22 травня 2013 року 810/1741/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 - фізичної особи - підприємця
до Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі
Київської області
про визнання дій протиправними, визнання незаконною і скасування вимоги про сплату боргу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 - фізична особа - підприємець з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області про:
- визнання незаконною і скасування вимоги про сплату боргу від 05.04.2013 № 027;
- зобов'язання відповідача утриматися у подальшому від вчинення незаконних дій щодо нарахування недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та направлення вимог про стягнення цієї недоїмки;
- зобов'язання відповідача утриматись від вчинення незаконних дій щодо нарахування пені та штрафних санкцій у зв'язку з несплатою мною недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- визнання дій протиправними щодо зобов'язання позивача формувати і подавати обов'язкову звітність по нарахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановленою Пенсійним фондом України формою;
- зобов'язання відповідача довести офіційно до відома фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності району через місцеві засоби масової інформації чи у будь-який інший публічний спосіб правову позицію (роз'яснення) Пенсійного фонду України щодо порядку сплати єдиного внеску підприємцями - пенсіонерами за віком чи інвалідами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною, оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування і є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області. Враховуючи те, що згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, позивач вважає, що у неї відсутній обов'язок сплачувати недоїмку з єдиного внеску у сумі 3075,81 грн.
Позивач і відповідач повідомлені судом належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявних у матеріалах справи повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень № 0113314917528 і № 0113314917510.
Від позивача до суду надійшла заява від 15.04.2013, в якій позивач просить здійснювати розгляд справи без її участі.
Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області зазначило, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами і отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому пенсіонери, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є пенсіонерами за віком і не звільняються від сплати єдиного внеску до досягнення ними пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Також, відповідач просив суд здійснювати розгляд справи без участі представників Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області.
Згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги наведеної норми, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 26.10.1998 державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області.
Згідно з даними копії свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_2, позивач є платником єдиного податку 10 % група 1.
Відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_3, виданого 04.07.2007 позивач отримує пенсію за віком.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області із заявою про роз'яснення обов'язку сплати єдиного соціального внеску.
Листом від 27.02.2013 № 54/М-2 відповідач повідомив позивачу про те, що особи, яким призначено пенсію за віком із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є пенсіонерами за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, відповідач пояснив, що позивач набуде права не сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при досягненні 56 років.
Також, позивачу повідомлено, що оскільки вона не звільняється від сплати єдиного внеску за травень - грудень 2012 року їй потрібно доплатити єдиний внесок і подати звіт до Пенсійного фонду.
05.04.2013 відповідачем прийнято вимогу № Ф 027 про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3075,81 грн.
Непогоджуючись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказана норма набрала законної сили 06 серпня 2011 року.
Суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача, які викладені у листі від 27.02.2013 № 54/М-2 стосовно того, що позивач не підпадає під дію статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому і не звільняється від сплати єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Разом з тим, відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У даному випадку положення статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Судом встановлено, що позивачу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також слід відмітити, що занижений граничний вік виходу на пенсію, осіб які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є підставою для висновку про виплату позивачу пенсії з інших підстав і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наводиться у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом).
На неправомірність нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчить також норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII.
Так, статтею 2 визначені види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (пункт "б" статті 2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 року № 2603-IV).
Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.
Враховуючи викладене, сформована відповідачем вимога про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску з фізичної особи-підприємця є протиправною і підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматися у подальшому від вчинення незаконних дій щодо нарахування недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та направлення вимог про стягнення цієї недоїмки; зобов'язання відповідача утриматись від вчинення незаконних дій щодо нарахування пені та штрафних санкцій у зв'язку з несплатою мною недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; визнання дій протиправними щодо зобов'язання позивача формувати і подавати обов'язкову звітність по нарахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановленою Пенсійним фондом України формою; зобов'язання відповідача довести офіційно до відома фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності району через місцеві засоби масової інформації чи у будь-який інший публічний спосіб правову позицію (роз'яснення) Пенсійного фонду України щодо порядку сплати єдиного внеску підприємцями - пенсіонерами за віком чи інвалідами, суд дійшов висновку, що ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність, спрямованість на майбутнє, відсутності підстав вважати, що відповідач буде в подальшому нараховувати недоїмку, пеню, штрафні санкції та виставляти вимоги, враховуючи висновки суду і є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114,70 грн.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною і скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області від 05.04.2013 № Ф 027.
3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - фізичної особи - підприємця (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.