Справа: № 2а-12453/11 Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко О.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
30 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання перерахування та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії, -
ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області (далі - УПФУ у м. Ірпені) про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і зобов'язання здійснити такі виплати з 01.03.2010.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2011 року позов було задоволено, визнано протиправними дії УПФУ у м. Ірпені щодо не нездійснення нарахування і виплати позивачу додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком та підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано здійснити такі виплати з 01.03.2011 по 22.07.2011, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач на вказану постанову з апеляційною скаргою до суду не зверталася.
На вказану постанову УПФУ у м. Ірпені подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач належить до осіб, які є інвалідами 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до постраждалих осіб 1 категорії та постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і є непрацюючим пенсіонером.
Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а відповідно до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, а розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Всупереч ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» такі виплати здійснювались позивачу в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 №654.
Проте, з огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами Закон України має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, а тому відповідач неправомірно здійснював пенсійні виплати позивачу в меншому розмірі ніж це встановлено ст.ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу УПФУ у м. Ірпені необхідно залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2011 року - без змін, оскільки вона відповідає нормам матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.