Справа № 121/3087/13-к
1-кп/121/148/13
20 травня 2013 року
Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді - Романенко В.В.,
при секретарі - Валішевській В.Ю.,
за участю прокурора прокуратури м.Ялта - Антоненко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду кримінальне провадження №120131304300000571 від 21.02.2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ялта, АРК, громадянина України відповідно до паспорту НОМЕР_2, виданого 1-м відділом Ялтинського міського управління ГУ МВС України в Криму 10 серпня 2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з вищою освітою, працюючого, холостого, який має на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 16.03.2011 року Ялтинським міським судом за ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 31.08.2012 року по відбуттю строку покарання; 29 березня 2013 року Ялтинським міським судом за ст.309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі,
у скоєні злочину, передбаченого ст.395 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_2 16 березня 2011 року був засуджений Ялтинським міським судом АР Крим за ст.309 ч.1 КК України і відбував покарання в ІК - 87 міста Горлівки Донецької області. 30 серпня 2012 року постановою Никитовського районного суду м.Горлівки Донецької області, відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» відносно ОСОБА_2, був установлений адміністративний нагляд строком на 12 місяців із застосуванням наступних обмежень: заборона виходу із квартири з 22:00 час. до 04:00 година.; заборона відвідувати місця розпиття спиртних напоїв; заборона виїзду за межі міста без дозволу правоохоронних органів; реєстрації в МВВД 1 раз на місяць кожний перший понеділок місяця.
31.08.2012 року ОСОБА_2, звільнившись із ІК №87 міста Горлівки Донецької області, по відбуттю строку покарання, прибув по місцю реєстрації в місто Ялта АР Крим, і 04.09.2012 року, будучи ознайомленим з обов'язками і обмеженнями піднаглядного, обрав місце проживання за адресою: АДРЕСА_3.
Однак, ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, і в період часу з 10.01.2013 року до 20.02.2013 року самовільно, без відповідного дозволу Ливадийского відділу ЯМУ ГУ МВС України в АР Крим, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно залишив обране місце проживання за адресою: АДРЕСА_4, і без дозволу посадових осіб став проживати за іншою адресою, при цьому, про зміну свого місця проживання в міліцію не повідомив, без поважних причин на реєстрацію в Ливадийский відділ ЯМУ ГУ МВС України в АР Крим в певні дні не з'являвся, чим не виконав обмеження, встановленні у відношенні нього постановою від 30 серпня 2012 року Никитовського районного суду м.Горлівки Донецької області.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст.395 КК України, як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, т.б. порушення правил адміністративного нагляду.
Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе визнав, у вчиненому розкаявся і підтвердив вчинення ним злочинів при викладених вище обставинах.
Покази обвинуваченого узгоджуються з обставинами справи, є конкретними за змістом і не викликають сумнівів в їх істинності. Суд, відповідно до положення ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в межах пред'явленого обвинувачення і обмежив обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів і даних, що характеризують обвинуваченого. Права обвинуваченому відповідно до ст.ст. 42, 107, 108 КПК України, наслідки ст.349 КПК України та ст. 63 Конституції України роз'яснені і зрозумілі.
Обговорюючи питання про вид і розмір покарання за скоєне, суд враховує відповідно до ст.ст. 65, 67 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, даний злочин вчинив у період непогашеної судимості, працює, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
У відповідності до ст. 67 КК України, обтяжуючих покарання обставин, не встановлено.
Пом'якшуючими покарання обвинуваченого обставинами, відповідно до ст.66 КК України, є: визнання вини, щире розкаяння.
Дослідивши дані про обвинуваченого ОСОБА_2, який вину визнав, розкаявся у скоєному, характеризується за місцем проживання задовільно, має на утриманні неповнолітню дитину, скоїв умисний невеликої тяжкості злочин без обтяжуючих покарання обставин, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а так само враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, повинні бути відповідні скоєного, тобто необхідним і достатнім для виправлення особи, дає суду підстави для призначення покарання, передбаченого в санкції ст.395 КК України, у вигляді арешту.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 засуджений 29 березня 2013 року Ялтинським міським судом за вчинення 02 березня 2013 року злочину, передбаченого ст.309 ч.2 КК України, до 2 років позбавлення волі.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» зі змінами та доповненнями, коли після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в скоєнні іншого злочину, яке вчинено до винесення першого вироку, покарання призначається із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів.
Згідно з ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Злочин у даній кримінальній справі був вчинений в січні - лютому 2013 року, тобто до винесення щодо ОСОБА_2 Ялтинським міським судом вироку 29 березня 2013 року за вчинення 02 березня 2013 року злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, отже, відповідно до ст.70 ч.4 КК України, суд, призначивши покарання за ст.395 КК України, остаточно визначає покарання за сукупністю злочинів. Отже, в строк покарання за даним вироком необхідно зарахувати покарання, відбуте частково за вироком від 29 березня 2013 року.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України,
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.395 КК України, і призначити покарання у вигляді 6 місяців арешту.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України міру покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишити без змін. Строк покарання обчислювати з 17 травня 2013 року. Зарахувати в строк відбуття покарання перебування під вартою з 29 березня 2013 року відповідно до вироку Ялтинського міського суду від 29 березня 2013 року.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом 30 діб через Ялтинський міський суд з моменту проголошення, для засуджених в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.
Суддя: