15 травня 2013 р.Справа № 2а-9154/11/1470
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі - Загоруйко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000940037 від 25.11.2011 р., -
У грудні 2011 року ДП "Миколаївський морський торгівельний порт" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податкове-рішення підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято незаконно та не відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року адміністративний позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000940037 від 25.11.2011 р.
Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що актом від 09.11.2011 р. про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2009 р. по 30.06.2011 р. встановлено порушення позивачем п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.8.7.2 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.146.12 ст. 146 ПК України в результаті чого занижено суму податку на прибуток за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р. на суму 1 973 173 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000940037 від 25.11.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 973 173 грн. та штрафні ( фінансові) санкції в сумі 213 715 грн.
Перевіркою встановлено, що на порушення п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР ДП «ММТП» віднесено до складу валових витрат суми вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів, угоди з якими визнані податковими органами нікчемними та внаслідок встановлених порушень позивачем завищено валові витрати на суму 759 278,55 грн.
В ході проведення перевірки ТОВ "Южная техническая компанія" не встановлено факту передачі ТМЦ від продавця до покупця, актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування та фактичного отримання послуг.
В ході документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Светолюкс-Николаев» не було надано первинних документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції та фактичного отримання послуг(ТТН надані не були).
Взаємовідносини між ПП «Светолюкс-Николаев» та його контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, тому угода укладена позивачем з ПП «Светолюкс-Николаев» є нікчемною на підставі ст.ст.203,215,228 ЦК України.
В ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Карго-Імпекс» встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю. За відсутністю у ТОВ «Карго-Імпекс» доходів та не підтвердження факту надання ТМЦ на адресу ДП «ММТП» за результатами перевірки сума витрат, віднесена ДП «ММТП» до складу валових витрат по операціях, що проведені на підставі нікчемного правочину підлягає зменшенню.
В ході позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Колібрі Плюс» встановлено, що операції з оприбуткування, приймання передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю. За відсутністю у ТОВ «Колібрі Плюс»доходів та не підтвердження факту надання ТМЦ на адресу ДП «ММТП» за результатами перевірки суми витрат віднесена позивачем до складу валових витрат по операціях, що проведені на підставі нікчемного правочину підлягають зменшенню на підставі п.5.1 пп.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, в свою чергу, відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України.
За змістом п. 5.1. , п.5.2.1, 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
- валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
- до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Необхідною умовою для визнання правочинів нікчемними (на підставі ст.228 ЦК) є фактичні дані, зокрема наявність умислу на заволодіння державними коштами за рахунок безпідставного одержання бюджетного відшкодування у позивача або його контрагента, які об'єктивно можуть бути встановлені лише шляхом вчинення відповідних слідчих дій і підтверджені вироком суду.
При цьому відповідачем не надано суду будь-яких доказів кримінального переслідування осіб, винних у спробі заволодіння державними коштами внаслідок протиправного формування податкового кредиту та валових витрат. Будь-яких доказів стосовно нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Южная техническая компанія», ПП «Светолюкс-Николаев», ТОВ «Карго-Імпекс», ТОВ «Колібрі Плюс» відповідачем також не надано.
Досліджені в ході судового розгляду первинні документи: акти здачі-прийняття робіт, договори, податкові накладні, платіжні доручення свідчать про те що угоди між позивачем та ТОВ «Южная техническая компанія», ПП «Светолюкс-Николаев», ТОВ «Карго-Імпекс», ТОВ «Колібрі Плюс» були реальні та товарні, спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконана сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Відповідач робить висновок про нікчемність угод на підставі актів перевірки контрагентів позивача з їх конкретним одним контрагентом. Але відповідачем не досліджувалось, що це був єдиний контрагент ТОВ «Южная техническая компанія», ПП«Светолюкс-Николаев», ТОВ «Карго-Імпекс», ТОВ «Колібрі Плюс», що товар, який придбавався позивачем був тотожній товару, який придбавався у контрагентів -контрагентів позивача.
Наведені приписи Закону містять заборону на формування валових витрат, в зв'язку з відсутністю у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Всі первинні документи були надані позивачем суду та дослідженні в ході судового розгляду.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що валові витрати на суму 759 278,55 грн. позивачем сформовані правомірно.
На порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено витрати, пов'язані з використанням електроенергії, води, газу (за період жовтень 2010 р.-23.03.2011 р.) модульною котельною, яка введена в експлуатацію 23.03.2011 р. Оскільки об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість яких складається з нарахованих витрат на придбання (створення таких об'єктів), до введення їх в дію ( експлуатацію) не використовуються в господарській діяльності платника податку, то такі об'єкти до цього часу не вважаються основними фондами, тобто з метою оподаткування об'єкти незавершеного будівництва не підпадають під визначення терміна ( основні фонди»і витрати на придбання й будівництво до введення таких об'єктів в експлуатацію амортизації не підлягають. Підприємством завищено показники «витрати на придбання товарів ( робіт,послуг) у загальній суми 547 558,9 грн.
Згідно вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на: п. 5.3.2. придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Відповідно до п.п.8.1.2., п.п.8.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на:
- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Натомість відповідно з п. п. 8.3.5. наведеного Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.
Пунктом 11.2.1. зазначеного Закону зазначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Отже, в контексті наведених норм не зазначено обов'язковості введення об'єктів основних засобів в експлуатацію за правилами бухгалтерського обліку та взаємозв'язок з понесенням платником податку фактичних витрат в саме той період з веденням господарської діяльності. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2,3,4 (обладнання котельної), ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідною групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. В листах ДПА від 21.04.2003 р. № 3859/6/15-1116, від 09.10.2008 р. № 20630/7/15-0217 зазначено, що для основних фондів груп 2,3,4 - нарахування амортизації здійснюється з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, та ніяк не пов'язано з введенням їх в експлуатацію. Оприбуткування котельної позивачем відбулось на підставі акта виконаних робіт.
Таким чином, позивач правомірно визначив в складі валових витрат витрати на електроенергію, газ для фактичної роботи обладнання котельної.
На порушення пп.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач до складу валових витрат відніс витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів на загальну суму 1 116 234 грн. на підставі актів здачі-прийомки робіт (надання послуг), які не містять повного переліку обов'язкових реквізитів, передбачених ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
В додатку № 7 відповідач зазначив, що в первинних документах не наведено юридичної адреси виконавця, підпис замовника не відповідає підпису на затверджені вказаного акта.
Проте, наведена норма Закону, на підставі якої позивачу донарахували податок на прибуток, не містить будь-яких застережень стосовно реквізитів первинних документів.
Отже відповідачем не доведено суду підстави для донарахування позивачу податку на прибуток на підставі п.8.7.1 Вищезазначеного закону
За змістом п.146.12 ст.146 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені.
Підприємством завищено загальновиробничі витрати у 2 кв.2011 р. на суму відшкодованих витрат по поліпшенню основних засобів, які буди здійснені ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна»в результаті спільної діяльності у попередніх звітних періодах, тобто у 2006, 2007, 2008, 2009 та у 2010 р. але не у ІІ кварталі 2011 р. При перевірки відповідачем було встановлено завищення задекларованих ДП «ММТП» показників додатку 3В «загальновиробничі витрати» рядок 06.1.5.2 АМ «витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів»на суму 5 945 255,27 грн.
В ході судового розгляду встановлено, що позивачем та ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» 27.06.2006 р. укладено договір про спільну діяльність № 02/06-СД. ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» протягом дії договору про спільну діяльність за рахунок свого внеску здійснило поліпшення внесків Порту - протягом 2008-2010 р. на загальну суму 7 274 518,70 грн. Відповідно до Додаткової угоди № 3 до Договору про спільну діяльність від 31.12.2010 р. з 01.01.2011 р. дію договору № 02/06-СД від 27.06.2006 р., укладеної між Портом і ТОВ «Ай-Сі-Ел-Україна» тимчасово зупинено та додатковою угодою № 4 договір про спільну діяльність розірваний з 09.06.2011 р. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 р. по справі № 5016/1266/2011(1/85) між позивачем та ТОВ «Ай-Сі-Ел-Україна» затверджено мирову угоду, якою передбачено, що договір про спільну діяльність від 27.06.2006 р. - розірвати, ТОВ «Ай-Сі-Ел-Україна» відмовляється від своїх вимог про стягнення з відповідача 7 274 518,70 грн.
Відшкодування витрат по поліпшенню основних засобів в розмірі 5 945 255,27 грн. на підставі акта здачі - приймання від 09.06.2011 р. № і-00000017, отриманого від ТОВ «Ай-сі-Ел Україна» віднесено позивачем до рядку 06.1 3В «загальновиробничі витрати».
Згідно вимог п.138.2. Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Акт здачі-приймання від 09.06.2011 р., як первинний документ, був отриманий позивачем у ІІ кВ.2011 р., тому позивач правомірно сформував загальновиробничі витрати на суму відшкодованих витрат по поліпшенню основних засобів, які були здійсненні ТОВ «Ай-Сі-Ел Україна» саме у ІІ кв.2011 р.
Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податковим органом не доведено підстав недійсності відомостей, наведених у податкових накладних та те, що власне саме ці операції не проводилися, та тим самим не доведено, що позивачем при здійсненні цих господарських операцій з контрагентами було допущено навмисне фіктивне завищення своїх витрат, з метою уникнення сплати податків. Водночас, позивачем були надані суду докази товарності вказаних операцій та докази подальшого використання товару (послуг, робіт) у своєї господарської діяльності.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковий орган ні в акті перевірки, ні під час судового засідання не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення та обґрунтованості висновків акту перевірки.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Здійснити заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі № 2-а-9154/11/1470 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 20 травня 2013 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян