Справа: № 2а-6468/11 Головуючий у 1-й інстанції: Пироженко О.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
30 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату державної соціальної допомоги як дитині війни,-
ОСОБА_3 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області (далі - УПФУ у м. Василькові) про визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов'язання здійснити такі виплати з 09.07.2007.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року позов було задоволено частково, зобов'язано УПФУ у м. Василькові здійснити позивачу перерахунок і виплату державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008, з урахуванням раніше проведених виплат.
На вказану постанову УПФУ у м. Василькові подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» і отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення в матеріалах справи.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачував позивачу державну соціальну допомогу в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530, що є неправомірним, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що віповідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України (в чинній редакції на час звернення до суду), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів звертає увагу на те, що такої ухвали судом першої інстанції не було постановлено, крім того позивач з 2007 року отримував зазначені виплати в неналежному розмірі, що вважає протиправним, а тому він знав, або повинен був знати про порушення свого права із моменту отримання таких виплат, проте у встановлений законом строк правом на звернення до суду не скористався та не був позбавлений такого права, оскільки не надав суду жодних доказів про наявність поважних причин пропущення такого строку, а тому позов підлягає задоволенню в межах строку встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, а саме з 18.01.2011.
Також, колегія суддів зазначає, що 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI, відповідно до якого п. 7 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Згідно наведеної норми, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України, на реалізацію якої Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 була прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 (набрала законну силу з 23.07.2011), п. 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.
Тобто, з 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745, а тому суд першої інстанції мав зазначити кінцевий строк - 22.07.2011, по який позивачу належить здійснювати виплати в розмірах встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки постанова суду ухвалена після набуття чинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з 09.07.2007, а тому апеляційну скаргу УПФУ у м. Василькові необхідно задовольнити частково, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року - змінити: в абзаці 2 резолютивної частини постанови слова «з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року» змінити на «з 18.01.2011 по 22.07.2011», оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В решті постанову - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області - задовольнити частково.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року - змінити: в абзаці 2 резолютивної частини постанови слова «з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року» змінити на «з 18.01.2011 по 22.07.2011».
В решті постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.