Провадження № 22-ц/774/3078/13 Головуючий у 1-й інстанції - Шавула В.С.
Категорія - 6 Доповідач - Макаров М.О.
25 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.
при секретарі - Філіній Я.Г.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за
апеляційною скаргою Дніпропетровської міської ради
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2012 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власноті та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Дніпропетровської міської ради, треті особи: Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності,-
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до до ОСОБА_3, Дніпропетровської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на 1/6 частини домоволодіння в порядку спадкування за законом, в якому з урахуванням уточнень просив встановити юридичний факт належності своїм батькам - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, садиби за адресою: АДРЕСА_1, з наступними будівлями та спорудами: садибного житлового будинку літ.А-1 з прибудовами літ.А1-1, літ.А2-1, літ.а-1, літ.а1-1, літ.а2-1, літ.аЗ-1 та ґанком літ. а, загальною площею житлового будинку літ. А-1 з прибудовами літ.А1-1, літ. 2-1, літ.а-1, літ.а1-1, літ.а2-1, літ.аЗ-1 - 87,9 кв.м., з яких жилої 46 кв.м., а також житловий будинок літ. Г-1 з прибудовою літ.Г 1-1 та ґанком літ. г, загальною площею житлового будинку літ.Г-1 з прибудовою Г1-1 - 59,6 кв.м., з яких жилої - 32,7 кв.м., гараж літ. Е, сарай літ 3, погріб з шийкою літ. Д та літ. Л, вбиральня літ. М та літ. Н, душ літ. О, навіс літ. Р та навіс літ. С.
Також, просив визнати за ним право власності на самовільні забудови: житловий будинок літ. Г-1 з прибудовою літ.ГІ-1 та ґанком літ. г, загальною площею житлового будинку літ.Г-1 з прибудовою Г1-1 59,6 кв.м., з яких жилої - 32,7 кв.м., сарай літ. З, погріб з шийкою літ. Л, вбиральня літ. Н та навіс літ. С.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просили встановити юридичний факт належності своїм батькам - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, садиби за адресою: АДРЕСА_1, з будівлями та спорудами, визнати право власності на садибний житловий будинок літ. А-1 з прибудовами літ. а1-1, літ.а2-1, літ.а3-1, та ґанком літ.а; визнати право власності на самовільні забудови: прибудова літ. а1-1, прибудова літ.а2-1, прибудова літ. аЗ-1, гараж літ. Е.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2012 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково, та визнано:
за ОСОБА_2 право власності на самовільно зведені забудови на земельній ділянці садиби за адресою АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок літ. Г-1 з прибудовою літ.Г1-1 та ґанком літ. г, що складається з: коридор, пл. 2,8 кв.м; коридор, пл. 9,4 кв.м; житлова кімната, пл.5,5 кв.м; житлова кімната, пл. 10,9 кв.м; житлова кімната, пл. 16,3 кв.м; кухня, пл. 5,8 кв.м;сан. вузол, пл. 6,2 кв.м, загальною площею житлового будинку літ.Г-1 з прибудовою Г1-1 59,6 кв.м., з яких жилої - 32,7 кв.м., сарай літ. З, погріб з шийкою літ. Л, вбиральня літ. Н та навіс літ. С.
за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на садибний житловий будинок АДРЕСА_1, який складається з: садибного житлового будинку літ.А-1 з прибудовами літ.А1-1, літ.А2-1, літ.а-1, літ.а1-1, літ.а2-1, літ.аЗ-1 та ґанком літ. а, що складається з: коридор, пл. 6,4 кв.м; коридор, пл. 5,8 кв.м; житлова кімната, пл.14,5 кв.м; житлова кімната, пл. 19,3 кв.м; житлова кімната, пл. 12,2 кв.м; кухня, пл. 8,8 кв.м; сан. вузол, пл. 5,2 кв.м; комора, пл. 5,3 кв.м; передпокої, пл. 10,4 кв.м; загальною площею житлового будинку літ. А-1 з прибудовами літ.А1-1, літ. 2-1, літ.а-1, літ.а1-l, літ.а2-1, літ.аЗ-1 - 87,9 кв.м., з яких жилої 46 кв.м., з наступними господарськими будівлями та прибудовами: гараж літ. Е, погріб з шийкою літ. Д, вбиральня літ. М, душ літ. О, навіс літ. Р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Дніпропетровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні первісного та зустічного позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованним. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та частково зустрічний позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог, оскільки будівництво житлових будинків проведенно з додержанням державним будівельним нормам та придатні до експлуатації, а також ці об'єкти успадковані сторонами.
Проте з такими висновками погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі договору про забудування від 22 березня 1937 року, укладеного між Міським відділом житлового господарства та ОСОБА_5, забудовнику під забудування надається земельна ділянка, що знаходиться в АДРЕСА_2, загальним розміром 1000 кв.м. терміном на 10 років, відповідно до якого забудовник зобов'язується збудувати на вищевказаній ділянці будинок дерев'яно-мазаний вкритий залізом, сарай, вбиральню (а.с. 14, 15).
Згідно Генерального плану від 20 жовтня 1948 року, на даній земельній ділянці знаходиться житловий будинок літ. А-1, тамбур літ. А-1, загальною площею ділянки 1000 кв.м., площа під забудовами - 60 кв.м., подвір'я - 127 кв.м., сад - 630 кв.м., город - 183 кв.м., власником якої являється ОСОБА_5 (а.с. 16).
Пізніше вулицю « АДРЕСА_3» перейменовано в «АДРЕСА_3».
На підставі рішення № 94 виконкому Ленінської райради депутатів трудящих від 21 лютого 1974 року «Про дозвіл будівництва жилої прибудови громадянину ОСОБА_5, проживаючому по АДРЕСА_1» вирішено, дозволити ОСОБА_5 побудувати жилу прибудову до жилого будинка А-1 із північної сторони розміром 5x4 м., зобов'язати ОСОБА_5 після закінчення будівництва внести зміни до генерального плану через інвентар бюро міста (а.с. 34, 82).
Згідно акту МБТІ від 29 березня 1985 року техніком МБТІ здійснено обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 на предмет розділу земельної ділянки на два самостійні двори згідно запиту райкомунхозу від 06 липня 1984 року, загальна площа земельної ділянки - 1000 кв.м., домоволодіння складається із двох жилих будинків А-1, на який є договір забудови від 22 березня 1937 року на ім'я ОСОБА_5 та будинок Г-1, який збудовано самовільно. Актом зазначено, що розділ земельної ділянки можливий відповідно до фактичного користування співвласників, а саме: виділити земельну ділянку площею 585 кв.м. з будинком А-1 та залишити йому АДРЕСА_1; виділити земельну ділянку площею 415 кв.м. з будинком Г-1 та присвоїти йому АДРЕСА_4 (а.с. 92,93).
У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02 березня 2011 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 400. У свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 29 червня 2011 року, зазначено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 6451 (а.с. 11,12).
Після смерті подружжя ОСОБА_2, належне їм майно, вони заповіли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках, а саме належну кожному з них частину будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 (а.с. 121,122).
Разом з цим згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого 25 березня 2011 року, на земельній ділянці розташовано житлові будинки А-1, Г-1, гараж Е, сарай 3, вбиральні М, Н, душ О, навіс П, Р, С, погріб з шийкою Д, Л, №1-19,1-ІП споруди, проте житловий будинок Г-1 (1974 р.), прибудова а1-1 (1984), прибудова а2-1 (переобладнана в 2000 році), прибудова а3-1 (переобладнана в 2004 році), З-сарай (1985 р.), Е-гараж (2004 р.) побудовані самовільно, а також в п.7 зазначено - самозахват землі 10 кв.м. (а.с. 17-22).
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до статті 375 ЦК власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
У випадку здійснення власником земельної ділянки будівництва будинку чи іншої споруди з дотриманням правил, визначених законодавством України, він набуває право власності на зведені ним будівлі та споруди, що передбачено ст. 331 ЦК.
Вказана стаття встановлює наступний порядок набуття права власності:
- якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майно до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації;
- якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту державній реєстрації.
При зведенні житлового будинку, інших споруд забудовник повинен дотримуватися порядку здійснення будівництва, передбаченого Законом України «Про основи містобудування» та іншими нормативно-правовими актами.
Так, статтею 22 вказаного Закону передбачено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.
Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника (користувача) земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд, за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням
Отже, отримання дозволу на проведення будівельних робіт є передумовою виникнення права на забудову.
Порядок отримання дозволу на будівництво визначається Положенням «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року N 273, а також кожен суб'єкт будівництва зобов'язаний дотримуватися вимог, визначених Положенням «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт».
Відповідно до цього Положення документом, що посвідчує право забудовника (замовника та генерального підрядника на виконання будівельних робіт), є дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення відповідно до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж і споруд.
Індивідуальним забудовникам житлових будинків, господарських та побутових споруд дозволи на виконання будівельних робіт надаються на підставі заяви забудовника, документа, що посвідчує право власності чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, дозволу на будівництво об'єкта містобудування, який видається відповідним органом виконавчої влади, проектної документації, погодженої місцевими органами у справах містобудування і архітектури, а також зобов'язання виконавця робіт, якщо будівництво здійснюється на умовах підряду (п.3.11 Положення).
Після закінчення будівництва об'єкту, відповідно до ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.18 Закону України «Про основи містобудування», постанов Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 (що діяла до 01.01.2009 та № 923 від 08.10.2008 (що діє на сьогодні) він підлягає прийняттю в експлуатацію приймальною комісією.
Відповідно до п.6.4 Типових регіональних правил забудови (затверджені Наказом Держбуду України 10.12.2001 №219, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за №4/6292) у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Крім того відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користовача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідного дозволу на самочинне переобладнання будинку, будівництво сараю у міській раді не отримано, земельну ділянку для здійснення на ній вищевказного переобладнання позивачам не було відведено, а також здійснено самозахват землі, чим можуть бути порушені права третіх осіб.
Крім того, позивачі взагалі не зверталися до органу місцевого самоврядування з питанням узаконення самовільного будівництва та вирішення питання щодо узаконення земельної ділянки.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки вищевказане самочинне будівництво суперечать вимогам діючого законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовів.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 серпня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді