Справа № 161/6004/13-п Провадження №33/773/144/13 Суддя в 1 інстанції: Квятковський М.С.
Категорія:ч.2 ст.172-2 КУпАП Доповідач: Польовий М. І.
22 травня 2013 року місто Луцьк
Суддя апеляційного суду Волинської області Польовий М.І., при секретарі - Старенько Л.М., з участю прокурора - Сасюка Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року, якою провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, працюючого головним інспектором митного поста «Луцьк» Ягодинської митниці, за ч.2 ст. 172-2 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях складу правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 03.04.2013 року ОСОБА_1 інкримінувалось те, що він, працюючи на посаді інспектора митного поста «Луцьк» Ягодинської митниці, будучи відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» суб»єктом вчинення адмінправопорушення, передбаченого цим Законом, 31.07. 2012 року умисно використав свої службові повноваження та пов'язані із цим можливості - на прохання співробітника підприємства «Респект брок» - ОСОБА_2, з метою одержання неправомірної вигоди громадянином ОСОБА_3, а саме у вигляді переваг - безпідставного звільнення від адміністративної відповідальності /складання адмінпротоколу/, що передбачає накладення штрафу на суму 3 400 грн., та з метою приховування вчинення останнім порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.470 Митного кодексу України, вніс відмітку про умовне завершення переміщення транспортного засобу в електронний примірник ПП, що міститься в єдиній автоматизованій системі Держмитслужби України, з зазначенням дати внесення 31.07. 2012 року, чим порушив вимоги п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».
Постановою Луцького міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-2 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_1 не було вчинено дій, які з об'єктивної сторони підпадають під адміністративну відповідальність за ч.2 ст.172-2 КУпАП. З часу вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, яке було виявлене в кінці серпня 2012 року, минуло шість місяців, і відповідно сплинув строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, отже адміністративне провадження у даній справі не могло бути розпочате згідно вимог п.1 ст.247 КУпАП.
В апеляційній скарзі прокурор просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-2 КУпАП та накласти стягнення в межах санкції даної статті. Посилається на те, що висновки суду є хибними, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину порушення вимог п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», зокрема використання своїх службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей, які він вчинив шляхом внесення недостовірної інформації в електронний примірник попереднього повідомлення внаслідок чого, інша особа, уникнула передбаченої МК України відповідальності у вигляді штрафу (тобто отримала неправомірну вигоду). При цьому, зазначені порушення ОСОБА_1 вчинив на прохання ОСОБА_2 Крім того, з матеріалів справи вбачається, що правопорушення було виявлено 06.02.2013 року, про що свідчить рапорт працівника СБУ. До написання рапорту протягом липня 2012 року - лютого 2013 року відбирались пояснення, надсилались запити в різні установи, які лише свідчили про можливий факт правопорушення, і лише у своїй сукупності, зібрані по даній справі докази дали можливість прийти до висновку про наявність адміністративного корупційного правопорушення та виявити його, про що було складено рапорт від 06.02.2013 року та відповідний протокол. Таким чином, строки накладення стягнення, передбачені ч.3 ст.38 КУпАП повинні обчислюватись: три місяці з дня виявлення, тобто з 06.02.2013 року, один рік з моменту вчинення - 31.07.2012 року.
Заслухавши прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як випливає зі змісту диспозиції ч.2 ст.172-2 КУпАП відповідальність за вказаною нормою настає у разі порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Згідно Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206 - VI від 07.04.2011 року, який набрав чинності з 01.07.2011 року, зокрема ст.1, зазначається, що діяння визначається корупційним правопорушенням, якщо воно є умисним, містить ознаки корупції, вчинене певним суб'єктом - особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Корупцією визнається використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.
Відповідно до ч.1 ст.6 вказаного закону, особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків;
Саме за порушення вказаних обмежень щодо використання службового становища зазначеними суб'єктами передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.172-2 КУпАП за умови, якщо при цьому було одержано неправомірну вигоду у розмірі, що не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Або у звязку з прийняттям обіцянки/ пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, внісши відмітку про умови переміщення транспортного засобу в електронний примірник ПП із зазначенням дати внесення 31.07.2012 року, незважаючи на те, що автомобіль, який надійшов на адресу підприємства «Елітавто» згідно з ПП № 205 000000/2012/928197 від 19.07.2012 року повинен був бути доставлений до зони митного контролю митного поста «Луцьк» Ягодинської митниці протягом 10 діб, тобто до 29.07.2012 року, не склав стосовно перевізника ОСОБА_3 протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.470 Митного кодексу України, санкція якої передбачає накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 31.07.2012 року складало 3400 гривень.
В той же час в діях ОСОБА_1 відсутній корисливий мотив, як одна із ознак складу правопорушення, яке ставиться йому в провину.
Доказів про те, що у ОСОБА_1 був корисливий мотив прокурор в суд першої інстанції та в апеляційну інстанцію не надав.
Згідно пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.14-17) правопорушення, яке ставилось в провину ОСОБА_1, було виявлено 30 серпня 2012 року і цим спростовується твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що вказане правопорушення було виявлене 06.02.2013 року. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч.3 ст.38 КУпАП, минув, а провадження в даній справі не могло бути розпочате.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 не було вчинено дій, які підпадають під адміністративну відповідальність за ч.2 ст.172-2 КУпАП.
Виходячи з встановлених по справі обставин щодо вчинених ОСОБА_1 дій, відсутність корисливого мотиву в його діях, розмір штрафу, передбаченого ч.2 ст.470 МК України, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважаю, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-2 КУпАП і правильно закрив провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.
Постанова суду є законною, обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Постанову Луцького міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя