15 травня 2013 р. Справа № 50542/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Хобор Р.Б., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року у справі № 2а-1970/1102/11 за позовом ОСОБА_1 до Кіровської райдержадміністрації Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання дій незаконними, -
14.04.2011 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровської райдержадміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання дій незаконними та зобов'язання вичинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначає, що ним було відправлено на адресу Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим запит з проханням надати в письмовій формі інформацію вказану у ньому. Але у відповідь листом від 28.03.2011 року йому відмовлено у надані запитуваної інформації, чим, на думку позивача, порушено ст. 1, 3, 8, 21, 22, 34 Конституції України та 34 Закону України «Про інформацію». Просив також стягнути з Держбюджету 17280 грн. моральної шкоди.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання дій незаконними та зобов'язання вичинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Позивач постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не застосував норми ч.4 ст. 30 Закону України «Про інформацію», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин,згідно якої до конфіденційної інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, не можуть бути віднесені відомості про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Вважає, що запитувана ним інформація не може бути конфіденційною. Просить також стягнути з Держбюджету 17280 грн. моральної шкоди.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 направив на адресу Кіровської РДА Автономної Республіки Крим запит датований 12 березня 2011 року в якому, просив надати в письмовій формі інформацію та завірені копії Розпоряджень Кіровської районної державної адміністрації №72-р від 02.02.2006 року, №345-р від 12.04.2006 року в частині надання земельних ділянок 14 громадянами у яких він придбав земельні ділянки, а також всі без винятку копії документів, що передували прийняттю даних розпоряджень (погоджень, висновків, актів вибору тощо). Повідомити про дії прокурора Кіровського району Автономної Республіки Крим щодо винесення протесту на дані Розпорядження в частині надання земельних ділянок 14 громадянами, у яких він придбав земельні ділянки.
Кіровська РДА Автономної Республіки Крим листом від 28.03.2011 року повідомили позивача, що керуючись ст.5, ч.2 ст.11 Закону України «Про інформацію» запитувані копії розпоряджень Кіровської РДА щодо скасування розпоряджень № 72-р від 02.02.2006 року, № 345-р від 12.04.2006 року, містять інформацію про інших фізичних осіб, внаслідок чого не можуть бути надані для ознайомлення без їхньої згоди. Також повідомили, що Кіровська РДА відповідно до діючого законодавства не уповноважена надавати для ознайомлення документи, видані органами прокуратури.
Відповідно до частини 3 статті 32 Конституції України за кожним громадянином закріплено право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею, а відповідно до частини 2 статті 34 Конституції кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Право громадян на інформацію закріплено й Законом України "Про інформацію" за змістом ч. 1 ст. 9 якого всі громадяни мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про інформацію" обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється, а ч. 3 ст. 30 Закону встановлено, що порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави і знаходиться в користуванні установ всіх форм власності визначається Кабінетом Міністрів України.
Передбачене статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" право на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій із заявою щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів забезпечується обов'язком останніх об'єктивно і вчасно розглядати заяви у порядку передбаченому ст. ст. 15, 19 зазначеного Закону.
Статтею 28 Закону України «Про інформацію» визначено, що режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.
Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущенні необгрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.
Визначення терміну конфіденційна інформація зазначено в ст. 30 Закону України «Про інформацію» зокрема, конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України.
Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
Отже, інформація, яку просив надати позивач у своєму запиті міститься в офіційних документах, які були складені та зібрані в процесі діяльності Кіровської РДА і містять інформацію про майновий стан та інші персональні дані інших осіб.
Згідно приписів ст. 37 Закону України «Про інформацію» не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі, у тому числі, конфіденційну інформацію, інформацію, що стосується особистого життя громадян, інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення.
Документи та інформація яку запитував позивач містять відомості про надання земельних ділянок іншим громадянам, тобто про їх майновий стан та інші персональні дані.
Враховуючи положення ст. 30, 37 Закону України «Про інформацію» інформація, яку просив надати позивач, є конфіденційною та не стосується його особисто, а отже, не підлягає обов'язковому наданню для ознайомлення за його запитами.
Щодо обґрунтування позивача , що запитувана інформація не зачіпає інтереси тих 14 громадян, котрим була виділені земельні ділянки, оскільки вказані громадяни згідно наданих розписок визнали за ОСОБА_1 право власності на належні земельні ділянки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Сам факт подачі заяв громадянами до Кіровського районного суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки, не надає права Кіровській РДА повідомляти позивачу відомості, що містять конфіденційну інформацію про майновий стан та інші персональні дані вказаних осіб.
Кіровська РДА, згідно наданих їй діючим законодавством України, надала відповідь щодо отримання витребуваної позивачем інформації в межах своїх повноважень.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на його користь моральної шкоди в сумі 17280 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на заподіяння йому моральної шкоди діями Кіровської РДА, які виразились в умисному приховуванні інформації, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що дії Кіровської РДА щодо розгляду запиту позивача та надання відповіді за такими зверненням, не містять ознак протиправності та є вчиненими у відповідності з нормами чинного законодавства України.
Зазначений факт виключає як заподіяння такими діями моральної шкоди позивачу, так і наявність будь - якого причинного зв'язку між діями Кіровської РДА та позбавленням позивача нормального ритму життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав.
Відповідно до п. 5 Постанови № 4 від 31.03.95 м. Київ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 № 1 від 27.02.2009 ) оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з п. 4. згаданої постанови у позовній заяві по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що будь - які докази по відшкодуванню моральної шкоди в позовних вимогах від 14.04.2011 року відсутні, якісь інші дані на підтвердження своїх доводів позивач не надав.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Рішення суду постановлено на повно і всебічно досліджених обставинах справи, відповідає вимогам закону.
Керуючись ст. ст.160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року у справі № 2а-1970/1102/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді Р.Б.Хобор
А.І. Рибачук