№ провадження 11/781/487/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Отян О.В.
Категорія - Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Широкоряд Р. В.
21.05.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Широкоряда Р.В.,
суддів - Поступайло Н.І., Борща В.С.
за участю прокурора - Вергелеса В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та зареєстрований АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одружений, освіта середня спеціальна, військовозобов'язаний, раніше судимий:
-09.07.2009 року Дніпровським районним судом м. Херсон за ст. 164 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
-10.05.2011 року Дніпровським районним судом м. Херсон за ст. 164 ч.1, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі,
засуджений за ст.390 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.71,72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено 1 рік 3 місяці позбавлення волі.
Згідно з вироком суду, засуджений ОСОБА_3 відбуваючи покарання у вигляді обмеження волі в Олександрівському ВЦ № 104 УДДУПВП в Кіровоградській області, в період з 07.09.2011 року по 12.06.2012 року злісно ухилявся від робіт, вчинені особою, засудженою до обмеження волі, при наступних обставинах.
ОСОБА_3 засуджений 10.05.2011 року Дніпровським районним судом м. Херсон за ст. 164 ч.2, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, прибув для відбуття покарання до Олександрійського ВЦ № 104 УДДУПВП в Кіровоградській області 05.06.2011 року, розташованого в смт. Олександрівці, вул.. Леніна, 22-а, Кіровоградської області, де будучи ознайомлений про кримінальну відповідальність за ст. 390 КК України, порядком та умовами відбуття покарання, згідно ст. 59 КВК України, у тому числі обов'язку сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру, в період з 07.09.2011 року по 12.06.2012 року тривалий час злісно не одноразово ухилявся від виконання робіт, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності - 4 рази правами начальника виправного центру, 2 рази начальником відділення.
Так, 07.09.2011 року засуджений ОСОБА_3, будучи згідно рознарядки знаряджений на контрагентський об'єкт ПП «БТБ»СОРГО», від виконання робіт відмовився, за що 09.09.2011 року покараний правами начальника відділення ВСВПР №1 ОСОБА_4 у вигляді попередження.
08.03.2012 року засуджений ОСОБА_3, будучи згідно рознарядки знаряджений на виконання робіт в промисловій дільниці ОВЦ №104, а саме - цеху по виготовленню паливних брикетів, від виконання робіт відмовився, за що 15.03.2012 року покараний правами начальника відділення ВСВПР №1 ОСОБА_4 у вигляді суворої догани.
10.03.2012 року засуджений ОСОБА_3, будучи згідно рознарядки знаряджений на виконання робіт в промисловій дільниці ОВЦ №103, а саме цеху - по виготовленню паливних брикетів, від виконання робіт відмовився, за що 20.03.2012 року покараний правами начальника установи ОСОБА_5 у вигляді догани.
17.03.2013 року засуджений ОСОБА_3 відмовився від 2-х годинних відпрацювань по благоустрою місця відбування покарання, згідно затвердженого графіка, за що 20.03. 2012 року покараний правами начальника установи ОСОБА_5 у вигляді суворої догани.
01.06.2012 року засуджений ОСОБА_3, будучи згідно рознарядки знаряджений на виконання робіт в підсобному установи від виконання робіт відмовився, за що 10.06.2012 року покараний правами начальника установи ОСОБА_5 у вигляді суворої догани.
12.06.2012 року засуджений ОСОБА_3, будучи згідно рознарядки знаряджений на виконання робіт в підсобному господарстві установи, від виконання робіт відмовився, за що 16.06.2012 року покараний правами начальника установи ОСОБА_5 у вигляді суворої догани.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 не оспорюючи юридичної кваліфікації інкримінованого йому злочину та доведеності вини, просить зменшити строк відбування покарання у місцях позбавлення волі, обґрунтовуючи свою апеляцію тим, що на його утриманні знаходяться мати інвалід 3 групи та неповнолітній син.
Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора про залишення апеляції ОСОБА_3 без задоволення а вироку суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає, а вирок суду підлягає залишенню без зміни з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України.
Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_3 у скоєнні ним злочину передбаченого ч.1 ст.390 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку.
Допитаний судом першої інстанції ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнавав частково та пояснив суду, що він відмовлявся виходити на роботу у зв'язку з тим, що вона не оплачувалася належним чином. Має спеціальність маляра-штукатура і його мали забезпечити роботою за спеціальністю. На контрагентських об'єктах погоджувався працювати, бо вони належним чином оплачувалися. Має матеріально допомагати неповнолітньому сину та матері, яка є інвалідом 3-ї групи і не працює. До установи надійшов виконавчий лист про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Мав випадок відмови роботи на цегельному заводі, яку він не може виконувати за станом здоров'я. Ніколи не відмовлявся від 2-х годинних відпрацювань по благоустрою установи. Притягнення до кримінальної відповідальності вважає помстою зі сторони адміністрації установи, оскільки він не погоджувався виконувати мало оплачувану роботу та звертався з цього приводу до уповноважених осіб, що перевіряли діяльність установи.
Враховуючи, що ніким із учасників судового процесу юридична кваліфікація інкримінованого ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст.390 КК України, не оспорюється, колегія суддів апеляційного суду відповідно до ст.365 КПК України не входить в обговорення доведеності вини засудженого, та вважає, що суд першої інстанції дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.390 КК України як злісне ухилення від робіт, вчинені особою, засудженою до обмеження волі.
Призначаючи покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відноситься до категорії середньої тяжкості, враховуючи те, що засуджений ОСОБА_3 скоїв новий злочин в період відбуття покарання за попереднім вироком, по місцю відбуття покарання характеризується негативно, раніше був неодноразово судимий, має на утримання неповнолітню дитину та мати, яка є інвалідом дитинства 3-ї групи, з урахуванням всіх обставин справи у відповідності з вимогами ст.65 КК України призначив останньому мінімальне покарання, передбачене санкцією ст.390 ч.1 КК України, після чого застосувавши ст.ст.71,72 КК України визначив остаточне покарання яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Доводи апеляції засудженого з приводу того, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що на його утриманні перебувають неповнолітня дитина та мати, яка є інвалідом дитинства 3-ї групи, є безпідставними, оскільки суд призначаючи йому покарання врахував вказані обставини та прямо на них послався, а тому апеляція ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України(1960 р.), п.11,15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу колегія суддів -
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2013 року щодо нього - без зміни.
Судді:
Широкоряд Р.В. Поступайло Н.І. Борщ В.С.