провадження № 11-кп/774/124/13 категорія ч. 1 ст. 121 КК України
головуючий в суді І інстанції суддя Маштак К.С.
доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.
21 травня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кислого М.М.,
суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,
секретаря Галюлько Т.О.,
за участю прокурора Харів Н.А.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2013 року, -
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровськ, громадянство України, проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, 27.01.2013 року близько 12 години 40 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході розпивання горілчаних напоїв із співмешканкою ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин і подальшої сварки, умисно наніс потерпілій кухонним ножем не менше двох ударів за обставин, викладених у вироку, тим самим завдавши їй тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_1 не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого злочину і кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і даних про його особу, внаслідок суворості. В обґрунтування своїх доводів посилається на обставини, які на його думку суттєво пом'якшують покарання, - явку з повинною, каяття, погашення попередньої судимості, відсутність претензій з боку потерпілої, у зв'язку з чим просить призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, без реального його відбування (а.к.п. 141-142).
Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження подані не були.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів апеляції, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, їх виступи в судових дебатах, виступ ОСОБА_1 з останнім словом, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та на кваліфікацію його дій, не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого, колегія суддів виходить із наступного.
Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, випливає, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчинення нею нових злочинів.
Також, слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним, дані про особу, пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини. Так, ОСОБА_1 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, разом з тим, вину визнав повністю, у скоєному каявся. За таких обставин, суд правильно прийшов до висновку про те, що міру покарання він повинен відбувати у вигляді позбавлення волі, не в максимальному розмірі строку покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Відтак, підстав для застосування положень ст. 69 КК України чи призначення йому покарання без ізоляції від суспільства не вбачається.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2013 року щодо нього залишити без змін.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити - тримання під вартою.
Судді апеляційного суду: