Справа: № 2а-11676/11 Головуючий у 1-й інстанції: Линник В.Я.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
30 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату підвищень до пенсії,-
ОСОБА_3 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області (далі - УПФУ у м. Ірпені) про визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку і виплати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і підвищення до пенсії як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі 1 мінімальної заробітної плати та зобов'язання здійснити такі виплати з 01.01.2011.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2011 року позов було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПФУ у м. Ірпені щодо нездійснення позивачу перерахунку і виплати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і підвищення до пенсії як особі яка проживає на території радіоактивного забруднення в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, та зобов'язано здійснити такі виплати з 21.01.2011 по 22.07.2011, з урахуванням раніше проведених виплат.
На вказану постанову УПФУ у м. Ірпені подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» і отримує пенсію за віком, постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і є непрацюючим пенсіонером.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а відповідно до неї в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачував позивачу підвищення до пенсії в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 № 836, що є неправомірним, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, Закон України має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу УПФУ у м. Ірпені необхідно залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2011 року - без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
головуючий суддя Сорочко Є.О.
судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.