Справа № 11кп/774/142/13 Головуючий Шелестов К.О.
Категорія КК: ч.1 ст.185 Доповідач Косенко Л.М.
Іменем України
21 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Крот С.І., Ферафонтова В.Ю.
при секретарі Галюлько Т.О.
за участю прокурора Харів Н.А.
потерпілої ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040650000291 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1,
такого, що згідно зі ст.89 КК
не має судимості,-
засуджено за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 4900 грн. і моральної шкоди 5000 грн.
Вирішено питання щодо речового доказу.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 18 січня 2013 року приблизно о 13 год. поблизу автостоянки АДРЕСА_1 таємно викрав належний ОСОБА_1 металевий контейнер вартістю 15 000 грн.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_2, посилаючись на суворість призначеного йому покарання та наявність в матеріалах провадження даних про обставини, що пом'якшують покарання, просить пом'якшити призначене йому з ч.1 ст.185 КК покарання із застосуванням до нього положень ст.75 КК.
Крім того, обвинувачений порушує питання про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову з направленням матеріалів у цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу поданої скарги, виступ його в судових дебатах і звернення до суду з останнім словом, в яких він підтримав свої апеляційні доводи, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка просила залишити скаргу без задоволення, міркування прокурора Харів Н.А., яка вважала вирок законним і обгрунтованим, а призначене ОСОБА_2 покарання таким, що відповідає вимогам ст.65 КК, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція на вирок суду задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування і судового розгляду обвинувачений визнавав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено. Визнав ОСОБА_2 і заявлений потерпілою стороною цивільний позов у повному обсязі.
У зв'язку з тим, що учасники судового процесу не заперечували проти дослідження доказів щодо фактичних обставин справи і заявленого цивільного позову, які ніким не оспорювалися, суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК визнав недоцільним дослідження цих обставин. При цьому суд, з'ясувавши можливість розгляду справи за скороченим порядком, роз'яснив наслідки такого розгляду.
Згідно з вимогами ст.404 КПК в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та обгрунтованості пред'явленого цивільного позову, які обвинуваченим не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог частини першої ст.349 КК докази не досліджувалися, не перевіряються. Тому суд апеляційної інстанції виходив з того, що було встановлено вироком районного суду.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України є правильною і обвинуваченим не оспорюється.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підставу для скасування або зміни вироку, про що йдеться в апеляційній скарзі, не встановлено.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, а також усі обставини справи, в тому числі й ті, на які є посилання у скарзі обвинуваченого та його виступі в суді апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів провадження, згідно зі ст.89 КК ОСОБА_2 є таким, що не має судимостей. Проте він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні кримінальні правопорушення, в тому числі й за корисливі злочини, реально відбував покарання у вигляді позбавлення волі, останній раз йому було призначено покарання із застосуванням положень ст.75 КК, після чого той учинив крадіжку чужого майна, заподіяну ним шкоду не відшкодував.
За таких обставин призначене ОСОБА_2 покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, тому підстав для його пом'якшення за мотивами, зазначеними в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Не можна погодитися і з доводами обвинуваченого щодо скасування рішення суду щодо цивільного позову, оскільки вони зовсім не умотивовані. Крім того, відповідно до вимог ст.349 КПК обвинувачений позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Керуючись ст. ст. 404,407 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді