Справа № 201/3838/13-ц
пр. № 2/201/1421/2013
16 травня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого - судді Галічого В.М.
При секретарі - Баштаненко І.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс» про стягнення суми та моральної шкоди, -
У липні 2010 року позивач звернулася до суду з вище вказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи його тим, що їй на підставі рішення виконкому Жовтневої районної ради за №33 від 23 червня 1977 року належав гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1. У квітні 2007 року між сторонами по справі було укладено договір, за умовами якого відповідач зобов'язався за свої кошти реконструювати вказаний гараж та отримати на нього технічний паспорт, правовстановлюючі документи та витяг про реєстрацію права власності.
Гараж було збудовано у березні 2008 року, але на момент звернення до суду з позовом право власності на гараж оформлено не було, що порушує умови договору. За таких обставин позивач просила суд стягнути з відповідача суму штрафу за порушення умов договору у розмірі 200 000 грн., пеню у розмірі 4846, 57 грн., а також моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково (а.с. 98-100), стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс» на користь ОСОБА_1 штраф у сумі 200 000 грн., пеню у сумі 4846, 57 грн. та моральну шкоду у сумі 1 000 грн., а всього -205 846, 57 грн.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2012 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року в частині стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2013 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2012 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали.
Представник відповідача позов не визнала, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту завдання їй будь-яких збитків, взяті на себе зобов'язання товариство не порушувало. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно частин 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Судом встановлено, що 12 квітня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір на реконструкцію гаража розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору ТОВ «Комекс» зобов'язалося за свої кошти реконструювати вказаний гараж та отримати на нього технічний паспорт, правовстановлюючі документи та витяг про реєстрацію права власності. У разі порушення умов договору відповідач зобов'язався протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової заяви ОСОБА_1 сплатити штраф у сумі 200 000 грн. (а.с. 13).
13 травня 2010 року позивач звернулась до відповідача з заявою про сплату штрафу, але в добровільному порядку сплатити штраф відповідач відмовився (а.с. 20, 21).
Відповідно до п. 2.3.4 договору ТОВ «Комекс» зобов'язувалося реконструювати гараж за свої кошти за проектом, узгодженим з ОСОБА_1 протягом 4 місяців з моменту підписання акту та відповідно до п. 2.3.5 договору - ввести в експлуатацію, зареєструвати право власності на реконструйований гараж в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, передати гараж позивачу з оформленими та зареєстрованими в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради документами за актом приймання-передачі через 8 місяців з моменту підписання акту (а.с. 13/зв.).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 639 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положенням ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. ст. 611, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов'язався у випадку встановлення порушення будь-якого із зобов'язань, зазначених у п.п. 2.3.4, 2.3.5 протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової заяви ОСОБА_1 сплатити штраф у сумі 200 000 грн.
Судом встановлено, що відповідач не виконав у повному обсязі умов договору, а саме на момент подачі позову до суду право власності на гараж оформлено не було.
Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Судом встановлено, що неможливість своєчасного виконання зобов'язання ТОВ «Комекс» про реєстрацію права власності на гараж позивача була викликана невиконанням зобов'язань, взятих на себе позивачем ОСОБА_1, оскільки вона не видала відповідачу в строк довіреність, необхідну для виконання зобов'язання товариством за договором, та не надала необхідних для цього правовстановлюючих документів на гараж та на земельну ділянку. Вказана довіреність була видана 11.02.2008 р., тобто вже після закінчення восьмимісячного строку, встановленого для виконання зобов'язань за договором.
Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Комекс» про усунення перешкод у користуванні майном та визнання права власності на нежитлове приміщення, було визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж НОМЕР_1 (площа 24,6 кв. м) з підвалом (площа 24,6 кв. м) інвентаризаційною вартістю 24 596 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 без акту введення в експлуатацію.
Зареєстровано за ОСОБА_1 в комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради право власності на гараж НОМЕР_1 (площа 24,6 кв. м) з підвалом (площа 24,6 кв. м) інвентаризаційною вартістю 24 596 грн, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 без акту введення в експлуатацію.
Усунено перешкоди в користуванні гаражем НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ТзОВ «Комекс» передати ОСОБА_1 ключі від зазначеного гаража. (а.с. 12)
Відповідно до ч. 3. ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги те, що у порушенні зобов'язань відсутня вина відповідача, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, ч. 4 ст. 545, ст. 611, ч. 1, 2 ст. 613, ст. ст. 614, 629, 639 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.М. Галічий