16 травня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Стуковенкової Т.Г.
суддів - Капелюхи В.М., Чернусь К.П.
за участю прокурора Кальнік О.М.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2013 року, по справі за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2010 року за ч. 1 ст. 191 КК України до одного року шести місяців волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно розпорядчими, адміністративно-господарськими функціями і матеріальною відповідальністю строком на два роки. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.07.2010 року вирок змінений. Призначене засудженому покарання пом'якшено, ухвалено вважати його засудженим за вказаним кримінальним законом до одного року шести місяців позбавлення волі без позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнений з встановленням іспитового строку в один рік.
Як вбачається з матеріалів справи 15 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Індустріального суду м. Дніпропетровська з заявою про зняття заборони відчуження майна, належного ОСОБА_3, накладеної прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року. Дане клопотання заявник мотивував тим, що придбав квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу від 26 вересня 2007 року, але позбавлений можливості зареєструвати право власності на неї, в зв'язку з забороною відчуження, яка була накладена в рамках кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_3 Постановою Індустріального районного суду від 22 жовтня 2012 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.
09 листопада 2012 року до суду першої інстанції надійшла заява адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування постанови Індустріальної районної прокуратури м. Дніпропетровська від 22.10.2009 року, винесеної в межах провадження досудового слідства по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 191 КК України.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2012 року в задоволенні вказаної заяви адвоката ОСОБА_1 було відмовлено в зв'язку з тим, що заявником належним чином не підтверджено право набуття власності на вказану квартиру.
4 грудня адвокат ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з аналогічною заявою в інтересах ОСОБА_2
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетрповська від 29 грудня 2012 року у задоволенні вказаної заяви адвоката відмовлено. На обґрунтування прийнятого рішення суд послався на положення ст.ст.409,411 КПК України, відповідно до яких суд вирішує питання пов'язані з виконанням вироку за клопотанням учасників процесу або власників якого-небудь майна. Оскільки ОСОБА_2 не являється учасником процесу, а також власником спірної квартири, відсутні підстави для скасування постанови від 22.10.2009 року.
Не погоджуючись з постановою суду від 29.12.2012 року, адвокат ОСОБА_1 звернувся з апеляцією, в якій поставив питання про скасування вказаної постанови суду, постанови Індустріальної районної прокуратури м. Дніпропетровська від 22.10.2009 року, скасувати арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Оскаржуваною постановою від 7.02.2013 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2012 року про відмову в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про скасування постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року, визнано такою що не підлягає розгляду.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції послався на те, що згідно зі ст. 347 КПК України, постанова суду, винесена в порядку ст. 409 КПК України оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
В апеляції адвокат ОСОБА_1, посилаючись на норми Цивільного Кодексу України, вважає, що є всі докази, що власником квартири є ОСОБА_2, в зв'язку з чим вважає постанову суду незаконною. Крім того, звертає увагу, що розгляд всіх заяв по даному питанню відбувався без повідомлення про дату, час, місце слухання заявника та особи, в інтересах якої звернувся адвокат до суду.
Просить скасувати постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2013 року та витребувати з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська кримінальну справу № 1-70/10 по обвинуваченню ОСОБА_3, по ч. 1 ст. 191 КК України;
Скасувати постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2012 року по кримінальній справі № 1-70/10 по обвинуваченню ОСОБА_3, по ч. 1 ст. 191 КК України;
Скасувати постанову Індустріальної районної прокуратури м. Дніпропетровська від 22.10.2009 року, винесеної в рамках провадження досудового слідства кримінальної справи № 1-70/10 по обвинуваченню ОСОБА_3, за ч. 1 ст. 191 КК України;
Скасувати арешт, накладений на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до постанови Прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2009 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляції, думку прокурора щодо залишення апеляції без задоволення, а постанови суду від 7 лютого 2013 року без задоволення, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляції з наступних підстав.
Істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, являється одною з підстав скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 КПК України (1960 року), при розгляді справи в апеляційному суді.
Висновки суду, що постанова суду, винесена в порядку ст.409 КПК України (1960 року), не підлягає оскарженню, не основані на законі.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.347 КПК України (1960 року), апеляція може бути подана на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених КПК.
Як витікає зі змісту абз.4 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990р, № 11 " Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків "(зі змінами та доповненнями), ухвали суду (постанови судді), винесені в порядку ст.411 КПК України, можуть бути оскаржені й опротестовані, за винятком тих випадків, про які спеціально застережено в законі ( ст.407, 408-2,408-3.409-1, 410,411-1, 414 КПК України (1960 року).
Крім того, суд може визнати апеляцію такою, що не підлягає розгляду, тільки у випадках, коли вона не відповідає вимогам ст.350 КПК і у визначений законом строк ці вимоги не будуть виконані особою, яка подала апеляцію ( ч.2 ст.352 КПК 1960 року). Таким чином, прийняте судом рішення про визнання апеляції адвоката ОСОБА_1 такою, що не підлягає розгляду, в даному випадку не передбачене кримінально-процесуальним законом.
Заслуговують на увагу також доводи, викладені в апеляції, про порушення права представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 та самого ОСОБА_2 на участь у судовому засіданні.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.14 абз.2 вказаної Постанови суд повинен повідомити засудженого, захисника (якщо про це заявив клопотання засуджений), представника органу , трудового колективу або представника особи, за поданням чи клопотанням яких розглядається справа.
В матеріалах справи відсутні дані про повідомлення вказаних осіб про час та місце розгляду справи.
Допущені судом порушення вимог кримінально-процесуального закону, на думку колегії суддів, перешкодили суду першої інстанції прийняти законне рішення при надходженні апеляції від адвоката ОСОБА_1, а тому являються істотними. При таких обставинах постанова суду від 7 лютого 2013 року по апеляції адвоката ОСОБА_1, поданої в інтересах ОСОБА_2, на постанову цього ж суду від 29.12.2012 року не може бути визнаною законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Вирішення питань, поставлених в апеляції, про скасування постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2012 року та Індустріальної районної прокуратури м. Дніпропетровська від 22.10.2009 року, скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1, на даній стадії виходить за межі компетенції апеляційного суду, а тому колегія суддів не входить в їх обговорення.
Керуючись ст.ст. 365-366 КПК України 1960 року, п.п. 11,15 розділу XI Перехідних положень КПК України 2012року, колегія суддів
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2013 року про визнання такою, що не підлягає розгляду апеляція адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2012 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.191 КК України скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
Судді
Справа №11/774/ 851/13 Суддя у 1 інстанції - Дружинін К.М.
Категорія ст. 411 КПК України Доповідач Стуковенкова Т.Г