_8 підтверджений актом № 1 про нещасний випадок на виробництві, а також постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 року (а.с.21-22, 66-76).
Оскільки позивач знайшов підстави для призначення пенсії ОСОБА_8, факт отримання останнім інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджений актом про нещасний випадок на виробництві та довідкою МСЕК, та встановлений Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року по справі № 2а/0570/13828/2011, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої ОСОБА_8 протягом грудня 2011 року - січня 2012 року, в сумі 283,37 грн.
Згідно з частиною 1 пункту "д" статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Отже суд зазначає, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати пенсію по втраті годувальника лише у разі, якщо на утриманні годувальника знаходились особи, які були непрацездатними на момент його смерті.
Актом про нещасний випадок зафіксований факт про нещасний випадок на виробництві, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_3 з чоловіком ОСОБА_6 - ОСОБА_13 На момент смерті ОСОБА_13 його дружині ОСОБА_6 було 29 років (а.с.25-26).
Оскільки ОСОБА_6 на час смерті чоловіка - ОСОБА_13 була працездатною особою, не мала статусу інваліда, тому відсутні підстави для відшкодування відповідачем суми призначеної пенсії. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення витрат на виплату і доставку пенсії за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року ОСОБА_6 в розмірі 296,22 грн. не підлягають задоволенню.
Водночас колегія суддів зауважує, що відповідно до акту про нещасний випадок був зафіксований факт про нещасний випадок на виробництві, який відбувся 29.08.1952 р., внаслідок якого ОСОБА_14 загинув, на момент його смерті ОСОБА_7 виповнилось 3 роки (а.с.23-24). Тобто, ОСОБА_7 на момент смерті годувальника відповідно до положень ст. 33 Закону № 1105-XIV був непрацездатною особою, перебував на утриманні померлого. Тому суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на виплату пенсії та її доставку ОСОБА_7 за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року в загальному розмірі 133,27 грн. (126,86 + 6,41).
Згідно з розпорядженням УПФУ в м. Красноармійську Донецької області від 25.10.2010 року № 148146 заявником пенсії по втраті годувальника є ОСОБА_10, годувальником, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку з трудовим каліцтвом - ОСОБА_15 (а.с.30-32).
Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 03.08.2010 року у справі № 2-4016/2010 встановлений факт знаходження ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні ОСОБА_15, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, вказаним рішенням суду УПФУ в м. Димитрові Донецької області було зобов'язане призначити ОСОБА_10 пенсію на ОСОБА_16 у зв'язку з втратою годувальника (а.с.34-35).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11.10.2011 року по справі №2-1414/11, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.01.2012 року (а.с.51-53), відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_10 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області про призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника.
З огляду на вказані судові рішення, а також те, що падчерка померлого ОСОБА_15 не є дитиною померлого, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача витрат в розмірі 608,29 грн. на виплату і доставку пенсії ОСОБА_10
Виплата державної адресної допомоги, відшкодування сум якої, в тому числі, складає розбіжності у розрахунках сторін, передбачена постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265. Пунктом 1 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
У п.2 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 зазначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Таким чином, підстави виплати щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265, безпосередньо не пов'язані з фактами нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.
Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
З набранням чинності Закону № 1105-XIV, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, відповідно до підпунктів "г", "д" п.1 ст. 21 зазначеного Закону покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Тобто, з наведених законодавчих актів не вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати виплачені позивачем суми державної адресної допомоги.
Порядок відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-XIV (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону).
Пунктом 4 Порядку відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів.
Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Отже, виплата державної адресної допомоги не пов'язана з наявністю страхового випадку в розумінні Закону № 1105-XIV, а відшкодування державної адресної допомоги не передбачено спеціальним нормативним актом, що регулює спірні відносини Порядком відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4.
Суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення державної адресної допомоги за період з 01.12.2011 року по 01.02.2012 року за списком у розмірі 333293,45 грн., витрат щодо доставки цієї допомоги у сумі 366,27 грн., адресної допомоги виплаченої ОСОБА_17 в розмірі 1417,04 грн., ОСОБА_4 в розмірі 1387,62 грн., ОСОБА_8 в розмірі 1049,08 грн., ОСОБА_7 в розмірі 1495,12 грн., ОСОБА_6 в розмірі 1226,18 грн., ОСОБА_9 в розмірі 1322,00 грн., ОСОБА_10 в розмірі 1533,00 грн., ОСОБА_18 в розмірі 2130,60 грн.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі № 2а/0570/10317/2012 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 22 травня 2013 року. У повному обсязі складена 23 травня 2013 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя: М.М. Яковенко
Судді Р.Ф. Ханова
А.В. Гайдар