Справа № 500/1156/13-ц
Провадження № 2/500/1295/13
22 травня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Пащенко Т.П.
при секретарі - Топтигіній О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та трьох відсотків річних,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 8 000,00 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 693,80 грн., мотивуючи тим, що 22.02.2010 року відповідач отримав від нього в позику грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн., які він зобов'язався повернути в строк до 01.04.2010 року, про що 23.02.2010 року було складено розписку. Проте, у встановлений строк ОСОБА_2 борг не повернув, від виконання свого обов'язку щодо повернення суми позики ухиляється, тому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 8 000,00 грн. та суму трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 693,80 грн. Також позивач просить стягнути на його користь суму судового збору у розмірі 229,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (в т.ч. грошові кошти в такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 1047 ч.2 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог щодо Кодексу. Із ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов'язання, вбачається, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
В судовому засіданні встановлено, що 23.02.2010 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в борг у сумі 8 000,00 грн., що підтверджується розпискою, наданою ОСОБА_2, згідно якої він взяв у борг зазначені кошти та зобов'язався повернути їх строком до 01.04.2010 року (а.с. 22).
Зазначений договір відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України, оскільки укладений в письмовій формі.
Як вбачається з розписки від 23.02.2010 року відповідач взяв у ОСОБА_1 у борг 8 000,00 грн. строком до 01.04.2010 року. Відповідачем на день подання позову до суду сума боргу не повернута.
В зв'язку з зазначеним, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 8 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Також підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних від отриманої у позику суми.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, з відповідача підлягають стягненню проценти від суми позику за 2 роки 10 місяців та 21 день у розмірі 693,80 грн., згідно наданого позивачем розрахунку.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, оскільки в договорі не визначений розмір процентів, який підлягає стягненню, з відповідача необхідно стягнути три відсотки річних за 2 роки 10 місяців та 21 день (34 місяця та 21 день) прострочки (з 01.04.2010 року по 22.02.2013 року) користування грошима. Суд погоджується з розрахунком трьох відсотків, наданим позивачем, згідно якого їх сума складає 693,80 грн.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи, суд виходить з положень п.2 ч.2 ст.79, ст.ст.82, 88 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.
Стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» за №4191-VІ від 20.12.2011 року передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не можуть перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
За таких обставин, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що з відповідача на корить позивача могли бути стягнені витрати на правову допомогу, яка надавалася у судовому засіданні і за наявності належних та допустимих доказів - під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.
Як вбачається з матеріалів справи 21.02.2013 року між ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику юридичну допомогу на умовах, передбачених угодою (а.с. 9).
Згідно та ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 року - 1147 гривень, 40% від зазначеної суми - 458,80 гривень.
Вивченням матеріалів справи судом встановлено, що представник позивача приймав участь у судових засіданнях 27.03.2013 року (тривалість судового засідання 10 хв.), 30.04.2013 (тривалість судового засідання 30 хв.), 22.05.2013 року - (тривалість судового засідання 30 хв.)
Таким чином, витрати на правову допомогу = х (40 % від заробітної плати) * у (час судового засідання) / 60 хв.
Тобто, витрати на правову допомогу за участь у судовому засіданні 27.03.2013 року = 458,80 гривні * 10 хв. / 60 хв. = 76,47 гривень.
Аналогічно розраховані витрати на правову допомогу за участь у судових засіданнях: 30.04.2013 року = 458,80 гривні * 30 хв. / 60 хв. = 229 гривні 40 копійок, 22.05.2013 року = 458,80 гривні * 30 хв. / 60 хв. = 229 гривні 40 копійок.
Отже, загальна сума судових витрат за участь у судових засіданнях 27.03.2013 року, 30.04.2013 року, 22.05.2013 року, становить 535 грн. 27 коп. (76,47+229,40+229,40).
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правову допомогу у сумы 535 гривень 27 копійок.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, пов'язаних з правовою консультацією, підготовкою позовної заяви та інших документів, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні цієї частини вимог необхідно відмовити, оскільки за змістом ч.1 ст.44, ст.ст.27, 31 ЦПК України, зазначені дії не відносяться до окремих процесуальних дій, вчинюваних поза судовим засіданням.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 545, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та трьох відсотків річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 8 000,00 грн., суму трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 693,80 грн., суму витрат на правову допомогу у розмірі 535,27 грн. та судові витрати в розмірі 229,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Т.П.Пащенко