Справа №: 22-ц/190/2310/13Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
"15" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Кірюхіної М.А.,
СуддівРуснак А.П., Берзіньш В.С.,
При секретаріРижих М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 22 січня 2013 року,
У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просив визнати за ним в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на ? частку будівельних матеріалів та будівельних конструкцій у вигляді незавершеного будівництвом об'єкту по АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони під час шлюбу придбали домоволодіння АДРЕСА_1 за сумісні кошти та власноруч перебудували його. Оскільки будівлі не прийняті до експлуатації, позивач вважає, що предметом поділу мають бути будівельні матеріали та будівельні конструкції у вигляді незавершеного будівництвом об'єкту.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 22 січня 2013 року відмовлено в позові ОСОБА_6
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що воно незаконне, ухвалено з порушенням норм матеріального права та по висновкам, які не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позову. При цьому суд зазначив, що позивачем не конкретизовані позовні вимоги - на які саме будівельні матеріали та конструкції він просить визнати право власності, у той час як в позові про поділ незакінченого будівництвом об'єкту в цілому відмовлено іншим рішенням суду.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у шлюбі з 09 лютого 1991 року по 09 листопада 2009 року. Жилий будинок за адресою АДРЕСА_1, придбаний відповідачкою 13 жовтня 1997 року за договором купівлі - продажу, знесено. На його місці самочинно зведена інша будівля, яка не закінчена будівництвом, до експлуатації не прийнята.
Вказані обставини встановлені рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 08 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, зокрема й спірного недобудованого жилого будинку, яке набрало законної сили. Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини мають преюдиціальну силу.
Згідно з положеннями ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Між тим, незважаючи на роз'яснення позивачеві судом першої інстанції його прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення ним процесуальних дій, позивач не скористався своїм правом надати суду належні докази, на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
З юридичного аналізу наведеної норми закону слідує, що до завершення будівництва особа є власником не об'єкту в цілому, а лише власником тих окремих матеріалів, з яких складається незакінчений будівництвом будинок.
Оскільки в позові про поділ незакінченого будівництвом жилого будинку позивачеві було вже відмовлено, він мав вимагати поділу у той чи інший спосіб певних будівельних матеріалів, конструкцій, які були використані при зведенні спірного об'єкту нерухомого майна.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_6 просив визнати за ним право власності на ? частку будівельних матеріалів і конструкцій у вигляді незавершеного будівництвом об'єкту, тобто фактично він просив визнати за ним право власності не на будівельні матеріали, а на об'єкт нерухомості в цілому.
Також ним не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій жодних доказів на підтвердження своїх вимог. Так, позовні вимоги не конкретизовані, позивачем не вказано, на які саме будівельні матеріали та конструкції він просить визнати право власності, не вказана їх вартість.
Позивач просив визнати доказом по справі висновок судової будівельно -технічної експертизи по іншій цивільній справі за його позовом про поділ недобудованого будинку, проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, такий доказ не є належним, оскільки даним висновком підтверджена лише ринкова вартість незавершеного будівництвом об'єкту, а не окремих будівельних матеріалів.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо ігнорування судом його права на поділ будівельних матеріалів, використаних на будівництві.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом норм Сімейного кодексу, що встановлюють права подружжя на спільне набуте майно, оскільки у задоволенні позову відмовлено не з підстав відсутності у позивача права вимагати поділу спільно набутого майна, а з підстав недоведеності позову.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 22 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: