Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 травня 2013 р. Справа №805/5455/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
за участі секретаря судового засідання Асманової Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом управління пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та
Костянтинівському районі Донецької області
до державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного
управління юстиції в Донецькій області
про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та
зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по
виконанню виконавчих документів
за участю:
представника позивача: Осипова А.О., за дов. від 24 квітня 2013 року,
представника відповідача:Сергієнка Д.Є., за дов. від 22 травня 2013 року
Управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по виконанню виконавчих документів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконанні в державній виконавчій службі Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області знаходяться дві вимоги про сплату боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на загальну суму 8481,92 гривень. За наслідками ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження протоколом від 28 березня 2013 року було встановлено, що заборгованість з ОСОБА_3 не стягнута, що на думку позивача є нездійсненням відповідачем виконавчих дій, передбачених положеннями Закону України «Про виконавче провадження», направлених на примусове виконання виконавчих документів. З огляду на що, позивач дійшов висновку допущення відповідачем протиправної бездіяльності та просив зобов'язати відповідача усунути допущені порушення та вжити заходи щодо примусового виконання виконавчих документів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що державним виконавцем під час проведення виконавчих дій були виконані всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд -
Управлінням Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області було виконання три вимоги про сплату боргу: № 04-26/107у від 11 травня 2011 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 1534,50 гривень, № 01-26/240у від 04 квітня 2012 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 3909,50 гривень, № 01-26/98у від 04 лютого 2013 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 4572,42 гривень.
Як зазначено позивачем у позові та протоколі ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 28 березня 2013 року (а.с. 7-8), протягом строку здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області були вчинені наступні дії.
03 липня 2012 року державним виконавцем державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за адресою: АДРЕСА_1.
05 липня 2012 року державною виконавчою службою Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області з метою виявлення майна, земельної ділянки, поточних рахунків, реєстрації боржника, отримує пенсію чи зарплату, перебуває на обліку в центрі зайнятості, виявлення майна павільйонів та кіосків було зроблено запити до Ощадбанка, відділу держкомзему, Держтехнагляду, БТІ, ОДПІ, ГУМВС (АС), міський центр зайнятості, УПФУ, управління статистики, ФССНВ та відділу архітектури виконкому Костянтинівської міської ради.
Листом від 06 липня 2012 року податковий орган повідомив відповідача про відсутність у ОСОБА_3 додаткових джерел доходів, розрахункових рахунків в банківських установах.
07 липня 2012 року відповідачем отримано відповідь від адресного бюро ГУМВС про реєстрацію боржника за адресою: АДРЕСА_1.
12 липня 2012 року відповідачем отримано відповідь від ВРЕР про відсутність автотранспорта у боржника.
Крім того, згідно відповіді Бюро технічної інвентаризації за боржником зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
03 листопада 2011 року державним виконавцем здійснено вихід на місце мешкання ОСОБА_3, однак боржника дома не було, був залишений виклик.
Повторного виходу на місце мешкання ОСОБА_3 державним виконавцем не здійснювалося.
Судом встановлено, що постановою від 01 червня 2011 року відкрите виконавче провадження ВП № 27015506 про примусове стягнення з боржника 1534,50 гривень за вимогою від 11 травня 2011 року.
Постановою від 26 квітня 2012 року відкрите виконавче провадження ВП № 32455449 про примусове стягнення з боржника 3909,50 гривень за вимогою від 04 квітня 2012 року.
Постановою від 19 лютого 2013 року відкрите виконавче провадження ВП № 36637635 про примусове стягнення з боржника 4572,42 гривень за вимогою від 04 лютого 2013 року.
Постановою від 15 травня 2012 року ВП № 27015506 виконавче провадження ВП № 27015506 з примусового виконання вимоги від 11 травня 2011 року приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 38022381.
Постановою від 15 травня 2012 року ВП № 32455449 виконавче провадження ВП № 32455449 з примусового виконання вимоги від 04 квітня 2012 року приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 38022381.
Постановою від 01 березня 2012 року ВП № 36637635 виконавче провадження ВП № 36637635 з примусового виконання вимоги від 04 лютого 2013 року приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 38022381.
Спірним питанням цієї справи є встановлення наявності бездіяльності державного виконавця державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання вимог управління Пенсійного фонду України у місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 11 травня 2011 року, 04 квітня 2012 року та від 04 лютого 2013 року.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІУ примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Як визначено в статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі за текстом - Інструкція) та статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до пункту 4.1.8 Інструкції розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.
Пунктами 4.1.9 та 4.1.10 Інструкції передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.
Відповідно до пункту 4.2.1 Інструкції після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт.
Згідно з частиною 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно із частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Як вбачається за наявних в матеріалах справи документів, протягом здійснення відповідачем виконавчих дій з примусового виконання вимоги про сплату боргу відповідачем були направлені запити до Бюро технічної інвентаризації, ВРЕР м. Костянтинівці, управління земельних ресурсів та державної податкової інспекції з метою отримання інформації про наявність у боржника - ОСОБА_3 зареєстрованого нерухомого майна, автомототранспортних засобів та відкритих банківських рахунків, однак згідно відповідей земельних ділянок, транспорту чи банківських рахунків боржник не має.
Згідно відповіді Бюро технічної інвентаризації за боржником зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Однак згідно пункту 7 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» накласти арешт на квартиру не передбачається можливим через замалу суму вимог про сплату боргу.
Главою 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Згідно відповіді податкового органу від 26 лютого 2013 року боржник ніде не працює, пенсії не отримує.
Так, згідно із статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи документами не підтверджено бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області з виконання вимог управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області.
Крім того, суд зауважує, що від дати приєднання останнього виконавчого провадження - 01 березня 2013 року не сплинув шестимісячний строк, передбачений для здійснення виконавчих дій. Тобто, за таких обставин не можна вважати бездіяльність відповідача неправомірною.
З урахуванням зазначеного та враховуючи принципи частини 1 ст. 71 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено бездіяльність відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, тому позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року та на підставі ст.ст. 3, 8 - 11, 40, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у позовних вимогах управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання усунути допущені порушення та вжити заходи по виконанню виконавчих документів - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 22 травня 2013 року в присутності представників позивача та відповідача.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.