Справа № 686/4084/13-ц
15.05.2013
Хмельницький міськрайонний суд в складі : головуючої - судді Порозової І.Ю., секретаря Грицак О.С., з участю позивача-відповідача ОСОБА_1, представника позивача-відповідача ОСОБА_2, представника відповідача-позивача Ольховського Є.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору та за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» ( в даний час ПАТ КБ «Надра») про визнання недійсним договору кредиту від 28.12.2006 року №28/12/2006/840-к/439, посилаючись на те, що при укладенні договору його не повідомили про сукупну вартість кредиту, про дійсний розмір процентної ставки, умови вказаного договору є несправедливими та непрозорими по відношенню до позичальника.
В березні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 31 699,40 доларів США, посилаючись на те, що свої зобов'язання за договором кредиту від 28.12.2006 року ОСОБА_1 не виконує, допустив прострочення внесення платежів, що дає банку підстави для дострокової вимоги погашення кредиту.
Ухвалою суду від 27.03.2013 року обидва позови об'єднанні в одне провадження.
В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги та наполягають на їх задоволенні, у позові банку просять відмовити.
Представник відповідача-позивача ПАТ КБ «Надра»Ольховський Є.Ф. просить в позові ОСОБА_1 відмовити, позов банку задовольнити.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові ОСОБА_1 та часткове задоволення позову ПАТ КБ «Надра», виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.12.2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №28/12/2006/840-к/439. Згідно умов цього договору позивач отримав кредит в банку на суму 22 934 долари США, з кінцевим терміном погашення по 27.12.2013 року, за умови сплати 13,99% річних.
При цьому п.3.4 договору визначено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. Вказаним договором також встановлено розмір щомісячного платежу за договором кредиту в розмірі 433,53 долари США., викладено права та обов'язки сторін договору, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 здійснював погашення кредиту щомісячними платежами, допускаючи відхилення від графіку погашення, до вересня 2009 року, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком, яка станом на 20.02.2013 року склала 31 699,40 доларів США, що в еквіваленті до грошової одиниці України становить 253 373, 27 гривень, з них 16561,72 долари заборгованість по тілу кредиту; 7968,12 доларів заборгованість по процентах, 4876,16 доларів( в еквіваленті до національної грошової одиниці України становить 38 975,15 грн.) заборгованість по пені та 2293,40 доларів( в еквіваленті до національної грошової одиниці України становить 18 331,15 грн.) нараховано штраф.
Вказані обставини підтверджуються кредитним договором №28/12/2006/840-к/439 від 28.12.2006 року; анкетою-заявою, рахунком-фактурою, заявою на видачу готівки; розрахунком заборгованості за договором кредиту.
Укладений договір відповідно до ст. 203 ЦК України відповідає всім вимогам Закону на момент його укладення і за змістом несе вичерпний перелік інформації щодо умов кредитування, характер дій позивача свідчить при прийняття умов правочину, прийняття його виконання і жодна з обставин, наведених позивачем в позові не знайшла свого підтвердження, оскільки всі умови договору зазначені в самому договорі та анкеті-заяві. Твердження позивача про те, що банк неправомірно нараховує проценти беручи для розрахунку 360 днів, а не фактичних 365 у році не є підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки, як встановлено судом, саме такий порядок розрахунків визначено у договорі і він врегульований постановою Правління Національного Банку України № 255 від 18.06.2003 року, пунктом 1.18 якої визначено, що для розрахунку процентів застосовуються методи, де умовно у році-360 днів.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
В разі коли ті чи інші умови не влаштовували позичальника, він не був позбавлений можливості відмовитись від укладення такої угоди. Позичальник самостійно обрав вид кредитного договору та банк з яким уклав такий кредитний договір.
В Законі України «Про захист прав споживачів» чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Зі змісту кредитного договору від 28.12.2006 року вбачається, що він містить вичерпний перелік інформації і жодних дій непередбачених договором банк не вчинив. Що стосується поняття валютних ризиків, позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. Сукупна вартість кредиту також була висвітлена досить прозоро, оскільки в договорі зазначено розмір щомісячного платежу та термін дії кредитного договору.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ч.2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Право Банку вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів за його користування, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за цим Договором, сторони передбачили і в п.4.2.4 кредитного договору.
Свої зобов'язання перед банком, за договором кредиту, позичальник виконує неналежним чином, що є підставою для стягнення суми несплоченого кредиту та нарахованих процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф нараховано боржникам за недотримання положень договору, що проявилося в простроченні сплати за договором, проте за це порушення банком нараховано пеню, за таких обставин суд вважає що обидва види неустойки нараховано за один вид порушень умов договору, а тому до стягнення підлягає тільки сума пені 4876,16 доларів, США, що в еквіваленті до національної грошової одиниці України становить 38 975,15 грн.. При цьому, клопотання позивача про зменшення розміру пені з підстав невірного нарахування банком заборгованості по тілу кредиту та процентах внаслідок обманих дій, не підлягає задоволенню, оскільки не знайшло підтвердження в судовому засіданні, інших підстав для зменшення розміру пені суд не вбачає.
Виходячи із викладеного суд вважає, що оспорювана позивачем ОСОБА_1 угода відповідає вимогам Закону, моральним засадам суспільства і підстав, в межах заявлених позовних вимог, визнавати її недійсною немає, а сума заборгованості за кредитом, процентами та пенею підлягає достроковому стягненню з позичальника.
Керуючись ст. 209, 212-215, 10,60, 88 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 548, 551, 1049, 1050 ЦК України , Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд
ОСОБА_1 в позові до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Комерційний банк «Надра»: 29406,00 доларів США заборгованості за договором кредиту від 28.12.2006 року № 28/12/2006/840-к/439, що в еквіваленті до національної грошової одиниці України становить 235 042,13 грн. та 2350,42 грн. понесених судових витрат.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя