Київський районний суд м. Одеси
65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3б тел. (факс): (048) 718-99-17
Справа № 1512/16387/2012
Провадження № 2/520/1931/13
(заочне)
12.02.2013 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Літвінової І.А.,
секретар судового засідання - Мельничуковська К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування та виселення,
В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просить усунути перешкоди в користуванні власністю, визнати відповідачів такими, що втратили право користування майном - кватирою АДРЕСА_1 та знятися з реєстраційного обліку за цією адресою у Головному управлінні Державної міграційної до служби в Одеській області, виселити відповідачів з цієї квартири.
Позивач мотивує заявлені вимоги тим, що відповідачі, які на цей час вже не є власниками квартири АДРЕСА_1, відмовляються виселитись з неї, чим перешкоджають йому, користуватися своїм майном. За домовленістю сторін, після підписання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 зобов'язався передати квартиру у власність ОСОБА_1 без меблів у строк до 01 вересня 2012 року, оскільки на той час позивач не мав наміру переїжджати до належної йому квартири, а з відповідачем знаходився у дружніх відносинах. Також відповідач попросив пожити у зазначений період в квартирі разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_2. На даний час строк передачі зазначеної квартири у повну власність настав, але відповідачі відмовляються знятися з реєстраційного обліку та виселитися із квартири не пояснюючи причин.
У судовому засіданні 22 січня 2013 року позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали. В судове засідання 12 лютого 2013 року - не з'явились, надавши до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та представник третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце слухання справи були сповіщені належним чином.
За наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим допустити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступних фактичних обставин:
31 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за № 5181 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 грудня 2011 року (а.с.5).
Вказана квартира належала ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - ОСОБА_5 26 жовтня 2001 року за №7262. Договір був зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 28 листопада 2001 року, номер запису в реєстровій книзі 58, стр. 111 кн. 423 пр.
11 березня 2011 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США за продану ним квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язався передати у повну власність квартиру без меблів до 01 вересня 2012 року ( а.с.8).
01 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди вказаної квартири строком на шість місяців. Отже датою припинення його дії є 01 січня 2012 року.
Довідкою КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 23 лютого 2012 року підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на ім'я ОСОБА_1 ( а.с.6-7).
Додатковими доказами реалізації ОСОБА_6 свого права власності є також факт укладання 21 листопада 2012 року договорів № 0300/727644 про користування електроенергією з Відкритим акціонерним товариством «Одесаобленерго» та №3614992084 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з КП «Теплопостачання міста Одеси» стосовно квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ОСОБА_1 на цей час є власником об'єкту нерухомого майна - квартири під АДРЕСА_1. Володіти, користуватись та розпоряджатись власністю позивачу перешкоджають минулий власник ОСОБА_3 та член його родини - ОСОБА_2, які безпідставно на цей час користуються чужим майном, відмовляючись виселитись та звільнити його.
Враховуючі встановлені обставини, суд приходить до висновку, що право позивача є порушеним та підлягає судовому захисту.
Конституційне право кожної особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, непорушність приватної власності закріплені статтею 41 Конституції України та гарантовані Державою.
Статтями 316, 321 ЦК України, встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Припинення дії, якою порушується право та можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, є одними із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених ст.16 ЦК України.
Згідно ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника житлового приміщення, який не є його співвласником, на користування цим приміщенням обумовлене наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому приміщенні.
З системного аналізу правових норм, які встановлюють поняття місця проживання (перебування) суд приходить до висновку, що місцем проживання (перебування) фізичної особи є місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення) або на підставі правового статусу члена сім'ї власника житла чи особи, яка має право користування житлом за договором найму, піднайму, оренди, за договором про передання права користування житлом або на інших підставах, передбачених законодавством України. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою на законних підставах.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мають сервітутного права та не мають правового статусу членів сім'ї ОСОБА_1 - власника квартири. Строк дії укладеного між сторонами договору аренди зазначеного житлового приміщення скінчився. Тобто відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 без законних для того підстав та без згоди власника квартири і тому на підставі ст.ст. 157, 116 ЖК України підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на цей час безпідставно залишаються зареєстрованими в квартирі, в якій не встановлено їх право на володіння, розпорядження чи користування, наслідком чого є обмеження можливості ОСОБА_1 в повному обсязі реалізовувати своє право власності відповідно до закону за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Стаття 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Вимоги позивача про виселення відповідачів з житлового приміщення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача, щодо забезпечення його права шляхом зняття з реєстраційного обліку, суд вважає, що ці вимоги не узгоджуються з способами захисту цивільних прав та інтересів, встановлених статтею 16 ЦК України.
Тому суд, ухвалюючи рішення, визначає порядок його виконання та вживає заходи на підставі статті 217 ЦПК України, враховуючи, що статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 3.1 розділу ІІІ «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», затвердженого Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 1077 від 22.11.2012 р. встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позов ОСОБА_1 складається з чотирьох окремих позовних вимог немайнового характеру: про визнання втратившим право користування житловим приміщенням ОСОБА_3; про визнання втратившою право користування житловим приміщенням ОСОБА_2; про виселення з житлового приміщення ОСОБА_3, про виселення з житлового приміщення ОСОБА_2.
Законом України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру яка дорівнює 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду у 2012 році.
На 01 січня 2012 року статтею 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI встановлений показник мінімальної заробітної плати в розмірі 1073 грн.
Отже 0,1 розмір мінімальної заробітної плати складає 107 гривень 30 копійок.
За правилами ч. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог, тобто загальна сума судового збору дорівнює 107.30 грн. х 4 = 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 20 копійок. Позивач поніс судові витрати у розмірі 107 гривень 00 копійок. Тому з відповідачів підлягає стягненню судовий збір на користь позивача та держави пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 3, 5, 6 Сімейного кодексу України, ст. ст. 116,156, 157 Житлового кодексу України, ст.ст. 15, 16, ч. 1, ч. 2 ст. 29, 204, 316, 321, 383, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 157, 209, 212-215, 217, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування та виселення задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 53 гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 53 гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 державне мито на користь держави у розмірі 161 гривні 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 державне мито на користь держави у розмірі 161 гривні 10 копійок.
Встановити порядок виконання рішення суду, визначивши, що при умові набрання цим рішенням законної сили воно є підставою для зняття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Суддя Літвінова І. А.