Справа № 22-ц/793/364/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 51, 52, 53 Мозгова О.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Єльцов В. О.
19 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЄльцова В.О.
суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.
при секретаріБурдуковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Золотоніського професійного ліцею про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди.
Вивчивши матеріали справ, колегія суддів, -
Позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 та Золотоніського професійного ліцею про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона з відповідачем перебувала у трудових відносинах з 1989 року. За період роботи у Золотоніському професійному ліцеї на різних посадах мала професійний зріст, так як до роботи відносилась сумлінно, стягнень за порушення трудового законодавства не мала, а навпаки - мала грамоти від адміністрації ліцею за сумлінну працю та похвальні публікації в газетах. Але відповідач до неї проявив упередженість щодо неналежного виконання посадових обов'язків. Так, в 2011 році їй було безпідставно встановлено нижчу кваліфікаційну категорію, зі спеціаліста вищої категорії на спеціаліста першої категорії, постійно на неї здійснювався моральний тиск. Метою усіх цих дій було звільнення її з роботи та передачу її навчальних годин іншому викладачеві. Наказом Золотоніського професійного ліцею від 26 жовтня 2011 року за № 140-КР вона була звільнена з посади викладача ліцею з 26 жовтня 2011 року у зв'язку з неодноразовим порушенням трудової дисципліни та згідно ст. 41 п. 3 КЗпПУ у зв'язку з вчиненням аморального проступку не сумісного з продовженням роботи.
Позивачка вважає наказ відповідача про її звільнення незаконним, оскільки після звільнення вона дізналася, що нібито допускала порушення трудової дисципліни. Крім того, вважає, що її звільнення - це спланована акція відповідача - знайти підстави для її звільнення. В наказі не наведені жодні факти, коли саме і як були допущені нею порушення. Вона ніколи не писала пояснень щодо порушення нею трудового порядку. Вважає, що наказ та всі підстави звільнення її з роботи були сфальсифіковані. 25 жовтня 2011 року, по закінченню навчання з учнями І-го курсу групи № 5, вона попросила залишитися прибирати приміщення класу. В ході прибирання, дві учениці, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 висловлювалася, що деякі майстри ведуть себе не належним чином по відношенню до учнів. Тому вона й втрутилася в їх розмову, однак ніяких грубих та некоректних слів з її сторони не було.
26 жовтня 2011 року після приходу на роботу, її було ознайомлено з наказом від 25 жовтня 2011 року про її відсторонення від роботи, але вона відмовилась його підписувати. 26 жовтня 2011 року вона була запрошена на засідання професійного комітету, де й було прийнято рішення про надання згоди адміністрації на звільнення її з роботи за ст. 4 п. 3 КЗпПУ. В протоколі засідання комітету, виступаючі не навели ніяких фактів часу, місця, порушення нею трудової дисципліни чи аморальності.
Вважає, що звільнення її з роботи є незаконним, тому з метою захисту своїх конституційних прав просила поновити їй строк звернення до суду з позовними вимогами, скасувати наказ № 140-КР від 26 жовтня 2011 року Золотоніського професійного ліцею про звільнення з роботи, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2012 року поновлено ОСОБА_6 строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
В задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2012 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши суддю доповідача, апелянта ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_10 про задоволення апеляційної скарги, представника ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» Борису О.В. та представника ОСОБА_7 ОСОБА_12 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 дійсно працювала в Золотоніському професійному ліцеї з 1989 року по день звільнення, 26 жовтня 2011 року.
25 жовтня 2011 року наказом по Золотоніському професійному ліцею за № 265 ОСОБА_6 було відсторонено від виконання посадових обов'язків викладача, остання відмовилась від ознайомлення з наказом та надання пояснень, про що свідчить акт працівників Золотоніського професійного ліцею від 25 жовтня 2011 року.
Також встановлено, що 25 жовтня 2011 року в ліцеї було створено комісію для проведення службового розслідування, якою було підтверджено факти викладені в доповідних записках учениць групи № 5.
26 жовтня 2011 року відбулося засідання профспілкового комітету Золотоніського професійного ліцею з розгляду подання адміністрації про надання згоди на звільнення викладача ОСОБА_6, на яке позивачка була запрошена під розписку.
Наказом № 140-КР від 26 жовтня 2011 року ОСОБА_6 була звільнена від виконання обов'язків згідно ст. 41 п. 3 КЗпП України, в зв'язку з вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, про що свідчить копія трудової книжки, що приєднана до матеріалів справи, запис № 22.
Відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Пленум ВСУ в п. 28 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаних з ними (вчинення проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.
Підставою для звільнення згідно з п. 3 ст. 41 КЗпП України може бути не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням даної роботи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про позашкільну освіту», ст. 56 ЗУ «Про освіту», Статуту профспілки працівників Золотоніського професійного ліцею педагогічним працівником позашкільного навчального закладу повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну або іншу фахову освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в позашкільних навчальних закладах. Педагогічним працівником позашкільного навчального закладу може бути також народний умілець з високими моральними якостями за умови забезпечення належної результативності навчально-виховного процесу.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України звільнення з підстав передбачених п. 3 ст. 41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Розірвання трудового договору з ініціативи власника без попередньої згоди профспілкового органу допускається в силу ст. 43-1 КЗпП України з працівником, який не є членом профспілки, що діє в установі.
Відповідно до протоколу № 14 від 26 жовтня 2012 року засідання профспілкового комітету професійного ліцею - розглянуто клопотання адміністрації ліцею про надання згоди на предмет звільнення від займаної посади викладача спецдисциплін ОСОБА_6 за ст. 4 п. 3 КЗпП України в зв'язку з вчиненням нею аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи було ухвалено одноголосним таємним голосуванням прийняти рішення про надання згоди на звільнення викладача спецдисциплін ОСОБА_6
У свою чергу з цим, доводи апелянта про те, що як у протоколі профкому від 26 жовтня 2011 року №14 відсутні дані за який саме аморальний проступок було надано згоду профкому на її звільнення так і у наказі № 140-КР від 26 жовтня 2011 року про її звільнення не є зрозумілим з яких саме підстав її було звільнено не відповідають обставинам справи. Так, як у наказі директора ліцею № 140-КР від 26 жовтня 2011 року, як на правову підставу звільнення позивачки зазначено п.3 ст.41 КЗпП України і дана норма трудового законодавства продубльвана у трудовій книжці останньої (т.1 а.с.66). Щодо тверджень апелянта про те, що її не відомо за який саме аморальний проступок її було звільнено, то дана обставина спростовується поясненнями самої ОСОБА_6 наданими в апеляційному суді, з яких вбачається, що вона була присутньою на засіданні профкому, проте при обговоренні її поведінки вийшла із засідання та письмовими поясненнями учениць ОСОБА_13 та ОСОБА_14
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначене у наведеному вище протоколі посилання на ст.4 п.3 КЗпП України, як на правову підставу звільнення ОСОБА_6 з роботи є опискою, оскільки із змісту протоколу вбачається, що розглядалося подання адміністрації на предмет надання згоди на звільнення позивачки за вчинення останньою саме аморального проступку, тобто на підставі п.3 ст.41 КЗпП України.
Також, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими доводи апелянта та її представника у частині відсутності згоди профкому на звільнення ОСОБА_6, так як у протоколі 26 жовтня 2011 року №14 відсутні дані яким саме чином було проведено таємне голосування, а в судовому засіданні голова профкому ОСОБА_15 не могла пояснити, як саме відбувалось таємне голосування. Оскільки, сам протокол профспілкового комітету ліцею від 26 жовтня 2011 року №14 не ким не оскаржувався.
Не вірним є й посилання апелянта та її представника на те, що до ОСОБА_6 з боку адміністрації ліцею була постійна передвзятість, так як адміністрацією ліцею, ще до її звільнення, було видано наказ №264 від 25 жовтня 2011 року про передачу нею ввірених матеріальних цінностей, оскільки на думку колегії суддів, даний наказ був виданий у зв»язку із виконанням наказу від 25 жовтня 2011 року №265 про відсторонення від посадових обов»язків ОСОБА_6
Посилання апелянта, як на підставу скасування оскаржуваного рішення, а саме на те що показання надані у судовому засіданні свідками - ученицями ліцею ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відрізняються від даних ними письмових пояснень директору ліцею у частині зазначення неточної дати подій щодо аморальної поведінки позивачки, на думку колегії суддів, не є таким, що є непослідовними та не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в апеляційному суді не надано належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог. Колегією суддів було встановлено, що відповідачем проведено звільнення у відповідності до вимог чинного законодавства та з дотриманням всієї процедури звільнення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Золотоніського професійного ліцею про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий :
Судді :