Справа №: 122/9130/2012Головуючий суду першої інстанції:Деменок С.В.
№ провадження: 22-ц/190/2633/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.
"15" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Пономаренко А.В.
Суддів:Болотова Є.В., Сокола В.С.
При секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 березня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом, який згодом було уточнено , мотивуючи свої вимоги тим, що 25 липня 2012 року о 12 години 50 хвилин по вул.Горького з боку вул.Пушкіна в напрямку вул.Жуковського у м.Сімферополі напроти будинку №14 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) унаслідок зіткнення автомобіля «Nissan - Pathfinder» державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7 , під керуванням ОСОБА_8, під час виконання маневру (задній хід) з передньою частиною належного позивачці автомобілю «Land Rover» державний номер НОМЕР_2, який стояв позаду , унаслідок чого автомобіль позивачки зазнав механічних ушкоджень.
Безпосередній порушник правил дорожнього руху і правил маневрування, що призвело до ДТП - ОСОБА_8 постановою Апеляційного суду АР Крим від 30 серпня 2012 року притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак від добровільного відшкодування позивачці заподіяних збитків відмовився.
Вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_6 пошкодженням її автомобілю, становить 44442,60 грн., крім того, вона зазнала значної моральної шкоди, яку оцінює у 10000 грн.
Оскільки Національна акціонерна страхова компанія (далі-НАСК) «Оранта»- страхувальник цивільно-правової відповідальності ОСОБА_7 , ухилилася від відшкодування позивачці заподіяної матеріальної шкоди, посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просила стягнути з НАСК «Оранта» матеріальну шкоду у розмірі 44442,60 грн., а з ОСОБА_7 - моральну шкоду у розмірі 10000 грн., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 688,48 грн. та судовий збір в сумі 677,72 грн.
Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 07 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд в порушення загальних засад диспозитивності і змагальності цивільного судочинства однобічно розглянув справу, невірно встановив правову природу виниклих між сторонами відносин та спотворив фактичні обставини справи, а також проігнорував наявні у справі докази , яким не дав належної правової оцінки, внаслідок чого дійшов хибного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_6 та ухвалив незаконне рішення, яке не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення суду не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог ОСОБА_6 і порушення позивачкою порядку звернення до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
Однак такого висновку суд дійшов всупереч вимог закону і матеріалів справи .
При апеляційному перегляді справи встановлено , що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 послалася на вимоги статей 1166, 1167 Цивільного кодексу ( далі - ЦК) України, якими врегульоване питання відшкодування майнової і моральної шкоди , завданої неправомірними діями фізичній особі.
Крім того на спірні відносини розповсюджується стаття 1187 ЦК України , за якою шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди , довіреності тощо) володіє транспортним засобом (частина 2) .
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 6 своєї постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки » (далі-Постанова) особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України)
Отже відповідальність власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки презюмується законом незалежно від наявності його вини та встановлюється імперативний обов'язок з відшкодуванням завданих збитків.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV від 1 липня 2004 року, який набрав чинності з 01 липня 2005 року (далі-Закон), передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, обов'язок з відшкодування завданої страхувальником третій особі майнової шкоди покладається на страховика в межах прямої дійсної шкоди, але не більше встановленого законом та (або) договором ліміту відповідальності.
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як встановив суд першої інстанції під час вирішення справи 25 липня 2012 року о 12 години 50 хвилин водій автомобіля «Nissan - Pathfinder», державний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_7, - ОСОБА_8 під час здійснення маневру (задній хід) по вул.Горького з боку вул.Пушкіна в напрямку вул.Жуковського у м.Сімферополі напроти будинку №14 припустився порушення Правил дорожнього руху України , що призвело до зіткнення з передньою частиною належного ОСОБА_6 автомобілю «Land Rover» державний номер НОМЕР_2, який стояв позаду , і пошкодження обох транспортних засобів .
Вина ОСОБА_8 у скоєнні вказаного ДТП встановлена постановою Центрального районного суду м.Сімферополя від 07 серпня 2012 року і постановою Апеляційного суду АР Крим від 30 серпня 2012 року , за якими ОСОБА_8, що визнав свою вину в ДТП і розкаявся в скоєному , притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розмір завданої позивачці матеріальної шкоди як власнику пошкодженого колісного транспортного засобу - автомобіля автомобілю «Land Rover» державний номер НОМЕР_2 визначений висновком автотоварознавчого дослідження № 2144 від 08 жовтня 2012 року у розмірі 44442 , 60 грн., вартість якого - 588,48 грн. була сплачена ОСОБА_6 згідно рахунку № 1282/1 від 04 жовтня 2012 року і квитанції № 9943048 від 08 жовтня 2012 року .
За змістом цього висновку ( а.с.17-18) розмір матеріальної шкоди складає вартість відновлювального ремонту ушкодженого транспортного засобу (вартість ремонтно-відновлювальних робіт + вартість необхідних для ремонту матеріалів +вартість нових складників , що підлягають заміні під час ремонту) з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 як власника автомобілю «Nissan - Pathfinder» державний номер НОМЕР_1 застрахована НАСК «Оранта» на строк з 07 жовтня 2011 року по 06 жовтня 2012 року (поліс № АА \7740052 ) з лімітом відповідальності за шкоду, спричинену майну (на одного потерпілого), у 50 000 грн. , відшкодування страховиком моральної шкоди договором страхування не передбачено.
Правильність викладених обставин сторонами не заперечувалася і підтверджена матеріалами справи , з яких також вбачається , що 29 серпня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до НАСК «Оранта» з заявою про надання відповідних документів для розрахунку суми страхового відшкодування (а.с. 80).
Таким чином, особою, відповідальною за завдані ОСОБА_6 матеріальні збитки унаслідок пошкодження транспортного засобу в розмірі 44442,60 грн. є страховик НАСК «Оранта» відповідно до положень Закону № 1961-IV в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (50000 грн.) .
З огляду на наведене і на підставі зазначених правових норм судова колегія дійшла висновку про покладення на НАСК «Оранта» обов'язку з відшкодування ОСОБА_6 матеріальної шкоди у сумі 44442,60 грн.
За вимогами закону питання про відшкодування моральної шкоди вирішується судом відповідно до положень чинного законодавства .
Зокрема, за наявності заподіяння особі моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням характеру правопорушення , глибини фізичних та душевних страждань , погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди , а також з урахуванням інших істотних обставин , вимог розумності та справедливості , як того вимагає частина 3 статті 23 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані завданим їй моральним стражданням внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 щодо ушкодження машини позивачки, яка на час ДТП перебувала у стані вагітності та була позбавлена можливості користуватися автомобілем .
Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди у сумі 3000 грн. за рахунок винної в ДТП та ушкодженні автомобіля особи - ОСОБА_8, судова колегія враховує характер і глибину душевних страждань, яких зазнала позивачка в результаті пошкодження її автомобілю , що призвело по погіршення стану її здоров'я та загрози переривання вагітності ( а.с. 43-44), та виходить з положень статей 23,1167 ЦК України і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Однак суд першої інстанції , відмовляючи у позові , не звернув достатньої уваги на наведені обставини і норми матеріального закону, всупереч положень статті 214 ЦПК України не перевірив у достатній мірі доводів позивачки і не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог ОСОБА_6
При цьому суд неправильно керувався відсутністю правових підстав для відшкодування заподіяних позивачці збитків за рахунок НАСК «Оранта» з підстав порушення позивачкою встановленого законом порядку звернення до страховика із такими вимогами , що на думку суду позбавляла його можливості виплатити страхове відшкодування , оскільки такий висновок суду є припущенням і не ґрунтується на доказах у матеріалах справи , з яких вбачається, що НАСК «Оранта» не приймала участі у справі і проти позовних вимог ОСОБА_6 не заперечувала , свою позицію щодо позову , зокрема, згоду або непогодження на виплату страхового відшкодування не висловлювала , обставини, на які посилався суд , страховиком не підтверджені .
Крім того суд не врахував, що за змістом статті 979 ЦК та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
Зокрема , несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 , пункт 5 частини першої статті 991 ЦК України ) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, а порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.
Судова колегія також не може погодитися з висновком суду щодо суперечливості наданих позивачкою доказів розміру матеріальної шкоди, який визначений висновком автотоварознавчого дослідження № 2144 від 08 жовтня 2012 року у сумі 44442 , 60 грн..
За приписами статті 1192 ЦК України потерпілий має право вибору способу відшкодування завданої йому майнової шкоди шляхом відшкодування збитків у розмірі відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи судом або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом пункту 14 вищезгаданої Постанови при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Реальну вартість втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, може визначити лише особа, що має спеціальні знання в області товарознавства.
Отже, позивачка для підтвердження розміру заподіяної їй ушкодженням транспортного засобу матеріальної шкоди надала висновок спеціаліста, проти якого відповідачі не заперечували і всупереч вимог частини 4 статті 10 і статті 60 ЦПК України не надали ніяких доказів на підтвердження неправильності цього висновку .
Відмовляючи у позові про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції помилково керувався відсутністю таких вимог ОСОБА_6 до належного відповідача ОСОБА_8, залишивши поза увагою вимоги статті 214 ЦПК України і роз'яснення пункту 13 Пленуму Верховного суду України у постанові від 18 грудня 2009 року N 14 « Про судове рішення у цивільній справі »
За таких обставин оскаржуване рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим .
Оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення за позовним вимогами ОСОБА_6 припустився порушення норм матеріального і процесуального права, що вплинули на правильність вирішення спору, відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення Центрального районного суду м.Сімферополя АР Крим від 07 березня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення на користь ОСОБА_6 з НАСК «Оранта» матеріальної шкоди в сумі 44442,60 грн. , з ОСОБА_8-у відшкодування моральної шкоди 3000 грн. і витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 588,48 грн.
За правилами частин 1 та 5 статті 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення , відповідно змінює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивачки з НАСК «Оранта» становить 444,43грн. , з ОСОБА_8- 229,40 грн.
З огляду на наведене правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_7 обов'язку з відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди і судових витрат колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково .
Рішення Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 44442,60 грн. і судовий збір 444,43 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн. , витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 588,48 грн. і судовий збір 229,40 грн.
Решту позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди і судових витрат відмовити.
Рішення набирає законної сили у день його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Судді
Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.