ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
04.12.06 Справа № 2/491н-ад.
Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом
Закритого акціонерного товариства виробничої фірми «Агротон», м. Луганськ
до Луганського міського центру зайнятості, м. Луганськ
про визнання недійсним розпорядження
від позивача -Ткаченко В.В., дов. від 01.03.05 № 56,
від відповідача -Прокопенко О.В., дов. від 29.03.06 № 1/01-1253,(після закінчення перерви не прибув ( явка обов'язкова)
відповідно до вимог ст. 150 КАС України у засіданні суду було оголошено перерву з 28.11.06 по 04.12.06,
Суть спору: заявлено вимогу про визнання недійсним та відміну розпорядження Луганського міського центру зайнятості від 27.03.06 № 11.
Відповідач клопотанням від 04.12.06 № 1/01-6499 просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю прибути повноважного представника у засідання суду, яке судом відхиляється оскільки нормами ст. 122 КАС України строк розгляду справи встановлено 2 місяця , який спливає 04.12.06.
Відзивом на позовну заяву від 03.11.06 № 1/01-5757 відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що перевірка була проведена спеціалістом центру Тараненко В.С. у відповідності з вимогами ст.ст. 17, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.00 № 1533-ІІІ ( далі -Закон № 1533-ІІІ) та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку надходження до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття» ( далі -Інструкція), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.01 за № 30/5221, про що було складено акт від 27.03.06 № 150. Складений акт був наданий спеціалістом центру зайнятості головному бухгалтеру підприємства з метою розгляду, уточнення розрахунків, усунення можливих неточностей та узгодження остаточної суми. Оскільки підприємством було відмовлено в розгляді акту та виправлення можливих помилок, то це було зроблено спеціалістом центру самостійно 27.03.06. 28.03.06 відповідачеві було надіслано один примірник акту від 27.03.06 № 150, який він отримав 31.03.06, але акт перевірки не підписав. У зв'язку з виявленими на підприємстві правопорушеннями центром було винесено розпорядження від 27.03.06 № 11. Щодо різниці сум по актах перевірки, то слід зазначити, що при визначенні остаточної заборгованості по страхових внесках на дату перевірки були враховані і авансові платежі підприємства по страхових внесках, які позивач при подальшому здійсненні нарахувань та сплаті поточних платежів враховує як переплату. Відповідачем теж зазначено, особливостей щодо слати страхових внесків роботодавцями-сільгосптоваровиробниками, які є платниками фіксованого сільгоспподатку, законодавством не передбачено. А також у відповідності до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1533-ІІІ передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, тому він вважає, що з набранням чинності Закону № 1533-ІІІ всі роботодавці повинні сплачувати внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в порядку і розмірах передбачених саме цим Законом.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог відповідно до заперечень наданих на відзив відповідача від 04.12.06 б/н, вказуючи при цьому, що відповідач не заперечує що спеціалістом центру Тараненко В.С. було складно два акти перевірки за № 150 від 27.03.06., копія спочатку складеного акту була надана підприємству 05.04.06.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:
Спеціалістами центру зайнятості 27.03.06 на підприємстві було проведено перевірку правильності нарахування та сплати страхових внесків за період з 08.12.04 по 27.03.06. За результатами перевірки було складено акт від 27.03.06 № 150, яким нібито встановлено порушення щодо нарахування страхових внесків на фонд оплати праці для роботодавців у листопаді-грудні 2004 року.
При цьому позивачем зазначено, що за результатами перевірки відповідачем було складено два різних акти перевірки за одним і тим же номером 150) від однієї дати 27.03.06, перший примірник був направлений поштою 28.03.06 та отриманий підприємством 31.03.06, а другий отримано представником підприємства 13.04.06, про що свідчить підпис представника на акті.
Позивачем також зазначено, що першочерговий акт, отриманий поштою відрізняється від іншого який отриманий представником підприємства за сумами внесків, які виведено відповідачем за результатами перевірки.
У зв'язку з цим, позивачем 19.04.06 на адресу відповідача була надіслана скарга на акт від 27.03.06 № 150, яка була залишена останнім без уваги. Листом від 20.04.06, якій теж був надісланий на адресу відповідача , позивач просив центр зайнятості в адміністративному порядку призвести перерахування акту від 27.03.06 № 150 та приведення його до норм законодавства України з урахуванням норм Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозділом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової страти працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року» від 16.03.06 № 3583. Вказаний лист також не був розглянутий відповідачем.
При цьому позивач зазначає, що підприємство є платником єдиного фіксованого сільгоспподатку , що підтверджено відповідними довідками, який він своєчасно оплачував у 204 році , від суми якого було перераховано 2 відсотки до Фонду соціального страхування. Відповідач при здійсненні перевірки не взяв ці обставини до уваги, що призвело до необгрнутованого та немаючого юридичних підстав акту перевірки, в який увійшли вже сплачені 2 відсотки до фонду соціального страхування.
На підставі акту № 150 від 27.03.06, відповідачем було складено розпорядження від 27.03.06 № 11, яким було донараховано недоїмки 26799 грн. 26 коп. та пені у розмірі 3490 грн. 44 коп.
З огляду на вищевикладене позивач вважає, що розпорядження від 27.03.06 № 11 є незаконним, необгрнутованим та підлягає скасуванню.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими що підлягають до задоволення з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.00 № 1533-ІІІ та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку надходження до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.01 за № 30/5221 складання такого документу як розпорядження не передбачено, тому Луганський міський центр зайнятості перевищив свої повноваження склавши розпорядження від 27.03.06 № 11, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір позивача у сумі 3 грн. 40 коп. по сплаті державного мита стягуються на його користь з Державного бюджету України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати розпорядження Луганського міського центру зайнятості від 26.03.06 № 11 про стягнення коштів та застосування фінансових санкцій до ЗАТ СВФ «Агротон».
3. Стягнути з Державного бюджету України ВДК в Ленінському районі м. Луганська, код 24046582 рахунок № 31114095500006 банк УДК в Луганській області МФО 804013 на користь Закритого акціонерного товариства сільськогосподарської виробничої фірми «Агротон», м. Луганськ, судовий збір: 3 грн. 40 коп. на оплату державного мита. Виконавчий лист направити до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська для виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 11.12.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О.Седляр