15 травня 2013 р.Справа № 2-а-1774/11/1412
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги, -
ОСОБА_2 звернулась до суду про задоволення своїх вимог за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2011 року позовні вимоги задоволено за період з 18.07.2010 року по 18.01.2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог, пенсійний орган звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зроблено посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Твердження апелянта стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком не приймається до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим Законом. Положення цього Закону не є перешкодою для застосування величини мінімальної пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається щорічно в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі заявлених позовних вимог, задовольнивши позов з 18.07.2010 року по 18.01.2011 року, а не по 31 грудня 2010 року, як того просив позивач.
За правилами частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів. Спірний період виплат позивач чітко обмежив періодом по 31 грудня 2010 року, позивач обрав способом захисту своїх прав зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок підвищення до пенсії, період вимог не є способом захисту прав, а тому суд не мав достатніх підстав для задоволення позовних вимог з 18.07.2010 року по 18.01.2011 року.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період по 31 грудня 2010 року.
Таким чином, оскаржувана постанова суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підлягає зміні в частині визначення строку, за який необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, оскільки суд по суті правильно вирішивши справу, помилково застосував норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2011 року - задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги - змінити, зазначивши в її резолютивній частині кінцевим терміном, до якого слід здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу - « 31 грудня 2010 року», замість « 18 січня 2011 року».
В іншій частині постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2011 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/