Справа № 477/1142/13-к
Провадження № 1-кп/477/94/13
21 травня 2013 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді -Саукової А.А.
при секретарі - Капацині Т.О.
за участю прокурора - Шкарлет І.Б.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника- ОСОБА_3,
потерпілого- ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження № 12013160230000569 по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ангарськ Іркутської області, Росія, громадянина України, маючого неповну середню освіту, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
9 квітня 2013 року приблизно о 21-30 годин ОСОБА_1, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проник до території домоволодіння АДРЕСА_2, звідки таємно викрав металевий паркан довжиною 20 м, чим спричинив матеріальну шкоду власнику майна - ОСОБА_2 у сумі 1350 грн. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе визнав повністю та пояснив, що дійсно, 9 квітня 2013 року, вчинив крадіжку металевого паркану з транспортерної стрічки довжиною 20 м з території домоволодіння АДРЕСА_2, який розрізав на декілька частин. В подальшому реалізував зазначений паркан на пункт прийому металу.
Крім визнання своєї провини, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом доказами, а саме:
показаннями потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні пояснив, що будинок АДРЕСА_2 належав його матері. Він там постійно не проживав. Будинок був огороджений металевим парканом з транспортерної стрічки. В квітні 2013 року йому зателефонували сусіди та повідомили, що нема паркану. Зазначений паркан, порізаний на частини, він виявив на пункті прийому металу, там же він дізнався, що цей паркан приніс ОСОБА_1;
витягом з реєстру досудових розслідувань ( а.с.16);
заявою потерпілого про вчинений злочин ( а.с.17);
протоколом огляду місця події, відповідно до якого оглянуто домоволодіння по АДРЕСА_2 ( а.с. 18-21);
протоколом огляду предметів, згідно якого оглянуто п'ять рулонів металевого транспортеру, які визнані речовими доказами та передані під розписку потерпілому ( а.с. 22-23, 24, 25);
протоколом проведення слідчого експерименту, під час якого обвинувачений показав на місці та розповів про обставини вчинення крадіжки.( а.с. 26-29).
Аналізуючи досліджені докази у сукупності, суд приходе до висновку про доведеність вини обвинуваченого в таємному викраденні майна ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує, що він вчинив злочин середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується негативно, постійного місця роботи не має.
Обставин, які обтяжують покарання, під час розгляду справи не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання, судом визнається визнання вини та сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та призначення йому покарання у виді громадських робіт, яке, на думку суду є необхідним та достатнім для перевиховання обвинуваченого.
У зв'язку з поверненням потерпілому викраденого майна, цивільний позов задоволенню не підлягає.
Речові докази по справі: металевий паркан довжиною 20 м., переданий під розписку потерпілому, залишити останньому за належністю.
Керуючись ст. ст. 366, 367-369, 374 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
Речові докази по справі: металевий паркан, переданий під розписку потерпілому ОСОБА_2 - залишити останньому за належністю.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Суддя А.А.Саукова