16.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-1188/2013 р. Головуючий в першій
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 45 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
16 травня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Колбіної Т.П.,
суддів - Єфімової В.О., Зотова В.С.,
при секретарі - Наталевичі Д.І.,
за участю - прокурора Кожаріна Є.М., представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Водолазкіна В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу прокурора Гагарінського району м. Севастополя на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_6, третя особа обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Усадьба», про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -
Прокурор Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 078471 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:02:003:0021, виданий ОСОБА_6 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 011088401070 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача вказану земельну ділянку.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами діючого земельного законодавства, у порушення інтересів держави, отримано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Підставою видачі державного акту вказано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1083-р від 06.04.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Усадьба" щодо відведення земельної ділянки зі встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків та господарських будівель в районі АДРЕСА_2", яким не вирішувалося питання передачі у власність відповідачу земельної ділянки.
На думку позивача, вказане розпорядження видано Севастопольською міською державною адміністрацією без належних повноважень, так як відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 25.10.2001 року, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження із розпорядженням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Тобто спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави у особі уповноваженого на те органу - Севастопольської міської Ради, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння.
Також в позові зазначається, що відповідач до уповноважених органів влади з приводу отримання у власність земельної ділянки не звертався, проектно-технічну документацію не замовляв, рішень щодо надання йому земельної ділянки уповноважені органи не приймали, а розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1083-р від 06.04.2010 року стосується надання земельної ділянки ОК «ЖБТІЗ «Усадьба», а не відповідачу.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання державного акту недійсним з підстав, визначених ст.ст. 203, 215 ЦПК України, не ґрунтується на вимогах закону, а порушень інтересів держави з боку відповідача при отриманні оскаржуваного державного акту, а також права власності Севастопольської міської Ради на спірну земельну ділянку, не встановлено.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони зроблені без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 214 ЦПК України вбачається, що під час ухвалення рішення суд повинен з'ясувати, які правовідносини випливають зі встановлених обставин справи та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Як вбачається з матеріалів справи 02 квітня 2010 року Севастопольською міською державною адміністрацією видано розпорядження № 965-р "Про надання обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Усадьба" дозволу на розроблення комплексного проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність членам кооперативу земельної ділянки в районі вулиці Древня".
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року № 1083-р "Про затвердження проекту землеустрою обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Усадьба" щодо відведення земельної ділянки зі встановленням меж в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків та господарських будівель по АДРЕСА_2" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування кварталу індивідуальних житлових будинків та господарських будівель площею 2,5 га в районі АДРЕСА_2. У власність обслуговуючому кооперативу передано у власність земельну ділянку площею 2,5 га. Пунктом 4 вказаного розпорядження Головне управління Держкомзему було зобов'язано забезпечити оформлення та державну реєстрацію державного акту на право власності ОК "ЖБТІЗ "Усадьба" на земельну ділянку площею 2,5 га. у встановленому законом порядку.
З даного розпорядження вбачається, що надання земельних ділянок по АДРЕСА_2 у власність фізичним особам не передбачалося.
На підставі зазначеного розпорядження від 06.04.2010 року № 1083-р відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 078471, кадастровий № 8536400000:02:003:0021 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088401070.
Між тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_6 звертався до Севастопольської міської Ради чи Севастопольської міської державної адміністрації з заявами про передачу спірної земельної ділянки у власність.
Із заяви (а.с.85) вбачається,що ОСОБА_6 звертався до Севастопольської міської державної адміністрації про передачу земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, тобто з іншим цільовим призначенням.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено його звернення з особистою заявою до органів влади, відповідно до ст. 118 ЗК України, про надання у власність спірної земельної ділянки, оскільки наявна в матеріалах технічної документації по землеустрою та встановлення меж земельної ділянки заява відповідача ім'я Голови Севастопольської міської державної адміністрації про надання земельної ділянки не містить в собі відомостей про час її подання та фактичного надходження до зазначеного вище органу.
Таким чином, відповідач ОСОБА_6 в порядку ст.10,60 ЦПК України не надав суду доказів свого особистого звернення до компетентного органу про передачу спірної земельної ділянки та доказів на підтвердження винесення рішення про передачу земельної ділянки на його ім'я.
Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтями 173, 174 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.
Як видно з технічного завдання про встановлення меж земельної ділянки відповідача, вона знаходиться в Гагарінському районі м. Севастополя.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 13.11.1975 року № 361 "Про встановлення нових районів у деяких містах Української РСР" в м. Севастополі створено Гагарінський район. Рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих від 08.02.1977 року № 3/93 «Про межі районів м. Севастополя» затверджено межі Балаклавського, Гагарінського та Нахімовського районів.
В зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що повноваження щодо розпорядження цими землями до розмежування земель державної та комунальної власності в м. Севастополі та встановлення меж міста здійснюються Севастопольською міською Радою в силу п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
У разі видання органом виконавчої влади або місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.
Відсутність у Севастопольської міської Ради державного акту на право комунальної власності на земельну ділянку, а також рішення про встановлення меж м. Севастополя, в даному випадку не може свідчити про наявність у Севастопольської міської державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями державної власності, що знаходяться в межах м. Севастополя.
Крім того Постановою Київського Апеляційного Господарського суду по справі №5011-51/6750-2012 від 22.02.2013 року рішення Господарського суду м.Києва від 03.10.2012 р. залишено без змін. Рішення Господарського суду м.Києва від 03.10.2012 р. по справі №5011-51/6750-2012 за позовом першого заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Севастопольської міської державної адміністрації, третя особа ОК «ЖСТІЗ «Усадьба» про визнання недійсними розпоряджень, визнано недійсними розпорядження СМДА № 1083-р від 06.04.2010 р. «Про затвердження проекту землеустрою ОК «ЖСТІЗ «Усадьба» щодо відведення земельної ділянки з встановленням меж в натурі площею 2,5 га, розташованого в районі АДРЕСА_2», і розпорядження № 965-р від 02.04.2010 р. «Про надання згоди ОК «ЖСТІЗ «Усадьба» на розробку комплексного проекту землеустрою земельної ділянки для передачі у власність кооперативу в районі АДРЕСА_2 площею 2,5 га »(АДРЕСА_2, НОМЕР_1 по НОМЕР_2, НОМЕР_3 по НОМЕР_4, НОМЕР_5 по НОМЕР_6).
Таким чином слід визнати, що набуття ОСОБА_6 права власності на підставі державного акту серії ЯИ № 078471 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:02:003:0021 не відповідає приписам ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим є недійсним державний акт, виданий на його ім'я.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що держаний акт на право приватної власності на землю не можна визнавати у судовому порядку недійсним, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав не передбачений Цивільним кодексом України.
Втім, такий висновок суду є неправильним, оскільки відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляду цивільних справ» від 16 квітня 20004 року № 7. із змінами і доповненнями внесеними постановою пленуму ВС України від 19 березня 2010 року № 2, судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.
З огляду на зазначене, захист права власності на земельну ділянку відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України можливий шляхом припинення правовідношення права власності відповідача визнанням недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. За положеннями ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Проведений колегією суддів апеляційного суду аналіз зібраних по справі доказів та їх оцінка в сукупності дає підстави прийти до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення.
У зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка відповідачу у встановленому законодавством порядку не надавалася, рішення про її надання уповноваженим органом не приймалося, тобто вона незаконно вибула з державної власності, а також враховуючи, що обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Усадьба" акта на право власності на земельну ділянку не отримував, позов про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь Севастопольської міської Ради підлягає задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Враховуючи, що матеріали справи не містять в собі відомостей про вартість спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь держави за вимогами майнового та немайнового характеру підлягає стягненню судовий збір в мінімальному розмірі, визначеному ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (214,60 + 107,30) = 321,90 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Гагарінського району м. Севастополя - задовольнити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 09 лютого 2012 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_6, третя особа - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Усадьба", - задовольнити.
Визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 078471 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:02:003:0021, виданий ОСОБА_6 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 011088401070 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Витребувати на користь Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,100 га, розташовану по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:02:003:0021.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 321,90 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ Т.П. Колбіна
Судді: /підпис/ В.О. Єфімова
/підпис/ В.С. Зотов
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Т.П. Колбіна