"27" листопада 2006 р.
14:00
Справа № 15/313/06
м. Миколаїв
м. Миколаїв
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче підприємство »Земля і життя», м. Миколаїв
До відповідачів: 1. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв
2. Управління державного казначейства у Миколаївській області, м. Миколаїв
Суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Карцев М. С.
представники:
Від позивача: представник відсутній
Від відповідачів: 1. Віляйкіна А. В. 2. Тицька Т. Г.
В засіданні приймає участь: прокурор Круш Т. Г.
СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче підприємство »Земля і життя (надалі -Позивач) звернулось до суду із позовом, уточненим заявами від 18.08.06 р., про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкові повідомлення-рішення, винесені Ленінською МДПІ у м. Миколаєві:
- від 14.11.05 р. № 0000182302/0/4676 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 1326447 грн.;
- від 14.11.05 р. № 0000172302/0/4674 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу - 87749 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43875 грн.;
- від 13.04.06 р. № 0000202302/2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1389 грн., нарахованих у зв'язку з отриманням бюджетного відшкодування в сумі 2778 грн. та зменшенням бюджетного відшкодування в сумі 11804 грн.
Доповненням до позову від 03.11.06 р. позивач просить суд крім скасування спірних податкових повідомлень-рішень зобов'язати Відповідача 2 відшкодувати з Державного бюджету 1338251 грн. бюджетної заборгованості.
Представник податкової інспекції у судовому засіданні надав клопотання про залучення до участі у справі у якості Відповідача 1 - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, яка є правонаступником реорганізованої Ленінської МДПІ у м. Миколаєві.
Суд задовольняє клопотання і залучає до участі у справі у якості відповідача ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі -Відповідач 1) позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у відзиві.
Управління державного казначейства у Миколаївській області (надалі -Відповідач 2), в особі його представника, ознайомився у повному обсязі з позовними вимогами і пояснив суду, що відшкодування з Державного бюджету здійснюється управлінням казначейством тільки на підставі висновків податкової інспекції або за рішенням суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідач по справі провів позапланову документальну перевірку підприємства Позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП »Промтехніка» за період з 01.03.05 р. по 01.05.05 р., про що склав Акт від 14.11.05 р. за № 788/23-700/32333121/600.
Зокрема, в Акті перевірки перевіряючими зазначено, що Позивач порушив підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України »Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в наслідок чого ним було завищене бюджетне відшкодування в сумі 1326447 грн. Таких чином, за результатами перевірки Позивачу зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість по деклараціях за березень та квітень 2005 р. на загальну суму 1326447 грн. та донараховано податку на додану вартість на загальну суму 87749 грн.
За наслідками перевірки та висновків, відповідач прийняв зазначені вище спірні податкові повідомлення-рішення.
Дослідивши матеріали справи, усі надані докази та заперечення, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач згідно з договорами придбав у ТОВ »Промтехніка» 28/1000 частки в праві спільної власності на накопичувальні ставки, станцію перекачування та контейнери для твердих відходів на загальну суму 10475200 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1754866,6 грн.
За період з 24.12.03 р. по 29.01.04 р. Позивач отримав податкові накладні від 24.12.03 р. № 216, від 24.12.03 р. № 216/1, від 24.12.03 р. № 216/2 та від 29.01.04 р. № 2 на суму 1745866,6 грн.
Вказана сума ПДВ була включена Позивачем до складу податкового кредиту за попередні звітні періоди в деклараціях за березень та квітень 2005 р.
Згідно наданої довідки ДПІ у Ленінському районі м. Донецька на запит прокуратури Миколаївської області - ТОВ »Промтехніка» перед податковою інспекцією звітувало і недоїмки по ПДВ за грудень 2003 р. у підприємства не було.
З огляду на викладене, керуючись приписами пункту 1 статті 71 КАС України, суд встановив, що податкові накладні від 24.12.03 р. № 216, від 24.12.03 р. № 216/1, від 24.12.03 р. № 216/2 та від 29.01.04 р. № 2 на загальну суму 1745866,6 грн., отримані Позивачем, відповідають діючому податковому законодавству, не протирічать вимогам підпунктів 7.2.1., 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України »Про податок на додану вартість». Представник Відповідача 1 не зміг пояснити і довести, з яких підстав вони не були враховані під час проведення перевірки підприємства Позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що висновки Відповідача 1 викладені у Акті від 14.11.05 р. за № 788/23-700/32333121/600 не відповідають фактичним обставинам перевірки, а тому зроблені на припущеннях.
Згідно приписів пункту 2.3.4. наказу ДПА України від 10.08.05 р. № 327 »Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 - не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду
висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
За таких обставин, спірні податкові повідомлення-рішення необхідно вважати протиправними і позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.
Суд вважає вимоги Позивача про стягнення з бюджету заборгованості також обґрунтованими, виходячи з наступного.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період та те, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Відповідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України »Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР - датою виникнення податкового зобов'язання з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а вразі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності каси-дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт(послуг)- дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податку.
Відповідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України »Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),дата виписки відповідного рахунку(товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг)
Як вбачається з матеріалів справи, підприємство Позивача перерахувало суму визначену договорами, що не заперечується представником Відповідача 1. Податкові накладні були отримані Позивачем у лютому місяці 2005 р.
Позивач скористався своїм правом, передбаченим Законом України »Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до пункту 5.1. статті 5 вказаного Закону - якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податку самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
24.12.03 р. ТОВ »Промтехніка» та Позивач по справі уклали договір купівлі-продажу № 241203 та підписали акт прийому-передачі від 24.12.03 р., який є невід'ємною частиною даного договору. Вказаний факт свідчить про те, що продавець передав товар і відповідно до норм податкового законодавства у нього виникло податкове зобов'язання за грудень 2003 р., яке ним було задекларовано. Це підтверджується листом заступника начальника ДПІ у Ленінському районі м. Донецька в якому вказано, що податкове зобов'язання за грудень 2003 р. складали 5964452 грн. При цьому, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька не говорить про те, що ТОВ »Промтехніка » не надає звітів до податкових органів. З наведеного можна зробити висновок, що стан розрахунків ТОВ »Промтехніка», наявність переплати чи податкового боргу, матеріалами справи, не підтверджується, а отже і Відповідачу 1 на день проведення перевірки не були відомі, оскільки Відповідач 1 відповідних запитів не робив та відповідей не мав. Тобто, Відповідач 1 не може підтвердити факт несплати в складі податкового зобов'язання ТОВ »Промтехніка» сплачених Позивачем сум податку на додану вартість.
Приймаючи до відома викладене, суд дійшов висновку, що висновки Акту перевірки від 14.11.05 р. за № 788/23-700/32333121/600, а отже і прийнятті ним податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам перевірки.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аргументи щодо недотримання підприємством Позивача вимог підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України »Про податок на додану вартість» не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки з матеріалів справи не вбачається будь-яких порушень ТОВ »Промтехніка», за які відповідальність наступає на підставі норм податкового законодавства.
Як свідчать дані головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві - Товариство з обмеженою відповідальністю »Промтехніка» має юридичну адресу та місцезнаходження: м. Донецьк, Ленінський район, вулиця Клінічна,11.
Відповідно із статтею 18 Закону України »Про реєстрацію» відомості, які підлягали внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю »Промтехніка», а тому вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, не були до нього внесені-вони не можуть бути використанні в спорі з третьою стороною.
Про передчасність та необґрунтованість прийнятих рішень свідчить наступне. Як повідомляє ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, до податкової міліції була направлена службова записка з метою підтвердження незнаходження ТОВ »Промтехніка» за юридичною адресою на день проведення перевірки. За таким, оскільки будь-якої відповіді на дану службову записку не було отримано, незнаходження підприємства за вказаною в держреєстрі адресою не можна вважати підтвердженим та доказаним.
Згідно підпункту 1.14 Положення про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірки суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при проведенні виїзної чи позапланової перевірки встановлюється відсутність юридичної особи або посадових осіб платника податків за місцезнаходженням або їх переховування, складається відповідний акт перевірки. Він передається до підрозділу податкової міліції як окремий запит на встановлення місцезнаходження платника податків. Підрозділ податкової міліції здійснює оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податків. Не пізніше 10 денного терміну від дня отримання запиту на встановлення місцезнаходження підрозділ податкової міліції в обов'язковому порядку письмово повідомляє підрозділ, який очолює перевірку, та підрозділ обліку платників податків про результати здійснення заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків.
З огляду на викладене, суд вважає, що Відповідачем 1 не доведені ті обставини, на які він посилається в Акті перевірки і на підставі яких приймались спірні податкові повідомлення-рішення.
Відповідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України »Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 названого Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Суми, що невідшкодовані платнику податку протягом вищезазначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Таким чином, здійснюючи неправомірне зменшення сум, заявленого податкового кредиту податковий орган порушив право підприємства на отримання податкового кредиту.
Крім того, суд дійшов висновку, що позапланова документальна перевірка проведена з порушення чинного законодавства щодо порядку проведення та оформлення результатів перевірки, зокрема наказу ДПА України від 10.08.05 р. № 327 »Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205. Відповідно до норм, зазначеного порядку, Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Відповідно пункту 1.7 статті 1 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладається в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Як свідчить Акт документальної перевірки від 14.11.05 р. за № 788/23-700/32333121/600 в ході перевірки були використані наступні - установчі документи, декларації про податок на додану вартість за березень та квітень 2005 р., лист ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 27.09.05 р. за № 26998/7/23-213.
На сторінці 4 Акту документальної перевірки вказано наступне: »перевіркою не надається можливим зробити остаточний висновок щодо декларування постачальником ТОВ »Промтехніка» відповідних податкових зобов'язань та їх сплату до Державного бюджету України та, як наслідок виникли сумніви щодо права ТОВ »Промтехніка» на виписування податкової накладної як платника податку на додану вартість(п. п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 ЗУ »Про ПДВ» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку, передбаченому ст. 9 вказаного закону».
З викладеного випливає, що висновки з Акт документальної перевірки базуються не на фактах, а на припущеннях та непідтвердженій належним чином інформації, що є неприпустимим та протиправним.
Правомірність виписування ТОВ »Промтехніка» підтверджується листом Ленінської ДПІ м. Донецька, оскільки в ньому зазначено, що останнім надавалась звітність по податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 1.7 статті 1 Закону України »Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно з пунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України »Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.
Право позивача на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА та Державного казначейства України від 21.05.01 р. № 200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.01 р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем в порушення діючого законодавства, зокрема, податкового, а тому є протиправними.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163 КАС України, господарський суд, -
Залучити до участі у справі у якості відповідача ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче підприємство »Земля і життя» - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Ленінською МДПІ у м. Миколаєві (реорганізована у ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва):
- від 14.11.05 р. № 0000182302/0/4676 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 1326447 грн.;
- від 14.11.05 р. № 0000172302/0/4674 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу - 87749 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 43875 грн.;
- від 13.04.06 р. № 0000202302/2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1389 грн., нарахованих у зв'язку з отриманням бюджетного відшкодування в сумі 2778 грн. та зменшенням бюджетного відшкодування в сумі 11804 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче підприємство »Земля і життя» (м. Миколаїв, проспект Леніна, 67, код ЄДРПОУ 32333121) 1338251 грн. бюджетної заборгованості.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче підприємство »Земля і життя» (м. Миколаїв, проспект Леніна, 67, код ЄДРПОУ 32333121) 3,4 грн.
Виконавчі листи видати Товариству з обмеженою відповідальністю »Науково-виробниче підприємство »Земля і життя» після набрання постановою суду законної сили.
Строки, порядок набрання постановою суду законної сили та її оскарження передбачені статтею 186 КАС України.
Суддя
О.Ф.Середа