Справа № 825/1663/13-а
16 травня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Баргаміної Н.М.,
при секретарі Хоботні Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача щодо реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. Проте, відповідач листом від 20.03.2013 року № 74.01.-Б-82 повідомив позивача, що підстави для реєстрації місця проживання фізичної особи у садовому будинку відсутні, мотивуючи тим, що садовий будинок не відповідає нормам, що встановлені для житлових будинків та не має статусу житлового, а також без зміни цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований будинок, він не може бути місцем реєстрації громадян. Позивач вважає, що така відмова порушує його права на вільний вибір місця проживання та обмежує його у виборчому процесі, сплаті податків тощо.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що садові будинки не призначені для постійного проживання у них, а лише для тимчасового проживання на час здійснення садівництва, а тому, враховуючи те, що садовий будинок не є адресою житла особи в розумінні положень статті 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», правові підстави для реєстрації позивача в садовому товаристві АДРЕСА_1 відсутні. Крім того зазначає, що садовий будинок згідно з будівельними нормами та правилами № 4-8ГВН36-92 - це будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі для забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормам, що встановлені для житлових будинків і не має статус житлового.
Вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником садового будинку загальною площею 23,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Даний факт підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.10.2012 року (а.с. 21).
Як вбачається з копії технічного паспорту на садовий будинок, яка міститься в матеріалах справи, садовий будинок є капітальною спорудою, до складу якого входять сіни кухня, санвузол та кімнати.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Реалізуючи своє право, ОСОБА_1 обрав місцем проживання в Чернігівському районі Чернігівської області, с. Старий Білоус.
Згідно копії паспорта позивача (а.с. 9-10), 27.10.2011 року позивача знято з реєстрації місця проживання УМВС України в Чернігівській області.
В зв'язку з зняттям позивача з реєстрації за попереднім місцем проживання він звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).
Довідка садового товариства «Механізатор» від 16.03.2013 року № 18 (а.с. 22), підтверджує, що позивач зі своєю сім'єю проживає на території садівничого товариства «Механізатор» в садовому будинку, який знаходиться на земельній ділянці НОМЕР_2
За наслідками розгляду заяви відповідач листом від 20.03.2013 року № 74.01.-Б-82 повідомив позивача, що підстави для реєстрації місця проживання фізичної особи у садовому будинку відсутні, мотивуючи тим, що садовий будинок не відповідає нормам, що встановлені для житлових будинків та не має статусу житлового, а також без зміни цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований будинок, даний будинок не може бути місцем реєстрації громадян (а.с. 15).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
За визначенням статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Крім того, з аналізу норм Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що даний Закон не містить посилань на поняття житлового фонду та не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відноситься до житлового фонду.
Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Як встановлено вище, садовий будинок позивача є придатним для експлуатації та проживання в ньому людей.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку, є можливою та повністю узгоджується зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність відмови позивачу у реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 34,41 грн.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнання протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УК у м. Чернігові, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) 34,41 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією від 24.04.2013 року № 72/72.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Баргаміна