Справа № 686/3558/13-ц
14.05.2013
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючої - судді Порозової І.Ю.,секретаря Грицак О.С., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника служби у справах дітей Пономарьова Р.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_6, з участю третьої особи, служби у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради про виселення,
В лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_6 про виселення їх з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачеві, посилаючись на те, що відповідачі проживають у вказаній квартирі з дозволу позивача, як тимчасові мешканці та відмовляються добровільно звільнити квартиру на вимогу власника.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.
Відповідачі проти позову заперечують, пояснивши, що проживають в квартирі з дозволу власника та зробили там капітальний ремонт, що на їх думку надає їм право на проживання, крім того зауважили, що між сторонами фактично склалися відносини з договору найму, а за таких умов попередження про виселення повинно бути зроблено за три місяці.
Представник третьої особи, служби у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради у вирішенні спору покладається на думку суду.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши обставини справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 З вересня 2009 року з дозволу власника у вказаній квартирі проживають відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а в подальшому також і їх малолітній син ОСОБА_6, будучи зареєстрованими в АДРЕСА_4. В 2011 році ОСОБА_1 розірвав шлюб з матір'ю відповідача ОСОБА_3, з якою до цього проживав разом, та звернувся до відповідачів з вимогою звільнити належне йому житло, яке було необхідне йому для проживання, проте останні відмовилися виселятися і продовжують проживати в квартирі позивача по теперішній час.
Вказані обставини підтверджуються: витягом про реєстрацію прав власності; свідоцтвом про право на спадщину за законом; нотаріально посвідченою заявою від 04.02.2013 року; адресними довідками; рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28.10.2011 року; поясненнями сторін в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97р. відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (стст.379, 382 ЦК).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК та ст.150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
З досліджених судом обставин вбачається, що права ОСОБА_1, як власника квартири порушені тим, що він не може використовувати належну йому квартиру для власного проживання з моменту виявлення такого бажання, а тому підлягаються захисту шляхом виселення відповідачів з вказаної квартири.
При цьому, правовідносини, які склалися між сторонами не регулюються ст. 98, 99 ЖК України, на яку посилається позивач, оскільки вона застосовується до житла державного і громадського фонду.
Зауваження відповідачів про те, що повідомлення про розірвання договору адресовано їм лише в лютому 2013 року, а не за три місяці до подачі позову є безпідставними, оскільки таке звернення до відповідачів було зроблено ще у 2011 році, про що свідчить рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28.10.2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат. Зокрема зі змісту вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за ремонт квартири саме в зв'язку з вимогою останнього залишити квартиру, через зміну його сімейного стану, тим самим повідомив про необхіднісь повернення в користування належної йому квартири. Відносини, що склалися між сторонами мають лише ознаки найму, проте, фактично договір найму в письмовій формі, як того вимагає ч.2 ст. 158 ЖК України та ст. 811 ЦК України між сторонами не укладався, а тому виключне застосування до цих відносин норм Закону, що регулюють найм є необгрунтованим. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 810 ЦК України, до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом. За ч.3 ст. 825 ЦК України наймодавець, в разі необхідності використання житла для свого проживання повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці. Враховуючи, що домовленність між сторонами полягала в усному дозволі на проживання в квартирі, то відповідно скасуванням цієї домовленності є усна вимога про звільнення квартири, яка, як вже зазначено вище пред'явлена власником ще до жовтня 2011 року.
Відповідно до ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Застосування судом вищезазначених норм повністю відповідає підставі та предмету позову, а помилка позивача щодо правової оцінки відносин, що склалися не є підставою для відмови в позові
За вказаних обставин, а також з врахуванням наявності постійної реєстрації місця проживання відповідачів за іншою адресою, суд дійшов висновку про необхідність виселення їх із займаного приміщення, АДРЕСА_1
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 60, 88 ЦПК України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 379, 383, 386, 391, 810, 811, 825, 826 ЦК України, ст.ст. 150 ЖК України,
Позов задовольнити.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_6 виселити з вкартири АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 114 грн.70 коп. з кожного понесених судових витрат.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя