Справа № 22-ц/793/1443/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 30 Скляренко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н. В.
20 травня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоКорнієнко Н.В.
суддівЮвшина В.І., Гончар Н.І.
при секретаріБурдуковій О.В.
з участю представника ДВС Назаренка Є.І.
представника казначейства Самойловій Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, Управління державної казначейської служби України м. Черкаси Черкаської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_8 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі - Придніпровський ДВС Черкаського МУЮ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 серпня 2007 року з Кредитної спілки «Капітал» на його користь стягнуто 19398 грн.
31 серпня 2007 року ним до Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ подано виконавчий лист № 2- 2110/07, виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси.
4 вересня 2007 року головним державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.
Позивач вказує, що в порушення вимог ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття провадження не була направлена, також в порушення вимог ст. 5 вказаного Закону, державний виконавець несвоєчасно та упереджено вживав заходи по примусовому виконанню судового рішення, які полягають в наступному: арешт на розрахункові рахунки боржника КС «Капітал» в ПАТ КБ «ПриватБанк» було накладено 24 вересня 2007 року. тобто через 20 днів після відкриття виконавчого провадження, арешт на рахунки в ПАТ «Кредобанк» було накладено 9 жовтня 2007 року, тобто через 36 днів після відкриття виконавчого провадження, заборонено боржнику проводити видаткові касові операції - 25 листопада 2008 року, тобто через 1 рік та 3 три місяці.
За період часу з 1 вересня 2007 року по 28 листопада 2008 року з каси КС «Капітал» видано 3 541 485, 69 грн., що також свідчить про бездіяльність державного виконавця.
У зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення та грошових коштів, 17 жовтня 2008 року державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ Осадчим В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 грудня 2010 року змінено ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2010 року, визнано бездіяльність Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ по виконанню виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2- 2110\07 про стягнення з КС «Капітал» на його користь коштів в сумі 19398 грн. в період з вересня 2007 року по 7 листопада 2008 року неправомірною.
Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності позивача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в неможливості отримання та користування власними коштами, тривалому перебуванні в напруженому, нервовому, пригніченому стані, стосунки в його родині погіршилися, вимушений більше двох років докладати додаткових зусиль для захисту своїх порушених прав, тому оцінює її в 10 000 грн.
Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з Державного бюджету України на його користь збитків, завданих йому під час здійснення виконавчого провадження в сумі 19398, 00 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн.. а всього 29398 грн.
Як співвідповідача залучено Управління державної казначейської служби України м. Черкаси.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено частково. Ухвалено стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державного Казначейства України на користь позивача збитки, завдані під час здійснення виконавчого провадження в сумі 19 398 грн. та відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2013 року внесено виправлення в рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, якою суд прийшов до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 500 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що факт бездіяльності державних виконавців Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ встановлюється судовим рішеннями, а тому дані обставини не підлягають доказуванню та до цього часу рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 серпня 2008 року не виконано, позивачеві завдано матеріальної шкоди, тому вона відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає відшкодуванню в порядку передбаченому законом, за рахунок держави.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 серпня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_8 до КС «Капітал» про повернення грошових коштів та відшкодування збитків, внаслідок неповернення суми вкладу позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено, стягнуто з КС «Капітал» суму боргу за договором на додатковий пайовий внесок в сумі 14 000 грн., пеню в сумі 487 грн., відсотки - 1019 грн., витрати на лікування в сумі 429 грн., витрати на використання автотранспорту в сумі 483 грн., моральну шкоду в сумі - 2950 грн., витрати на ІТЗ, а всього - 19398 грн.
31 серпня 2007 року ОСОБА_8 подав виконавчий листі № 2- 2110/07 до Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ.
4 вересня 2007 року головним державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 8 вересня 2011 року, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 жовтня 2010 року змінено, визнано бездіяльність Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ по виконанню виконавчого листа № 2-2110 /07 про стягнення з КС «Капітал» на користь ОСОБА_8 коштів в сумі - 19398 грн. в період з вересня 2007 року по 7 листопада 2008 року неправомірною.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час виконання Придніпровським відділом ДВС Черкаського МУЮ зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з КС «Капітал», до складу якого входило виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2110/07 від 2 липня 2007 року про стягнення з КС «Капітал» на користь ОСОБА_8 боргу в сумі 19398, 00 грн., державним виконавцем вжито всі заходи щодо виконання зведеного виконавчого провадження, колегія суддів не може прийняти до уваги виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 3 с. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Факт неправомірності бездіяльності державного виконавця по виконанню виконавчого листа № 2-2110/07 про стягнення з КС «Капітал» на користь ОСОБА_8 коштів в сумі 19398, 00 грн. в період з вересня 2007 року по 7 листопада 2008 року, що призвело до завдання шкоди, встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою суду).
За положеннями ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 2007 - 2008 р.) стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
При розгляді даного спору, суд першої інстанції виходив з вимог указаних норм матеріального права, ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" та положень п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та враховував, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
За положеннями ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Крім того, правильним є застосування положення статті 56 Конституції України та наведення прикладу з судової практики Європейського суду з прав людини.
Твердження апелянта про те, що позивачем не доведено факту наявності моральної шкоди, так як посилання на бездіяльність дій відповідача не є достатнім аргументом, колегія суддів оцінює критично та вважає, що такі доводи не ґрунтуються на вимогах закону.
За змістом ст. ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ст. 16 ЦК України передбачає, що, зокрема, способом захисту цивільного права та інтересу може бути відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди в 500 грн. суд першої інстанції вірно виходив від характеру та обсягу страждань позивача, характеру немайнових втрат та врахував вимоги розумності та справедливості.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.
Інші підстави скасування рішення, викладені в апеляційній скарзі, не мають в собі підстав визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення та вони не впливають на його законність.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 1 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, Управління державної казначейської служби України м. Черкаси Черкаської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :