Справа № 817/510/13-а
29 квітня 2013 року 17год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник представник ОСОБА_1
відповідача: представник представник Якимчук Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Підприємець ОСОБА_4
до Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач-Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 24 грудня 2012 року № 00000951751.
До початку судового розгляду справи по суті позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби форми «Р» від 24 грудня 2012 року № 00000941751, № 00000931751, № 00000981751, форми «В1» від 24 грудня 2012 року № 00000971751, форми «В4» від 24 грудня 2012 року № 00000961751 та форми «Р» від 24 грудня 2012 року № 00000951751.
До закінчення судового розгляду позивач зменшив розмір позовних вимог в частині, що стосується визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби форми «Р» від 24 грудня 2012 року № 00000941751 та № 00000951751, та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби форми «Р» від 24 грудня 2012 року № 00000931751, № 00000981751, форми «В1» від 24 грудня 2012 року № 00000971751 та форми «В4» від 24 грудня 2012 року № 00000961751.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби прийняті необґрунтовано, тобто без врахування всіх фактичних обставин справи, що мають істотне значення для прийняття рішення, та з порушенням норм матеріального права, а тому є протиправними і підлягають скасуванню.
В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено висновок про неправомірне формування позивачем витрат при визначенні суми податку з доходів фізичних осіб та податкового кредиту при визначенні суми податку на додану вартість за рахунок грошових коштів, які були сплачені підприємцем для придбання паливно-мастильних матеріалів та запасних частин.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених у ньому підстав (з урахуванням заяв про зміну позовних вимог), просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби позов не визнав, подав письмові заперечення, зазначив, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «а» п. 185.1 ст. 185, абз. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198 п. 199.1 ст. 199, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України: встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4434,00 грн., встановлено завищення бюджетного відшкодування на суму 23436,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення на суму 56751,00 грн.
Крім того, контролюючим органом встановлені порушення пп. 7.1 ст. 7, пп. 9.12.1 пп. 9.12.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.. 13, абз. «б» п. 1 п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», додатку № 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», п. 5.1, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 146.12 ст. 146, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України: донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 43068,11 грн.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги повністю заперечив з наведених у письмових запереченнях підстав, просить суд відмовити позивачу в позові повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, всебічно вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позов (з урахуванням заяв про зміну позовних вимог) слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що службовими особами Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01ю07.2010 р. по 31.12.2011 р., про що складено акт від 10 грудня 2012 року № 429/53/1751/НОМЕР_1.
На підставі акта від 10 грудня 2012 року № 429/53/1751/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби були прийняті наступні оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» від 24 грудня 2012 року № 00000931751 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 47 559, 81 грн., в т.ч. 43 068, 11 грн. за основним платежем та 4 491, 70 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- форми «Р» від 24 грудня 2012 року № 00000981751 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 769, 00 грн., в т.ч. 4 434, 00 грн. за основним платежем та 335, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- форми «В1» від 24 грудня 2012 року № 00000971751 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 23 436, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1, 00 грн.;
- форми «В4» від 24 грудня 2012 року № 00000961751 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56 751, 00 грн.
Збільшення контролюючим органом грошового зобов'язання за основним платежем з податку з доходів фізичних осіб в сумі 43 068, 11 грн. мало місце внаслідок зменшенням контролюючим органом суми витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, на 167 342, 16 грн. за 3-й та 4-й квартали 2010 р. та на 118 851, 86 грн. за 2011 р.
Розбіжність в сумі 167 342, 16 грн. між задекларованими платником податків сумами витрат, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу за 3-й та 4-й квартали 2010 р., та цими ж показниками, визначеними контролюючим органом в ході документальної перевірки, виникла за рахунок наступного:
- в ході перевірки не прийнято частину витрат на придбання дизельного палива в сумі 112 410, 29 грн., що було використане для переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого без оплати таких поїздок замовниками;
- в ході перевірки не прийнято витрати в сумі 16 014, 15 грн., які були сплачені у вартості митних зборів за сідловий тягач марки Рено Магнум в сумі 10 065, 79 грн. та за напівпричіп бортовий тентований в сумі 5 948, 36 грн., які були ввезані з-за кордону та зареєстровані за громадянином ОСОБА_4;
- в ході перевірки не прийнято витрати в сумі 20 128, 14 грн., які були понесені у зв'язку з придбанням запасних частин до транспортних засобів;
- в ході перевірки не прийнято витрати в сумі 18 789, 58 грн., які були понесені у зв'язку з ремонтом та технічним обслуговуванням транспортних засобів.
Розбіжність в сумі 118 851, 86 грн. між задекларованими платником податків сумами витрат, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу за 2011 р., та цими ж показниками, визначеними контролюючим органом в ході документальної перевірки, виникла за рахунок наступного:
- в ході перевірки не прийнято частину витрат на придбання дизельного палива в сумі 41 310, 73 грн., що було використане для переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого без оплати таких поїздок замовниками;
- в ході перевірки не прийнято витрати в сумі 7 679, 63 грн., які були понесені у зв'язку з придбанням запасних частин до транспортних засобів;
- в ході перевірки не прийнято витрати в сумі 2 802, 60 грн., які були понесені у зв'язку з ремонтом та технічним обслуговуванням транспортних засобів:
- витрати в сумі 67 058, 90 грн. не мають документального підтвердження.
Збільшення контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 434, 00 грн. за основним платежем, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 23 436, 00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56 751, 00 грн. мало місце внаслідок зменшенням контролюючим органом суми задекларованого податкового кредиту на 84 322, 00 грн.
Податковим органом не прийнято до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням дизельного палива, яке, на думку відповідача, використане позивачем не в господарській діяльності:
- 13 067,00 грн. за 3-й та 4-й квартали 2010 р.;
- 36 024, 00 грн. за 2011 р.
Крім того, контролюючим органом не прийнято до складу податкового кредиту за 4-й квартал 2010 р. 35 231,21 грн. податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з митним оформленням сідлового тягача марки Рено Магнум в сумі 22 144, 73 грн. та напівпричепа бортового тентованого в сумі 13 086, 39 грн., які були ввезані з-за кордону та зареєстровані за громадянином ОСОБА_4
На збільшення контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість вплинуло також збільшення податкового зобов'язання на 168,00 грн. за 2011 рік внаслідок виявлення заниження податкового зобов'язання за квітень 2011 року на 2 667, 00 грн., за травень 2011 року - на 2 667, 00 грн., та завищення платником податків цього ж показника за червень 2011 року на 5 166, 00 грн.
Неприйняття частини витрат на придбання дизельного палива до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, та неприйняття до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням відповідної частини дизельного палива, яке, на думку відповідача, використане позивачем не в господарській діяльності, податковий орган мотивує тим, що за пробіг транспортного засобу без вантажу (холостий пробіг) не отримується дохід, тому до витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, не відносяться витрати на дизельне паливо, витрачене на холостий пробіг без вантажу, а до податкового кредиту не можуть відноситися суми ПДВ по придбанню дизельного палива, оскільки воно не використовується в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.
Для ведення господарської діяльності позивачем в перевіряємому періоді придбавалось дизельне паливо, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та документами податкового обліку, описаними в акті перевірки від 10 грудня 2012 року № 429/53/1751/НОМЕР_1 і не заперечується представником відповідача.
Підтвердженням використання дизельного палива в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача є здійснення вантажних перевезень по території України та за кордоном, оформлених заявками та договорами на перевезення, актами виконання робіт, товарно-транспортними накладними, міжнародними товарно-транспортними накладними, актами списання ПММ.
Списання дизельного палива в процесі господарської діяльності підтверджується актами списання паливно - мастильних матеріалів, описаними в акті перевірки, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року № 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.
Згідно п. 30 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, до виробничої собівартості перевезень включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.
Пунктом 32 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті визначено, що до статті калькуляції "Прямі матеріальні витрати" включається вартість усіх видів пально-мастильних та інших матеріалів (включаючи транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації, а також витрати пально-мастильних матеріалів на допоміжно-службовий, учбово-тренувальний та невиробничий нальоти годин.
Тобто, паливно - мастильні матеріали використані на пробіг автомобіля без вантажу в розрізі конкретного перевезення є прямими витратами на вказане перевезення.
В силу п. 4.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43, для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів та вантажопасажирських автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах, нормативні витрати палива розраховуються за формулою, яка передбачає, що при виконання вантажними автомобілями роботи для визначення норми по витратам палива враховується показник загального пробігу автомобіля та показник пробігу з вантажем.
Тобто, витрати палива на пробіг автомобіля без вантажу при наданні послуг з вантажних перевезень повинні враховуватись при розрахунку витрат палива на автомобільне вантажне перевезення, тому віднесення позивачем податкового кредиту сум ПДВ по придбанню палива, яке використано у процесі підготовки та здійснення перевезення є правомірним і не суперечить чинному законодавству.
Отже відповідачем не доведено, а судом не встановлено неправомірного віднесення позивачем витрат на придбання дизельного палива до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, та неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням відповідної частини дизельного палива.
Неприйнятя до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, витрат в сумі 16 014, 15 грн., які були сплачені у вартості митних зборів за сідловий тягач марки Рено Магнум в сумі 10 065, 79 грн. та за напівпричіп бортовий тентований в сумі 5 948, 36 грн., та неприйняття до складу податкового кредиту за 4-й квартал 2010 р. 35 231,21 грн. податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з митним оформленням вищевказаних транспортних засобів податковий орган мотивує тим, що ці транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_4 як за фізичною особою - громадянином, а не як за фізичною особою - підприємцем, а тому вони не використовуються в господарській діяльності.
Однак, суд вважає такі твердження податкового органу помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Тобто, чинним законодавством не передбачена можливість реєстрації транспортного засобу за фізичною особою-підприємцем.
Відтак, право власності на транспортні засоби, які належали фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 та використовувались ним при здійсненні господарської діяльності могло бути зареєстроване лише за громадянином ОСОБА_4, а відтак, висновок відповідача про те, що позивач не міг використовувати при перевезенні вантажів транспортні засоби, що належать самому ОСОБА_4, не відповідає чинному законодавству.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для виключення зі складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, витрат в сумі 16 014, 15 грн., які були сплачені у вартості митних зборів за сідловий тягач марки Рено Магнум в сумі 10 065, 79 грн. та за напівпричіп бортовий тентований в сумі 5 948, 36 грн., та для виключення зі складу податкового кредиту за 4-й квартал 2010 р. 35 231,21 грн. податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з митним оформленням вищевказаних транспортних засобів
Неприйняття до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, витрат в сумі 20 128, 14 грн. за 3,4 квартали 2010 року, витрат в сумі 7 679, 63 грн. за 2011 рік, які були понесені у зв'язку з придбанням запасних частин до транспортних засобів, а також витрат в сумі 18 789, 58 грн. за 3,4 квартали 2010 року та витрат в сумі 2 802, 60 грн. за 2011 рік які були понесені у зв'язку з ремонтом та технічним обслуговуванням транспортних засобів, контролюючий орган мотивує тим, що витрати у вигляді вартості запасних частин, ремонту та обслуговування транспортних засобів не включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця у зв'язку з тим, що підприємець не зобов'язаний вести бухгалтерський облік.
Крім того, податковий орган дійшов висновку про те, що витрати в сумі 67 058, 90 грн. за 2011 рік не мають документального підтвердження.
Підставою для висновку про заниження оподатковуваного доходу внаслідок віднесення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, витрат пов'язаних з придбанням запасних частин, ремонтом та обслуговуванням транспортних засобів, а також непідтверджених витрат в загальній сумі 38 917, 72 грн. за 3,4 квартали 2010 року та в загальній сумі 77 541, 13 грн. за 2011 рік стало невизнання податковим органом права позивача на зменшення цього доходу на суму нарахованої амортизації вартості основних засобів.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (що на час виникнення спірних правовідносин визначав порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
У додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, зазначено, що відповідно до статті 8 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.
До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів для використання в господарській діяльності, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що валовий дохід платників податку - фізичних осіб підлягає зменшенню на суму амортизаційних відрахувань у разі ведення таким платником бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів та за умови фактичного отримання валового доходу завдяки використанню таких основних фондів.
А відтак, з огляду на встановлений судом факт ведення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 обліку основних фондів та використання спірних основних фондів у власній господарській діяльності позивача (що, до речі, не заперечується відповідачем), слід зробити висновок про правомірність нарахування позивачем амортизації на вартість основних засобів.
В судовому засіданні були досліджені відомості нарахування амортизації, згідно з якими фізична особа - підприємець ОСОБА_4 має право на зменшення доходу на суми амортизаційних відрахувань на основні засоби в розмірі 85 449, 86 грн. за 3-й та 4-й квартали 2010 року та в розмірі 147 584, 19 грн. за 2011 рік, що спростовує висновок податкового органу про заниження оподатковуваного доходу внаслідок віднесення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, витрат пов'язаних з придбанням запасних частин, ремонтом та обслуговуванням транспортних засобів, а також непідтверджених витрат в загальній сумі 38 917, 72 грн. за 3,4 квартали 2010 року та в загальній сумі 77 541, 13 грн. за 2011 рік.
Збільшення податкового зобов'язання за квітень та травень 2011 року податковий орган обгрунтовує тим, що 01 квітня 2011 року між підприємцем ОСОБА_4 та ПП «Рівне-Тір» укладено договір № 400 про оренду транспортних засобів, розмір орендної плати за місяць за яким становить 16 000, 00 грн.
Однак, з таким висновком податкового органу погодитися не можна, так як договір є доказом досягнення сторонами цивільно-правових відносин згоди щодо істотних умов фінансово-господарських операцій, які вони мають намір здійснити, але договір не є документом, що свідчить про здійснення фінансово-господарських операцій.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 року за № 70/18808, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Отже, податковим органом не здобуто доказів здавання підприємцем ОСОБА_4 в оренду ПП «Рівне-Тір» транспортних засобів у квітні та травні 2011 року.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених підстав суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а позивач належними та допустимими доказами довів обґрунтованість позовних вимог.
З огляду на вказане, позов (з урахуванням заяв про зміну позовних вимог) підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати по справі згідно з вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задоволено повністю.
Визнати протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00000931751, №00000981751, №00000971751 та №00000961751 від 24.12.2012 року.
Присудити на користь позивача Підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1325,50 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.