Справа № 2а/1770/5286/2011
23 травня 2013 р. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючий Дорошенко Н.О., судді Комшелюк Т.О., Махаринець Д.Є. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник не з'явився,
третьої особи відповідача: представник Клим Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в справі за адміністративним позовом
ОСОБА_3
до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Волинь-Цемент"
про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу
ОСОБА_3 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Волинь-Цемент" про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу №3676 від 10.12.2009 на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку Південно-Східної ділянки Заруднянського родовища глини.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає можливим розглянути адміністративну справу за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, який без поважної причини не прибув в судове засідання.
11.07.12 в період зупинення провадження у справі позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Волинь-Цемент" до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі проводити розробку Заруднянського родовища глини на підставі спеціального дозволу № 3676 від 10.12.2009; заборони Милятинській сільській раді, Острозькій районній раді, Острозькій районній державній адміністрації, Рівненській обласній раді, Рівненській обласній державній адміністрації та іншим державним органам та органам місцевого самоврядування проводити заходи щодо викупу або примусового вилучення земельних ділянок, на яких розташована Південно-Східна ділянка Заруднянського родовища глини, на розробку якої видано спеціальний дозвіл № 3676 від 10.12.2009.
Клопотання мотивує тим, що ПАТ "Волинь-Цемент" на підставі спірного дозволу може приступити до розробки даного родовища, а також звернутися до відповідних державних органів про початок процедури викупу або примусового вилучення земельних ділянок, на яких розташоване дане родовище, з мотивів суспільної необхідності в порядку Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", що може призвести до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Також вказує, що оскаржуваний спеціальний дозвіл є явно протиправним.
Представник позивача в судовому засіданні клопотання про забезпечення позову підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити.
Представник третьої особи на стороні відповідача проти задоволення клопотання заперечив, покликаючись на його безпідставність.
Дослідивши докази в обгрунтування клопотання, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову до задоволення не підлягає з урахуванням такого.
Судом встановлено, що на підставі Державного акту №010470 від 10.01.2002 позивачу належить земельна ділянка площею 2,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, яка розташована в межах частини Заруднянського родовища глини, на яку ПАТ "Волинь-Цемент" видано спірний спеціальний дозвіл № 3676 від 10.12.2009.
Відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до п. "б" ч.15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Представник третьої особи на стороні відповідача пояснив, що ПАТ "Волинь-Цемент" розробку Заруднянського родовища глини з моменту отримання спірного дозволу не здійснювало і не здійснює на даний час у зв'язку з забороною зміни цільового призначення земельної ділянки. Зазначені обставини підтверджені представником позивача.
За таких обставин суд не вбачає підстав для забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ПАТ "Волинь-Цемент" до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі проводити розробку Заруднянського родовища глини на підставі спеціального дозволу № 3676 від 10.12.2009, позаяк незалежно від набрання судовим рішенням у справі законної сили право на розробку родовища є похідним від зміни цільового призначення земельної ділянки, що регулюється виключно законом.
Також суд зазначає, що правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, визначені Законом України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" N 1559-VI від 17.11.2009. Зокрема, цим Законом визначені повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в обумовлених правовідносинах; підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності; права власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких прийнято рішення про викуп для суспільних потреб.
З урахуванням вищенаведеного, у суду відсутні підстави для встановлення обмежень органам державної влади, органам місцевого самоврядування на здійснення заходів щодо викупу або примусового вилучення земельних ділянок, на яких розташована Південно-Східна ділянка Заруднянського родовища глини, позаяк порядок здійснення обумовлених заходів визначається виключно законом, а у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Позивач не обґрунтував необхідності вжиття зазначених ним заходів забезпечення адміністративного позову. Крім того, позивач не надав доказів того, що у випадку незабезпечення позову буде завдано шкоди його правам та інтересам.
З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів, які наведені позивачем у клопотанні про забезпечення позову.
За таких обставин у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ПАТ "Волинь-Цемент" до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі проводити розробку Заруднянського родовища глини на підставі спеціального дозволу № 3676 від 10.12.2009; заборони Милятинській сільській раді, Острозькій районній раді, Острозькій районній державній адміністрації, Рівненській обласній раді, Рівненській обласній державній адміністрації та іншим державним органам та органам місцевого самоврядування проводити заходи щодо викупу або примусового вилучення земельних ділянок, на яких розташована Південно-Східна ділянка Заруднянського родовища глини, на розробку якої видано спеціальний дозвіл № 3676 від 10.12.2009,- відмовити повністю.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання нею законної сили за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя Дорошенко Н.О.
Судді Комшелюк Т.О.
Махаринець Д.Є.