Справа № 1505/8654/2012
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
20 травня 2013 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.,
при секретарі - Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської лікарні про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровської міської лікарні про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд: скасувати наказ №129-ос від 06.09.2012 року про звільнення; поновити ОСОБА_1 на роботі - на посаді зубного техніка ортопедичного відділення; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 50000,00 гривень.
У судовому засіданні позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити їх.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні з позовом не згоден з підстав необґрунтованості позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та всі надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно наказу №155 від 30.05.2012 року Білгород-Дністровської міської лікарні "Про внесення змін до штатного розпису та створення комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення", скорочено з 03.06.2012 року зі штатного розпису ортопедичного відділення стоматологічної поліклініки Білгород-Дністровської міської лікарні такі посади: зубний технік - 2,25 ставки.
У зв'язку із скороченням штатів, 06.09.2012 року на підставі наказу №155 від 30.05.2012 року був виданий наказ №129-ос про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням штату і працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Позивач вважає наказ №155 від 30.05.2012 року необґрунтованим, а звільнення неправомірним, оскільки відсутні докази змін в організації виробництва і праці, в порушення норм трудового законодавства позивача було звільнено без попередньої пропозиції переведення на іншу роботу. Також позивач зазначає, що керівництвом лікарні грубо порушені вимоги щодо погодження з профспілкою рішення про скорочення штату працівників, оскільки, згідно протоколу №16 від 31.08.2012 року прийнято рішення не надавати згоду на скорочення зубних техніків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6
Крім того, позивач зазначає, що всупереч ст. 42 КЗпП, при його звільненні відповідачем не було прийнято до уваги, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі у зв'язку з тим, що на його утриманні знаходяться двоє родичів похилого віку, а саме дід і баба.
Суд критично ставиться до зазначених посилань позивача з наступних підстав.
Пунктом 2 Наказу МОЗ України N 33 від 23.02.2000 року "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" надано право керівникам закладів охорони здоров'я у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами для даного закладу, за рахунок посад інших структурних підрозділів в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Судом встановлено, що наказ №155 від 30.05.2012 року Білгород-Дністровської міської лікарні "Про внесення змін до штатного розпису та створення комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення" було винесено головним лікарем міської лікарні з метою раціонального використання бюджетних коштів, враховуючи фактичний обсяг виконаних робіт, у зв'язку із необхідністю раціоналізувати (оптимізувати) штатні структури ортопедичного відділення стоматологічної поліклініки міської лікарні. Таким чином, оскаржуваний наказ про звільнення був виданий уповноваженою на те особою та відповідає нормам законодавства про працю. Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Таким чином, оскаржуваний наказ про звільнення був виданий уповноваженою на те особою та відповідає нормам законодавства про працю.
У відповідності до положень ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців.
Урахування наявності чи відсутності в особи утриманців можливе лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
При прийнятті рішення про скорочення штатів у зубних техніків не були рівними умови продуктивності праці і кваліфікації, у зв'язку з чим відповідачем не було взято до уваги довідку про склад сім'ї позивача №146 від 07.09.2012 року, згідно якої до складу сім'ї входять дід - ОСОБА_7, та баба - ОСОБА_8
Так, під скорочення підпали ОСОБА_6 (без категорії; продуктивність праці 81 %), ОСОБА_4 (2 категорія; продуктивність праці 73%), ОСОБА_8 (2 категорія; продуктивність праці 35 %), та ОСОБА_5 (категорія вища; продуктивність праці 31%), загальний розмір ставок вказаних осіб склав 2,25 ставки.
На підставі наказу головного лікаря №129-ос від 06.09.2012 року частина штату працівників, окрім вказаних чотирьох осіб, була переведена на меншу ставку, внаслідок чого звільнилось 1,75 ставки.
З урахуванням ставки позивача, було скорочено 2,25 ставки.
В своїх запереченнях відповідач зазначає, що перевага в залишенні на вивільнених ставках саме ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була надана у зв'язку з тим, що за весь період роботи вказані особи не мали жодних порушень трудової дисципліни.
Так, в матеріалах справи наявні підтвердження численних порушень позивачем трудової дисципліни.
Всього керівництвом відділення зафіксовано 16 фактів порушення позивачем трудової дисципліни, а у 2010 році йому була оголошена догана, яка не була оскаржена. (а.с.85)
Отже, при звільненні позивача відповідачем було враховано в сукупності кваліфікацію позивача та продуктивність його праці, а також зважаючи на численні порушення трудової дисципліни з боку останнього, суд приходить до висновку, що відповідачем обгрунтовано було надано перевагу іншим особам в залишенні на роботі.
У відповідності до ч.2 ст.40 КЗпП, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Посилання позивача на відсутність доказів його відмови від переведення на іншу посаду та доказів неможливості його переводу на іншу посаду спростовуються матеріалами справи, а саме пропозицією лікарні від 20.08.2012 року щодо запропонування позивачу вакансій медичного статиста, медичної сестри ортопедичного відділення, медичної сестри терапевтичного відділення стоматології, а також копією акту від 20.08.2012 року про відмову позивача від запропонованих посад.
У відповідності до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.1, 2-5, 7 статті 40 та п.п. 2 і 3 ст.41 цього кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Лікарнею в процесі скорочення посад були дотримані вимоги ст.43 КЗпП України, - надіслано профспілці подання про отримання згоди на розірвання трудового договору та отримано витяг з протоколу №16, згідно якого надано дозвіл на скорочення 2,25 ставок зубного техніка; не надано згоди на скорочення в тому числі й ОСОБА_1
Жодних обґрунтувань такої позиції профспілки не надано.
Згідно ч. 7 ст.43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Вищевикладені обставини підтверджують правомірність наказу №129-ос від 06.09.2012 року про звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, а також дотримання відповідачем всіх необхідних при цьому вимог законодавства. У зв'язку з цим вимога позивача про скасування наказу №129-ос від 06.09.2012 року є безпідставною та необґрунтованою.
Оскільки судом встановлено, що наказ №129-ос від 06.09.2012 року про звільнення позивача є правомірним та процедура звільнення позивача була здійснена із дотриманням встановленого законодавством про працю порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення його на роботі, стягнення з відповідача на його користь середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди у сумі 50000,00 гривень є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання звільнення незаконним.
У відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
З огляду на викладене, враховуючи, що жодна з вимог позивача не знайшла свого підтвердження ані в судовому засіданні, ані в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської лікарні про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 43 КЗпП України, п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" в редакції від 27.02.2009 р. суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської лікарні про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя: