ЕУ № 254/3049/13-к
Провадження №1-кп/254/50/2013
18 травня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
Головуючого-судді: Данилів С.В.,
за секретаря: Дев'яткіної Я.В.,
за участю прокурора: Петрика В.С.,
представника заявника: ОСОБА_1,
особи, стосовно якої застосовано
примусові заходи медичного характеру: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька подання головного лікаря комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський психоневрологічний диспансер м. Донецька" ОСОБА_3 про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Донецька, громадянину України, неодруженому, не працюючому, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на теперішній ніде не зареєстрований та не проживає ,
09 квітня 2013 року головний лікар КЛПУ "Міський психоневрологічний диспансер м. Донецька" ОСОБА_3 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із поданням про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2, посилаючись на те, що на обліку в МПНД хворий знаходиться з семирічного віку, однак останні 7 років до лікаря-психіатра не звертався, лікування не приймав, дотримувався рекомендацій дільничного лікаря. Психічний стан хворого стабільний. Вживання алкоголю, наркотичних засобів заперечує. За минулий період противоправних дій не здійснював. Має адекватну родинну підтримку, будує реальні плани на майбутнє. Просить суд подання задовольнити та припинити надання психіптричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2
Суд, заслухавши представника заявника ОСОБА_1, особу, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_2, які підтримали подання, думку прокурора, який заперечив щодо відміни амбулаторного примусового психіатричного лікування та який вважає, що підстав для припинення наданя амбулаторної примусової допомоги ОСОБА_2 немає, оскільки фактично представником лікарні не подано суду доказів на підтвердження проведеного лікування, дослідивши матеріали подання, вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, 1980 року народження, перебуває на обліку у психіатричній лікарні з семирічного віку, тобто з 1987 року.
З постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 26 червня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_2 приблизно о 08 год. 45 хв. 22 квітня 2010 року, діючи умисно, за допомогою належного йому мобільного телефону "Nokia - 1208", набравши номер "101", здійснив анонімний дзвінок в Управління МНС м. Донецька і повідомив оператору, що в Донецькій освітній школі інтернат № 8, розташованої по пр. Червоногвардійському, 1, у Калінінському районі, м. Донецька, закладена бомба, свідомо знаючи що дані відомості є вигаданими і не містять правдивої інформації, чим скоїв неправдиве повідомлення про загрозу безпеки громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Згідно постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 26 червня 2012 року, ОСОБА_2 було призначено примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 жовтня 2012 року апеляцію захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 26 червня 2012 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 КПК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.
Відповідно до ч. 3 ст. 514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Згідно зі ст. 512 КПК України, судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових засобів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання головного лікаря КЛПУ "Міський психоневрологічний диспансер м. Донецька" ОСОБА_3 про припинення наданя амбулаторного примусового психіатричного лікування ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки ОСОБА_2 страждає психічним розглядом, а саме, синдромом лакунарної деменції, як наслідок органічного враження головного мозку внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми, фактичного лікування не отримував, а тому ураховуючи зазначений діагноз, останній потребує подальше отримання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Керуючись ст. 95 КК України, ст. 514, п. 7 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України, суд -
у задоволенні подання головного лікаря комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський психоневрологічний диспансер м. Донецька" ОСОБА_3 про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення через Будьоннівський районний суд м. Донецька.
Суддя Будьоннівського
районного суду м. Донецька С.В. Данилів