Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
23 травня 2013 року справа №805/3649/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Гімона М.М., секретар судового засідання Білоцерковець Д.О., за участю позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини 3057 внутрішніх військ МВС України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини 3057 про визнання неправомірними дії та зобов'язати вчинити певні дії, -
21.03.2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини про визнання неправомірними дії командування військової частини 3057 щодо невиплати майору запасу ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно у сумі 4688,16 грн. та зобов'язання її виплатити.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року вищезазначений позов задоволено: визнано неправомірними дії військової частини 3057 щодо не виплати ОСОБА_2 компенсації за неотримане речове майно; стягнуто з військової частини 3057 на користь ОСОБА_2 компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 4688,16 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно з Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1444, військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме зазначає, що у відповідності до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року, дію частини другої статті 9 було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна. Крім того, апелянт зазначив, що військова частина 3057 є державною організацією і є спеціальною моторизованою військовою частиною міліції та забезпечуються матеріально-технічними засобами та продовольством в порядку централізованого постачання в системі Міністерства внутрішніх справ, згідно ст.12 Закону України «Про внутрішні війська МВС України», тому просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, встановила порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи та дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині 3057 на посаді заступника командира військової частини з громадської безпеки. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 27.09.2012 № 124 о/с ОСОБА_2 звільнено у запас Збройних Сил України відповідно до п. «Б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу (а.с.7), а наказом командира військової частини 3057 від 01.10.2012 № 203 - виключений зі списків особового складу.
Грошова компенсація ОСОБА_2 за неотримане речове майно при звільнені не сплачено, заборгованість становить 4688,16 грн., що підтверджено довідкою військової частини 3057 від 12.03.2013 № 129 (а.с. 6).
Вищенаведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, суд першої інстанції виходив з того, що право на виплату компенсації за неотримане речове майно передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі Закон № 2011), а порядок виплати грошової компенсації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.
Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 № 1459-ІІІ, дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна призупинено.
Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Отже, оскільки на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, оскільки з березня 2000 року було припинено виплату грошової компенсації замість речового майна, а пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, тому що суперечить положенням Закону № 2011-XII, то у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Враховуючи те, що обставини справи встановлені судом першої інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Повний текст постанови виготовлено 24.05.2013р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу військової частини 3057 внутрішніх військ МВС України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини 3057 про визнання неправомірними дії та зобов'язати вчинити певні дії, скасувати.
У задоволенні позовних вимог Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини 3057 про визнання неправомірними дії та зобов'язати вчинити певні дії, відмовити.
Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення її в повному обсязі.
Колегія суддів О.В. Карпушова
Т.Г.Гаврищук
М.М. Гімон