Справа № 22-ц/793/462/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : Казидуб О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Єльцов В. О.
12 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЄльцова В.О.
суддівНерушак Л.В., Карпенко О.В.
при секретаріБражнюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про вселення та встановлення порядку користування квартирою та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права власності на 1/3 частку спірної квартири з наступною сплатою за неї грошової компенсації.
14 жовтня 2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про вселення та усунення перешкод в користуванні житлом, мотивуючи тим, що в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, що приватизована, йому належить 1/3 частка квартири, а його сестрі - відповідачу по справі в цій же квартирі належить 2/3 частки. Квартира має загальну площу 63,3 кв.м., житлову площу 34,3 кв.м..
Добровільно вирішити порядок користування спірною квартирою вони з сестрою не можуть, так як ті варіанти, що вона йому пропонує, а саме виплата йому грошової компенсації на 1/3 частку квартири його не задовольняє, так як він бажає мати частку квартири в натурі. Для цього він пропонує свої варіанти розділу квартири, в суді знаходиться справа відносно цього поділу.
Він являється співвласником спірної квартири, але відповідачка не пускає його в дану квартиру, ключі від вхідних дверей знаходяться тільки в неї і він не може зайти в квартиру і там проживати, хоч як власник має на це всі права. Таким чином відповідачка грубо порушує його права як власника на користування, розпорядження своїм майном. Мирним шляхом вирішити ці питання не можливо, так як відповідачка вважає, що він не має на квартиру ніякого права.
Його право власності на частку в спірній квартирі, а відповідно і на право безперешкодно заходити в дану квартиру і проживати там підтверджується довідкою ЧООБТІ, згідно якої він є співвласником квартири АДРЕСА_1, йому належить 1/3 частка даної квартири. Також це підтверджується технічним паспортом на квартиру, свідоцтвом про приватизацію.
Факт того, що відповідачка не дозволяє йому проживати в спірній квартирі, користуватися нею не заперечує і сама відповідачка. Також вона не заперечує і факт відсутності у нього ключів від даної квартири і той факт, що вона не дає йому можливості зайти в квартиру і там жити.
Все це спонукало його до того, що він вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Просив суд вселити його в квартиру АДРЕСА_1. Усунути перешкоди з боку ОСОБА_6 в користуванні ним квартирою АДРЕСА_1, а саме зобов'язати її надати йому ключі від вхідних дверей, надати можливість заселитися в квартиру і не перешкоджати користування житлом.
Судові витрати покласти на відповідача по справі, звільнивши його від сплати держмита як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про припинення права власності на 1/3 частку спірної квартири з наступною сплатою за неї грошової компенсації, вказуючи що в двокімнатній квартирі за АДРЕСА_1, що є приватизованою, їй належить 2/3 частки житлової площі, а відповідачеві 1/3 частки. Її загальна площа складає 63,3 кв.м., а житлова площа становить 34,3 кв.м..
На її неодноразові пропозиції мирним шляхом врегулювати це питання відповідач відповідає відмовою.
В даний час відповідач має окрему трикімнатну квартиру за вищевказаною адресою, де постійно проживав і проживає разом зі своєю сім'єю. В спірній квартирі разом з ним проживає її син, 1973 року народження, який іншого житла не має, про що свідчить довідка БТІ.
Між нею та відповідачем, на протязі тривалого часу існують неприязні стосунки, що пов'язані з його неправомірною поведінкою, коли він після смерті їхніх батьків, починаючи з 2005 року, самовільно, без будь-якого оформлення заволодів спадковою дачею з присадибною ділянкою 0,20 га в с. Головківка Чигиринського району Черкаської області та гаражем в автокооперативі «Сирена».
Двокімнатна квартира АДРЕСА_1 є неподільною річчю, його частка є незначною і не може бути виділена в натурі. Виділити в натурі 1/3 частку є неможливим без порушення права власності позивача, так як частка позивача, тобто її, в такому разі зменшується на 12 %, що порушує її житлові права.
Крім того, вселення відповідача ОСОБА_7 в 1/3 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1, є передчасним і неможливим, оскільки судово-будівельна експертиза не проводилась, не має реального розподілу квартири між співвласниками.
Згідно Державним будівельним нормам - ДБН.В.2.2.-15-2005 п. 2.22 таблиця - квартира АДРЕСА_1 є неподільною на дві ізольовані квартири.
Відповідачеві ОСОБА_7 належить лише 1/3 частка із загальної площі квартири, що не є мінімальною площею 30,4 кв.м., які необхідні для організації ізольованої квартири, яка передбачає такі приміщення: житлові кімнати; підсобні приміщення; кухня; передпокій; санвузол; квартирні коридори; вбудовані комори; антресолі; балкон.
Спільне володіння, користування, двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 є неможливим, оскільки хворі люди похилого віку, які в довготривалих, ворожих стосунках, при спільному проживанні в одній квартирі укоротять собі життя.
Просила суд припинити право власності ОСОБА_7 на 1/3 частку спірної квартири АДРЕСА_1 з наступною виплатою грошової компенсації в розмірі згідно висновку експертизи. Визнати право власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1. Прийняти часткову оплату судового збору з наступним його уточненням після встановлення ринкової вартості 1/3 частини квартири.
ОСОБА_7 уточнив позовні вимоги та просив встановити порядок користування кімнатами в квартирі по АДРЕСА_1 та вселити його в меншу кімнату, а відповідачку ОСОБА_6 в більшу кімнату, кухню, коридор, туалет і ванну кімнату залишити в загальному користуванні, всі раніше подані позови по даному питанню залишити без розгляду та пояснив, що його рідна сестра вже на протязі 9 років користується його власністю і якби хотіла сплатити кошти за належну йому частку то вже б здійснила таку виплату.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено.
Вселено ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_1.
Встановлено порядок користування житловим приміщенням, квартирою № АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до ідеальних часток ОСОБА_7 - 1/3, ОСОБА_6 - 2/3, виділивши ОСОБА_7 ізольовану кімнату площею 15,5 кв.м., а ОСОБА_6 ізольовану кімнату площею 18,8 кв.м..
Підсобні приміщення - коридор, туалет, ванну кімнату, кухню залишено в загальному користуванні.
В позовних вимогах ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2012 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7.
Заслухавши суддю доповідача, апелянта ОСОБА_6 про задоволення її апеляційної скарги, ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 про відмову у задоволенні апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві приватної власності відповідно належить 1/3 та 2/3 частини квартири по АДРЕСА_1.
Згідно ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливе; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Відповідно до вимог ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах, утримання та збереження спільного майна.
Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ст. 150 ЖК Української РСР вказано, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
За таких обстави, враховуючи вище приведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та вважає, він надав суду обґрунтовані доводи в підтвердження своїх позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції, ОСОБА_6 не надала суду належних доказів в обґрунтування та підтвердження своїх позовних вимог, тому колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відмову в задоволенні її позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про вселення та встановлення порядку користування квартирою та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права власності на 1/3 частку спірної квартири з наступною сплатою за неї грошової компенсації залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :