14 травня 2013 р. Справа № 804/4833/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
представників позивача Коломоєць О.Б., Соболєвої М.І., Портянко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-комплект» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000281520 та №00002715610 від 25 березня 2013 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-комплект» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000281520 та №0000271510 від 25 березня 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення прийнятими не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та зазначили, що господарські відносини з платником податків ТОВ «Старт Д» підтверджуються належною первинною документацією та просили суд позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання призначене на 14.05.2013 року не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем до суду подано заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що висновки викладені в акті перевірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив.
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-комплект» зареєстроване Солонянською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 21.01.1994 року та знаходиться на обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.
Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відповідно до пп.78.1.1., пп.78.1.4., пп.78.1.11. п.78.1., ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №275 5-VI, , на підставі наказу Дніпропетровської МДПІ від 22.02.2013 року №164, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-комплект», з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ «Ферід Д» (код 36441206), ПП «АТМ» (код 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код 33972398), ТОВ «Галактика М» (код 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827), ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код 33906299), ТОВ «Дидактика» (код 34735238), ТОВ «Ліга» (код 24609852), ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ «Матодор» (код 31820299), ТОВ «Ривс» (код 34914473), ТОВ «Старт Д» (код 32694059), ТОВ «Супутник» (код 32228481), ТОВ «Транс-Атлантика Сервіс» (код 32694389), ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), ПП «Мегіур» (код 33338822), ТОВ «Техніка» (код 19099225) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.
За результатами перевірки складений Акт №215/15.1/20257600 від 12.03.2013 року, яким встановлено порушення пп. 135.5.4, п.135.5, ст. 135, п.137.10 ст. 137, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 203 910 грн., в тому числі за III квартал 2012 року на суму 132 720 грн., за IV квартал 2012 року на 71 190 грн., та порушення пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині неправомірного формування податкового кредиту внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 161 833,33 грн., в тому числі за липень 2012 року на 38 333,34 грн., за серпень 2012 року на 44 500,00 грн., за вересень 2012 року на 22 500,00 грн., за жовтень 2012 року на 17 333,33 грн., за листопад 2012 року на 39 166,66 грн..
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0000271510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 203910,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50977,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0000281520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 161833,33 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 458,33 грн..
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, між ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект» (Покупець) з ТОВ «Старт- Д» (Продавець) укладено договір поставки від 02.07.2012 року № 207, за якими здійснювалась поставка Товару в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно із видатковими та податковими накладними позивачем були придбанні автозапчастини в асортименті. Придбання товару обумовлено основними видами діяльності позивача. Наявність отриманого товару та використання його у господарській діяльності відповідач не спростовує (Т.1 а.с. 15-17). На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Старт- Д» були здійсненні в тому числі, наданими до перевірки та до суду документами підтверджено оплату фізичними особами отриманих від ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект» автозапчастин у повному обсязі. Як визначено в акті перевірки не реалізовані товари знаходяться на складах ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект».
Однак, як встановлено в судовому засіданні, Дніпропетровською МДПІ було зроблено висновок про відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект» та ТОВ «Стар Д» на підставі висновків акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №7203/224/32694059 від 21.12.12 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Старт Д»». В тому числі до перевірки не надано документів на підтвердження походження товару та підтвердження транспортування товару.
Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).
Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару. Перелік видаткових накладних, за якими здійснювалося придбання товару, що визначено договором, а також податкових накладних, за якими суми сплаченого ПДВ включалися до складу податкового кредиту, наведено безпосередньо в акті перевірки. Зауваження до форми і змісту податкових та видаткових накладних в акті перевірки відсутні.
Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином до суду та до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції, не відповідність яких вимогам чинного законодавства відповідачем не встановлена та не спростована. За даним договором було придбано товари, які використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства. Доказів не використання позивачем отриманих товарів (послуг) у господарській діяльності суду не надано та не зазначено.
Також податковим органом не доведено, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.
В тому числі, судом враховано, що податкова перевірка відбувалась на виконання постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 31.01.2013 року старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. у кримінальному провадженні №32013180000000005, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 та ч. 2 ст. 205 КК України.
Однак доказів, що у кримінальній справі №32013180000000005 на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень винесено відповідний вирок суду до суду не надано, судовим розглядом справи не виявлено.
Так, пунктом 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом яких є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи.
Відповідно до вимог п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Розділом IV пункту 7 Наказу ДПА України № 984 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованому у Мін'юсті України за № 34/18772 від 12 січня 2011 року, передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Таким чином, матеріали перевірки та висновки податкового органу, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки позивача, що призначена на виконання постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 31.01.2013 року старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. у кримінальному провадженні №32013180000000005, відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання. Така позиція суду узгоджується з правовою позицією ВАСУ, яка викладена в ухвалах від 23.04.2013 року, 18.02.2013 року, 18.03.2013 року по справах К/9991/53248/12, К/9991/53972/12, К/9991/55783/12 відповідно.
Щодо не надання товарно-транспортних накладних до перевірки, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
Крім того, товарно-транспортні накладні по вказаному вище договору позивачем надано до матеріалів справи. Така правова позиція суду узгоджується з позицією ВАСУ, що висловлена в ухвалі від 26.03.2013 року по справі №К/9991/39347/11.
В тому числі, щодо надання документів до перевірки не в повному обсязі, суд зазначає, що відповідачем в судовому засіданні належним чином не доведено факту відмови позивача в надані первинних документів, оскільки згідно п.85.6 ст. 85 Податкового кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис, такий акт до суду не надано, згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України судом не виявлено.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від №0000281520 та №0000271510 від 25 березня 2013 року та відповідно і застосування штрафних (фінансових) санкцій належними та допустимими доказами, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294 гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-комплект» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000281520 та №0000271510 від 25 березня 2013 року - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000281520 та №0000271510 від 25 березня 2013 року.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного забезпечення «Агро-комплект» (код ЄДРПОУ 20257600) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 20 травня 2013 року
Суддя Н.В. Боженко