Справа № 357/3648/13-п Головуючий у І інстанції Санін В.М.
Провадження № 33/780/282/13 Доповідач у 2 інстанції Слива Ю.М.
Категорія 147 17.05.2013р.
17 травня 2013 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю правопорушника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2013 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, громадянина України, працюючого оператором на АЗС «Лукойл», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови, 23 лютого 2013 року близько 17 години 00 хвилин в м. Біла Церква Київської області по вул. Грибоєдова, ОСОБА_2 під час керування автомобілем марки «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 став учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого вживав алкоголь, що підтверджується висновком результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №156 від 23.02.2013 року, складеного о 22:00 год. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.10 (є) Правил дорожнього руху України.
На вказану постанову суду, ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт не заперечує, що допустив незначне зіткнення з автомобілем марки «ДЕУ ЛАНОС», після чого вживав алкогольні напої, однак вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, який був складений через 6 годин після ДТП і за місцем його проживання є безпідставним, оскільки під час керування автомобілем, у стані алкогольного сп'яніння він не перебував, з місця пригоди не зникав, а розібрався на місці з іншим учасником ДТП, сплативши йому необхідні кошти, після чого претензій один до одного вони не мали. Алкогольні напої він вживав дома, через значний проміжок часу після ДТП, де працівники ДАІ безпідставно його затримали та відвезли до медичного закладу. Тому просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити.
Заслухавши апелянта ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.4 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.130 ч.4 КУпАП є правильною.
При прийнятті рішення, суд врахував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, врахував, що дане правопорушення являється грубим порушенням ПДР України, і не знайшов підстав для застосування іншого стягнення крім позбавлення права керування транспортними засобами.
З вказаним видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, і підстав для його зміни та пом'якшення не вбачає.
Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2013 року є законною і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Київської області Ю.М. Слива