5.2.1
Іменем України
15 травня 2013 року Справа № 812/3756/13-а
Луганський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Островської О.П.,
при секретарі Тельдековій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Білевро" до Луганської митниці про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування картки відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 квітня 2013 року позивач ЗАТ "Білевро" звернувся до суду з позовом до відповідача Луганської митниці, в якому послався, що 07.04.2013 року директор позивача ОСОБА_1 на службовому транспорті позивача автомобілі Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 здійснював комерційну поїздку на територію України на підставі наказу про відрядження, де була вказана мета тимчасового ввезення транспортного засобу, при цьому тимчасово цей транспортний засіб, що належить підприємству - нерезиденту, був ввезений, як транспортний засіб комерційного використання, оскільки він здійснював діяльність на користь останнього.
11.04.2013 року між позивачем та ДП «Донбаснафтопродукт» було укладено угоду про взаємне надання послуг № 77, на підставі якої позивач ЗАТ "Білевро" мав демонструвати шляхом міжнародних перевезень на транспорті підприємства нумізматам різних держав в адміністративних центрах Росії, Білорусії, Литви та обласних центрах України колекційні монети України, організовуючи при цьому виставки та зустрічі з колекціонерами або іншими зацікавленими особами.
Згідно цього договору позивач для демонстрації отримав від ДП «Донбаснафтопродукт» колекційні монети України:
- «Перша річниця конституції України. 28 червня 1996», металл белый, номинал 2 грн., 1997р. в.
- «100-річча Олімпійських ігор сучасності. 1896-1996», металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1996 р. в.
- «Перша участь у літніх Олімпійських іграх», металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1996 р. в.
- «Анатолій Солов'яненко 1932-1999», металл белый, номинал 2 гривни, 1999 р.в.
- «Панас Мирний (П.Я. Рудченко) 1849-1920», металл белый, номинал 2 гривньї, 1999р.в.
- «Перемога у Великій Вітчизняній війні 1941-1945», металл бельїй, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
- «Місто-герой Київ» металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
- «Місто-герой Одеса» металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
- «Місто-герой Севастополь» металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
- «Місто-герой Керч» металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
Отже на транспортному засобі Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 згідно наказу на виконання умов договору № 77 повинні здійснюватися міжнародні перевезення для платного чи безоплатного комерційного транспортування вказаного товарів.
Крім того, позивачем було також придбано у ВЛОУ АТ «Державний ощадний банк України» колекційні монети-
- «500 років Чигирин», 2012 р.в.
- «80-річча бою під Кругами. 29.01.1918», 1998 р.в..
- «Єлецький свято - успенський монастир. Образ пресвятої Богородиці Єлецької», 2012 р.в.
- «Гутник»,2012 р.в.
- «Судак 1800 років», 2012 р.в.
- «Українська лірична пісня» 2012 р.в.
- «Стерлядь прісноводна. Асіреnsег гuthenus" 2012 р.в.
Після придбання цих монет було наказом підприємства наказано ОСОБА_1 вивезти цей товар, як власність підприємства, а отже і в даному випадку транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 мав використовуватися для міжнародних перевезень в комерційних цілях.
15.04.2013 року директор позивача ОСОБА_1 виїхав на автомобілі Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 до Росії з товаром (монетами), що належав як позивачу, так і ДП «Донбаснафтопродукт» через митний пункт «Ізварине», для організації демонстрації монет на території Росії на виконання вказаної Угоди, при цьому вказаний транспортний засіб було пропущено, як транспортний засіб комерційного призначення, за яким він і знаходився на території України.
Однак у цей же день вирішено було повернутися на територію України для виконання деяких формальностей щодо подальшого демонстрування колекційних монет. Але при зверненні на цей же митний пункт позивачеві було відмовлено у пропуску та територію України вказаного автомобілю, як транспортного засобу комерційного призначення, оскільки на думку працівників відповідача він не виконував на ньому перевезення товарів, про що видано картку відмови, хоча перед цим цей же автомобіль знаходився на території України з тією ж метою і виконував ці ж функції та пропущений був, як транспортний засіб для комерційного використання. При поверненні на території України позивач мав намір виконувати ті ж дії згодно умов укладеної Угоди, при цьому працівникам відповідача були надані всі передбачені законодавством документи для визначення митного режиму автомобіля, як транспортного засобу комерційного використання. Позивач вважає, що вказані дії відповідача суперечать відповідним нормам Митному Кодексу України та пункту "б" статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул. 1990 РІК)
Тому позивач просить:
- Визнати незаконними дії Відповідача, щодо внесення недостовірних даних в картку відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року, а саме, що Позивач начебто не надав документів, підтверджуючих комерційне використання транспортного засобу Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 для промислового чи комерційного безоплатного перевезення вантажів через митний кордон України.
- Визнати незаконними дії Відповідача, щодо внесення недостовірних даних в каш відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року, а саме, що посадова особа Позивача - ОСОБА_1 начебто використовував транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 для особистих цілей.
- Визнати незаконними дії Відповідача, щодо незаконної заборони Позивачеві користуватись автомобілем Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1. в комерційних цілях (безоплатне промислі перевезення товарів або комерційне перевезення товарів) на митній території Украв шляхом надання картки відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року.
- Визнати незаконними дії Відповідача, щодо втручання у комерційну (господарську) діяльність Позивача, шляхом надання картки відмови № 7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року.
- Визнати незаконною та скасувати картку відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року, як таку, що мотивована з невірним застосуванням норм діючого законодавства, при аналізі наданих Позивачем Відповідачеві, при перетині кордона 15.04.2013 року, наказів підприємства-власника автомобілю Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 та №38 з додатками та інших документів цієї юридичної особи - Позивача.
- Зобов'язати Відповідача перепустити на митну територію України транспортний за Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, на підставі наданих Позивачем на кордоні 15.04.2013 року документів, саме - наказів по підприємству № 37 та № 38 з додатками та інших документів цієї юридичної особи - Позивача, як транспортний засіб комерційного використанні митному режимі тимчасового ввезення.
- Зобов'язати Відповідача внести у відповідний реєстр ЄАІС ДМС дані про транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, як транспортний засіб комерційного використанні митному режимі тимчасового ввезення, на підставі наданих Позивачем на кордоні 15.04.2013 року документів, а саме - наказів по підприємству № 37 та № 38 з додатками та інших документів цієї юридичної особи - Позивача.
- Зобов'язати Відповідача надати звіт у порядку ст. 163 КАС України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, послався, що 15.04.2013 о 19-50 до зони митного контролю митного поста «Ізварине» Луганської митниці смугою «червоний коридор» з боку України прибув автомобіль Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 До митного оформлення гр. ОСОБА_1, надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, паспорт громадянина України НОМЕР_2, з відміткою про місце проживання АДРЕСА_1, митну декларацію від 06.04.2013 оформлену Східною митницею (штамп «Під митним контролем» №469 «Особиста номерна печатка» №469) на ввезення вказаного автомобіля в режимі «транзит», як транспортного засобу особистого користування, під зобов'язання про зворотне вивезення. Перед початком митного контролю гр. ОСОБА_1 заявив, що його автомобіль є транспортним засобом комерційного призначення на якому переміщується комерційний товар - ювілейні монети до Росії для проведення виставки. Зазначений товар і транспортний засіб комерційного призначення він хоче помістити в митному режимі тимчасового вивезення. Перевіривши надані документи, правцівник відповідача дійшов висновку щодо відсутності визнання автомобіль транспортним засобом комерційного призначення, однак враховуючи відсутність інших перешкод для заборони виїзду автомобіля з території України, автомобіль з монетами був випущений за території України.
Через деякий час цей же автомобіль Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 у той же день прибув до зони митного контролю м/п «Ізварине» з боку Росії смугою «червоний коридор». Головним інспектором Сорохан А.О. було запропоновано гр. ОСОБА_1 заповнити митну декларацію. Гр. ОСОБА_1 при її заповненні не вніс дані про транспортний засіб, мотивуючи це тим, що автомобіль не відноситься до транспортного засобу приватного користування, а є транспортним засобом комерційного призначення і тому повинен бути оформлений за Стамбульською Конвенцією у режимі тимчасового ввезення строком на 1 рік. При цьому гр. ОСОБА_1 надав 2 митних декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються підприємствами (службовими особами підприємств) для комерційних потреб пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності які не відповідали вимогам діючого законодавства, доказів того, що автомобіль ввозиться до комерційного використання не було надано. у зв'язку з чим йому було відмовлено у пропуску, про що була заповнена картка-відмови.
У картці відмови зазначено причину відмови у пропуску через митний кордон України: з урахуванням п.59 ст.4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ та відповідно до пункту "Ь" статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул. 1990 РІК), транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 під керуванням громадянина - резидента України ОСОБА_1 не використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів) - відсутні необхідні документи, згідно вимог ст. 335 МК України та Закону України від 05.04.2001 р.. № 2344- «Про автомобільний транспорт", Таким чином, транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 використовується відповідно до п. 60 ст.4 Митного Кодексу України, як транспортний засіб особистого користування - зареєстрований на території Литви та перебуває у тимчасовому користуванні громадянина -резидента України ОСОБА_1 та ввозяться ним на митну територію України виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Також у картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість пропуску транспортного засобу через митний кордон України: надання громадянином - резидентом ОСОБА_1 відповідно до п.3 ст. 380 Митного кодексу України письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу " Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 та після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Що стосується перевезення монет, як товару, то зазначені позивачем монети не можна визнати товаром, оскільки вони на території україни використовуються, як засоби платежу.
Відповідач вважає, що його дії відповідають вимогам закону, вчинені у межах наданої компетенції. Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У відповідності за ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що з 07.04.2013 року директор позивача ОСОБА_1 на службовому транспорті позивача автомобілі Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 на підставі наказу про відрядження знаходився на території України.
11.04.2013 року між позивачем та ДП «Донбаснафтопродукт» було укладено угоду про взаємне надання послуг № 77, на підставі якої позивач ЗАТ "Білевро" мав демонструвати шляхом міжнародних перевезень на транспорті підприємства автомобілі Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 нумізматам різних держав в адміністративних центрах Росії, Білорусії, Литви та обласних центрах України колекційні монети України, організовуючи при цьому виставки та зустрічі з колекціонерами або іншими зацікавленими особами.
Згідно цього договору позивач отримав від ДП «Донбаснафтопродукт» колекційні монети України:
- «Перша річниця конституції України. 28 червня 1996», металл белый, номинал 2 грн., 1997р. в.
- «100-річча Олімпійських ігор сучасності. 1896-1996», металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1996 р. в.
- «Перша участь у літніх Олімпійських іграх», металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1996 р. в.
- «Анатолій Солов'яненко 1932-1999», металл белый, номинал 2 гривни, 1999 р.в.
- «Панас Мирний (П.Я. Рудченко) 1849-1920», металл белый, номинал 2 гривньї, 1999р.в.
- «Перемога у Великій Вітчизняній війні 1941-1945», металл бельїй, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
- «Місто-герой Київ» металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
- «Місто-герой Одеса» металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
- «Місто-герой Севастополь» металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
- «Місто-герой Керч» металл белый, номинал 200 000 карбованцев, 1995 р.в.
Крім того, позивачем було також придбано у ВЛОУ АТ «Державний ощадний банк України» колекційні монети:
- «500 років Чигирин», 2012 р.в.
- «80-річча бою під Кругами. 29.01.1918», 1998 р.в..
- «Єлецький свято - успенський монастир. Образ пресвятої Богородиці Єлецької», 2012 р.в.
- «Гутник»,2012 р.в.
- «Судак 1800 років», 2012 р.в.
- «Українська лірична пісня» 2012 р.в.
- «Стерлядь прісноводна. Асіреnsег гuthenus" 2012 р.в.
Для виконання наказів підприємства для демонстрації зазначених монет на території Росії 15 квітня 2013 року директор позивача ОСОБА_1 виїхали на вказаному автомобілі Вольво S - 40 р.н. FZZ - 596 до Росії з вказаними монетами, що належав як позивачу, так і ДП «Донбаснафтопродукт» через митний пункт «Ізварине», при цьому підстав для затримки цього транспортного засобу та не випуску його з території України не було встановлено.
Через деякий час цей же автомобіль Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 у той же день прибув до зони митного контролю м/п «Ізварине» з боку Росії смугою «червоний коридор».
Головним інспектором відповідача Сорохан А.О. було запропоновано гр. ОСОБА_1 заповнити митну декларацію.
Гр. ОСОБА_1 при її заповненні не вніс дані про транспортний засіб, мотивуючи це тім, що автомобіль не відноситься до транспортного засобу приватного користування, а є транспортним засобом комерційного призначення і тому повинен бути оформлений за Стамбульською Конвенцією у режимі тимчасового ввезення строком на 1 рік, при цьому гр. ОСОБА_1 надав 2 митні декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються підприємствами (службовими особами підприємств) для комерційних потреб пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності які не відповідали вимогам діючого законодавства, а доказів того, що автомобіль ввозиться до комерційного використання не була надано, у зв'язку з чим йому було відмовлено у пропуску автомобіля на територію України за ознаками комерційного використання, про що була заповнена картка-відмови.
У картці відмови зазначено причину відмови у пропуску через митний кордон України: з урахуванням п.59 ст.4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ та відповідно до пункту "Ь" статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул. 1990 РІК), транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 під керуванням громадянина - резидента України ОСОБА_1 не використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів) - відсутні необхідні документи, згідно вимог ст. 335 МК України та Закону України від 05.04.2001 р.. № 2344- «Про автомобільний транспорт", Таким чином, транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 використовується відповідно до п. 60 ст.4 Митного Кодексу України, як транспортний засіб особистого користування - зареєстрований на території Литви та перебуває у тимчасовому користуванні громадянина -резидента України ОСОБА_1 та ввозяться ним на митну територію України виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Також у картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість пропуску транспортного засобу через митний кордон України: надання громадянином - резидентом ОСОБА_1 відповідно до п.3 ст. 380 Митного кодексу України письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу " Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 та після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (а.с.21).
Суд вважає, що дії відповідача та прийняті ним рішення при вирішенні питання щодо митного оформлення зазначеного автомобіля відповідають вимогам закону.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 59 частини першої статті 4 МК України транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.
За пунктом 60 частини першої статті 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Умови тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України визначено главою 18 МК України.
Так, пунктами 1-2 частини шостої статті 104 Кодексу визначено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання Митного режиму, зокрема, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом".
А в частині першій - другій статті 105 Кодексу вказано, що „у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами помішуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 Кодексу та в Додатках В1-9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення /м. Стамбул, 1990 рік/, на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
Митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України.
Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації.
Згідно з частиною 6 цієї статті для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:
1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення;
2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом.
Загальні положення щодо умов та порядку переміщення і пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України визначено главою 27 МК України.
Відповідно до частини першої статті 189 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з частиною третьою цієї статті тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту «b» статті 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 9 Додатка С Конвенції про тимчасове ввезення, подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.
Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовано Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.), до яких Україна приєдналась 01.08.2006 та 05.12.2004 відповідно.
Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції.
Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.
У накладній відповідно до статті б Конвенції мають бути вказані: місце та дата її складання; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса транспортера; місце та дата прийняття вантажу до перевезення та передбачене місце його здачі; ім'я та адреса отримувача; прийняте позначення характеру вантажу та способу його упаковки та у випадку перевезення небезпечних вантажів їх звичайно визнане позначення; кількість вантажних місць, їх особлива розмітка та номера; вага вантажу брутто або у вигляді інших одиниць виміру кількість вантажу; пов'язані з перевезенням видатки (перевізна платня, додаткові витрати, мито та митні збори, а також інші витрати з моменту складання договору до здачі вантажу); інструкції, що вимагаються для виконання митних формальностей, та інші; позначення, що перевезення відбувається, незалежно від будь-яких обумов, із дотриманням порядку, встановленого цією Конвенцією.
Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України "Про автомобільний транспорт», відповідно до якого:
1) при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:
- дозвіл України;
- дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
- документи на вантаж.
2) при виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати:
дозвіл України;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень);
білетно-облікову документацію.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Відповідно статті 9 до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).
Проте такої накладної позивачем при проходженні митного контролю подано не було та в судовому засіданні не представлено.
Статтею 1 Закону «Про автомобільний транспорт» визначено наступні терміни:
вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;
міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;
дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом - документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством;
документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Вимоги вказаних нормативно-правових актів спростовують твердження Позивача про те, що вимоги Відповідача подати документи, вказані у картці відмови є незаконними та жодним нормативно-правовим актом не передбачена необхідність подання таких.
Пунктом 1 розділу II Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму тимчасового ввезення Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 р. за № 1669/21981 передбачено, що для митного оформлення товарів, що тимчасово ввозяться на митну територію України, митному органу подаються МД, книжка А.Т.А. або інший документ, передбачений законодавством України з питань державної митної справи.
Проте позивачем, зазначених документів також подано не було.
Оцінюючи докази у справі суд вважає, що митний орган під час перевірки поданих Позивачем документів правомірно прийшов до висновку, що Угода про надання послуг, на яку посилається позивач не є документами, які підтверджують комерційну мету ввезення транспортного засобу, оскільки, відповідно до угоди Позивач здійснює демонстрацію колекційних монет та організовує виставки та інше, що не є документом, що підтверджує факт переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України зазначеним транспортним засобом як це передбачено вищенаведеними положеннями Митного кодексу України, Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» та Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.). Так, факт переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон з зазначеними комерційним використанням підтверджується конкретними документами, передбаченими вищенаведеними нормами міжнародного та національного законодавства.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що жодних документів, які підтверджували б комерційне використання зазначеного позивачем автомобіля а саме, платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, позивачем не було надано.
Таким чином, оскільки позивачем не було подано повного пакету документів, що підтверджують комерційне призначення вказаного транспортного засобу даний транспортний засіб правильно визначений відповідачем, як транспортним засобом особистого користування.
Частиною 3 ст. 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Оскільки позивачем не було подано повного пакету документів, що підтверджують комерційне призначення транспортного засобу та не сплачено всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів відповідно до ч. 3 ст. 380 МК України, йому обґрунтовано було видано картку відмови № 7021550504/2013/00005 від 15.04.2013.
Та обставина, що відповідно до ст. 5 додатку С Конвенції про тимчасове ввезення, для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території не може бути прийнята до уваги, оскільки зазначена норма встановлює умови для надання пільг транспортним засобам комерційного використання, а не умови, за яких транспортний засіб вважається комерційного використання.
Пунктом 1 частини першої статті 335 МК України визначено перелік документів та відомостей, які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають митному органу при перевезені товарів автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;
Таким чином, визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись:
- при платному перевезенні осіб: білетно-обліковою документацію;
- при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (СМR).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, громадянин (як резидент та і нерезидент) може тимчасово в'їжджати на територію України на транспортному засобі комерційного призначення зі звільненням від оподаткування і без застосування гарантії за умови, що вказаний транспортний засіб знаходиться у власності (користуванні) юридичної особи, яка зареєстрована на території іншої держави, та використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів).
При цьому громадянин, який возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинен мати:
- документи, що підтверджують здійснення цим громадянином діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу;
- належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;
- документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;
- документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;
- документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.
Із наданих сторонами в матеріали справи документів, а саме, наданих позивачем у пункті перетину кордону: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, паспорт громадянина України НОМЕР_2, з відміткою про місце проживання АДРЕСА_1, угоду від 11.04.2013 № 77 про взаємне надання послуг між ЗАТ «Білерво» в особі директора ОСОБА_1 та ДП «Донбаснафтопродукт» в особі директора ОСОБА_1, наказу ЗАТ «Білевро» № 38, акту прийому-передачі від директора ДП «Донбассннафтопродукт» ОСОБА_1 директору ЗАО «Білерво» ОСОБА_1 монет, копії квитанції з ФЛОУ АТ «Державний Ощадний банк України» рахунок № 42 від 11.04.2013р. платник ЗАТ «Білевро», квитанції № к8/В/46 від 11.04.2013, на суму 100 грн. оплата за сувенірні монети згідно рахунку № 42 від 11.04.2013, з НДС 7,50грн., квитанції № к8/В/46 від 11.04.2013 на суму 3 грн комісійна винагорода за перечислення коштів фізичної особи без відкриття текучого рахунку без ПДВ, 2 митні декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються підприємствами (службовими особами нідприємств) для комерційних потреб пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в яких загальна сума монет склала 1260 грн., не встановлено всіх необхідних документів, який би підтверджував використання транспортного засобу Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, який переміщувався через митний кордон України 15.04.2013 під керуванням ОСОБА_1, для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безплатного перевезення товарів.
Оскільки позивачем всіх необхідних документів, які б підтверджували комерційне використання вищевказаного транспортного засобу при перетині кордону України митному органу пред'явлено не було, суд вважає, що даний транспортний засіб правомірно не було визнано посадовими особами митного посту «Ізварине» в якості транспортного засобу комерційного призначення.
Згідно з пунктом «а» статті 5 Додатка С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.
При цьому пунктом «а» статті 7 Додатка С до Конвенції визначено, що незважаючи на положення статті 5 цього Додатка, транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.
Вищевказані норми статей 105 та 189 МК України та Конвенції стосовно надання пільг в оподаткуванні митними платежами при тимчасовому ввезенні транспортних засобів можуть застосовуватись виключно для транспортних засобів комерційного призначення (використання).
Відповідно до наданих документів транспортний засіб марки Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, належить ЗАТ «Білевро» (Литва), та переміщувався 15.04.2013 року через митний кордон України представником зазначеного підприємства, який мав належні повноваження на тимчасове користування зазначеним автомобілем.
Таким чином транспортний Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, не здійснював 15.04.2013 року комерційні перевезення осіб та товарів, віднесення його до категорії транспортного засобу особистого користування, який перебуває у тимчасовому користуванні громадянина ОСОБА_1 є цілком обґрунтованим.
Доводи позивача про те, що він повинен був перевозити на вказаному автомобілі товар, яким є колекційні монети для проведення заходів з їх демонтрування, на увагу не заслуговують.
Товар - згідно статті 277 Митного кодексу України об'єктами оподаткування митом та норм наказу Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму» з поданням митної декларації та книжки А.Т.А. для товарів, вартість яких перевищує 100 євро) - товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підриємствами, крім випадків, передбачених статтею 234 МКУ (оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях)
Згідно поданих гр. ОСОБА_1 документів загальна вартість переміщуваних монет становила 1260 гривень, що на день перетину кордону складало більше 100 євро (120,77 євро). Проте, ані митної декларації для декларування товарів, ані карнета АТ.А. митному органу подано не було, тобто монети не пред'являлися до оформлення як товар.
Банківські метали (відповідно до інструкції України «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», затвердженої Постановою Правління Національного банку України 27.05.2008 №148).
Згідно зазначеної Постанови, банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках та порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, що вироблені з дорогоцінних металів з пробами для вітчизняних монет не нижче ніж для золота - 995, для срібла - 999, для платини і паладію - 999,5 і в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж для золота - 900, для срібла - 925, для платини та паладію - 999.
Надані до митного оформлення монети виготовлені з нейзильберу, що не відноситься до банківських або дорогоцінних металів, тому застосування норм статті 4 інструкції України «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», затвердженої Постановою Правління Національного банку України 27.05.2008 №148 у даному випадку неможливе.
Валюта України згідно п.1 частини першої статті 4 Митного кодексу України валютні цінності це:
а) валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
б) іноземна валюта - іноземні грошові знаки уу вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
в) платіжні документи та цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;
г) банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Згідно Інструкції про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам'ятних та ювілейних монет України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 07.11.2000 № 438:
пам'ятні монети - монети, що випускаються з нагоди відзначення важливих подій внутрішнього та міжнародного життя;
ювілейні монети - різновид пам'ятних монет, що випускаються з нагоди ювілеїв видатних осіб, визначних подій в історії держави та людства тощо;
монети із дорогоцінних металів - монети, виготовлені із золота, срібла, паладію, платини та їх сплавів;
монети із звичайних металів - монети, виготовлені із сплавів міді, нікелю, алюмінію, цинку, олова, марганцю, магнію, заліза та інших металів, які не належать до категорії дорогоцінних.
Таким чином, переміщувані гр. ОСОБА_1 монети є валютою України право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.
Доводи позивача про те, що транспортний Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 здійснював 15.04.2013 року комерційні перевезення товару, а саме колекційних монет, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.
Згідно статті 277 Митного кодексу України об'єктами оподаткування митом є товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами, крім випадків, передбачених статтею 234 МКУ (оподаткування митними платежами товарів, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях).
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму» для митного оформлення товарів, що тимчасово ввозяться на митну територію України, митному органу подаються МД, книжка А.Т.А. або інший документ, передбачений законодавством України з питань державної митної справи.
Згідно поданих гр. ОСОБА_1 документів до митного оформлення загальна вартість переміщуваних монет становила 1260 гривень, що на день перетину кордону складало більше 100 євро (120,77 євро). Проте, ані митної декларації для декларування товарів, ані карнета АТ.А. митному органу подано не було, тобто монети не пред'являлися до оформлення як товар, переміщувані гр. ОСОБА_1 монети є валютою України. Згідно частини першої статті 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 27.05.2008 №148 фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.
Також суд погоджується з висновком митного органу про те, що надані гр. ОСОБА_1 2 митні декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються підприємствами (службовими особами підприємств) для комерційних потреб пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, є такими, що не відповідають вимогам Постанови КМУ від 21.05.2012 № 431, а тому правомірно не були прийняті митним органам до уваги.
Також Відповідно до п. 1.3 Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 614, декларація заповнюється власноручно громадянами, який досяг 16-річного віку, або уповноваженою ним особою і засвідчується його особистим підписом до пред'явлення товарів для митного контролю.
Пунктом 1.7 Порядку передбачено, що посадові особи митних органів не мають права заповнювати декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в декларації, за винятком унесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 декларацію було заповнено власноручно і самостійно.
На підставі викладеного суд вважає, що відповідачем правомірно, обґрунтовано та в межах наданих йому повноважень було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 щодо спірного автомобіля, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 та до ст. 11 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не приймає до уваги пояснення позивача про те, що ним неодноразово здійснювалось перетинання кордону в режимі тимчасового ввезення на підставі цих же документів, та жодних зауважень з боку відповідача не було, так як судом правомірність дій відповідача в таких випадках не досліджувалось, а тому це не може бути підставою для задоволення позову.
Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо визнання незаконними дії Відповідача, щодо внесення недостовірних даних в картку відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року, а саме, що Позивач начебто не надав документів, підтверджуючих комерційне використання транспортного засобу Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 для промислового чи комерційного безоплатного перевезення вантажів через митний кордон України та визнання незаконними дії Відповідача, щодо внесення недостовірних даних в картку відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року, а саме, що посадова особа Позивача - ОСОБА_1 начебто використовував транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 для особистих цілей, оскільки суд вважає, що посадова особа внесення відомостей у картку відмови виконувала згідно своїх посадолвих обов'язків. Посилання позивача, що ці відомості є недостовірними, не можуть бути предметом оскарження, оскільки заповнюючи картку відмови посадова особа вносить туди відомості на підставі свого суб'єктивного бачення обставин справи та тлумачення вимог закону. Тому зазначені дії не можуть бути предметом самостійного оскарження у порядку адміністративного судочинства. Ці дії можуть бути оскаржені у рамках оскарження картки відмови. Однак, як зазначено вище, у рамках розгляду вимог про визнання незаконною видачі картки відмови, підстав для задоволення цих вимог судом не знайдено.
Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо визнання незаконними дії Відповідача, щодо незаконної заборони Позивачеві користуватись автомобілем Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1. в комерційних цілях (безоплатне промислі перевезення товарів або комерційне перевезення товарів) на митній території Украв шляхом надання картки відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року та визнання незаконними дії Відповідача, щодо втручання у комерційну (господарську) діяльність Позивача, шляхом надання картки відмови № 7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року, оскільки видача картки відмови не є забороною користуватися автомобілем та втручанням у господарську діяльність позивача, бо після усунення зазначених у картці недоліків, позивач не позбавлений можливості вирішити питання щодо ввозу зазначеного ним автомобіля на територію України та виконувати свою господарську діяльність. Суд вважає, що у разі, якщо у позивача виникають якісь перешкоди у здійсненні господарської діяльності через отриману картку відмови, то у цьому є тільки його вина, оскільки він сам належним чином не оформив ввезення автомобіля на територію України.
Судом встановлено, що ніяких дій про заборону щодо вказаних обставин відповідачем стосовно позивача не скоєно та ніяких рішень з цього приводу не приймалося.
Та обставина, що у зв'язку з порушенням порядку ввезення на територію України спірного транспортного засобу позивач не зможе використовувати його для комерційного призначення не означає, що ця неможливість пов'язана з незаконними діями та забороною відповідача.
Крім того, суд вважає, що позивач не позбавлений можливості вирішити питання ввозу автомобіля на територію України для комерційного використання, дотримавши всі вимоги закону з цього приводу.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи та недоведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову щодо Визнання незаконною та скасувати картку відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 року, як таку, що мотивована з невірним застосуванням норм діючого законодавства, при аналізі наданих Позивачем Відповідачеві, при перетині кордона 15.04.2013 року, наказів підприємства-власника автомобілю Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1 та №38 з додатками та інших документів цієї юридичної особи - Позивача, зобов'язання Відповідача перепустити на митну територію України транспортний за Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, на підставі наданих Позивачем на кордоні 15.04.2013 року документів, саме - наказів по підприємству № 37 та № 38 з додатками та інших документів цієї юридичної особи - Позивача, як транспортний засіб комерційного використанні митному режимі тимчасового ввезення та зобов'язання Відповідача внести у відповідний реєстр ЄАІС ДМС дані про транспортний засіб Вольво S - 40 р.н. НОМЕР_1, як транспортний засіб комерційного використанні митному режимі тимчасового ввезення, на підставі наданих Позивачем на кордоні 15.04.2013 року документів, а саме - наказів по підприємству № 37 та № 38 з додатками та інших документів цієї юридичної особи - Позивача, - слід відмовити повністю.
Беручи до уваги встановлені факти суд вважає, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяла обґрунтовано та у спосіб, що передбачений законами України. А тому вимоги ч.2 ст.71 КАС України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем виконано.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, йому не відшкодовуються.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 15.05.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.05.2013, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Білевро" до Луганської митниці про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування картки відмови №7021550504/2013/00005 від 15.04.2013 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 20 травня 2013 року.
Суддя О.П. Островська