16 травня 2013 р. Справа № 2а/0470/12771/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
позивача представника позивача прокурора третьої особи представника третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 Лященко В.В. ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровської районної державної адміністрації, треті особи прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_7, ОСОБА_3, садівниче товариство «Авіатор» про скасування розпоряджень, -
25 жовтня 2012 року для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровської районної державної адміністрації, треті особи прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про скасування розпоряджень Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №3971-Р від 18.09.2008 р. «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 05.06.2007 р. №1273/1-р» та №4317-Р від 16.10.2008 р. «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 17.07.2007 р. №1781-р».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №1781-р від 17.07.2007 р. «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення садівництва» йому було передано у власність земельну ділянку для ведення садівництва за межами населеного пункту на території Ювілейної селищної ради за рахунок земель садового товариства «Авіатор». Також розпорядженням від 05.06.2007 року за №1273/1-р позивачу було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва. На підставі розпорядження від 17.07.2007 року позивачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Однак прокурором Дніпропетровського району в порядку ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» було внесено протести №3189 від 15.09.2008 року, №3589 від 13.10.2008 року про скасування розпоряджень Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації, на підставі вказаних протестів Головою Дніпропетровської районної державної адміністрації було винесено оскаржувані розпорядження. Позивач вважає вказані розпорядження незаконними та такими що порушують його право власності на земельну ділянку та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем без належних повноважень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного суду від 15 лютого 2013 року в якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено садівниче товариство «Авіатор».
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав письмові заперечення, які містяться в матеріалах адміністративної справи та зазначив, що оскаржувані розпорядження були прийняті правомірно на виконання протесту прокурора.
Прокурор в судовому засіданні судовому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, оскільки були порушенні вимоги земельного законодавства при прийнятті розпоряджень від №1781-р від 17.07.2007 р. «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення садівництва» та від 05.06.2007 року за №1273/1-р «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва».
Третя особа ОСОБА_7 та представник третьої особи ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували та зазначили, що розпорядження від №1781-р від 17.07.2007 р. «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення садівництва» та від 05.06.2007 року за №1273/1-р «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва» прийняті відповідачем протиправно.
Представник третьої особи садівничого товариства «Авіатор» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляд справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи, шляхом направлення кореспонденції на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про розгляд даної адміністративної справи із її участю та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Головою Дніпропетровської районної державної адміністрації було винесено розпорядження від 05.06.2007 р. №1273/1-р «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва», відповідно до якого громадянину ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,04 га для ведення садівництва, яка розташована на землях садівничого товариства «Авіатор» за межами населеного пункту на території Ювілейної селищної ради.
Відповідно до розпорядження Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 17.07.2007 р. №1781-р «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення садівництва» ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,06 га, в тому числі: багаторічних насаджень - 0,06 га, для ведення садівництва за межами населеного пункту на території Ювілейної селищної ради за рахунок земель садового товариства «Авіатор».
На підставі розпорядження Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 17.07.2007 р. №1781-р ОСОБА_4 20 липня 2007 року було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва, яка розташована с/т «Авіатор», 32, Ювілейна селищна рада, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл., що підтверджується матеріалами справи (Т.1 а.с.20).
Прокурором Дніпропетровського району в порядку ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» було внесено протести №3189 від 15.09.2008 року, №3589 від 13.10.2008 року з вимогою скасувати розпорядження Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 05.06.2007 р. №1273/1-р «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва» та розпорядження Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 17.07.2007 р. №1781-р «Про передачу земельної ділянки у власність для ведення садівництва».
На підставі вказаних протестів Головою Дніпропетровської районної державної адміністрації було винесено розпорядження №3971-Р від 18.09.2008 р. «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 05.06.2007 р. №1273/1-р» та №4317-Р від 16.10.2008 р. «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 17.07.2007 р. №1781-р».
При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з наступного.
Так, згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-XIV (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Також, згідно статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Отже, в зазначеній нормі права законодавцем чітко обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб'єктами є Президент України, Кабінет Міністрів України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.
Це також узгоджується з положеннями частини восьмої статті 118 Конституції України про те, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що голова місцевої державної адміністрації має право видавати розпорядження лише в межах своїх повноважень. При цьому, у нього відсутні будь-які повноваження щодо скасування власних розпоряджень.
Стаття 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» дає вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.
Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що голова місцевої державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власні розпорядження, на підставі яких у ОСОБА_4 вже виникло право власності на земельні ділянки.
Крім цього, в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Оскаржувані розпорядження є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути в подальшому скасовані державною адміністрацією. Така правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».
В тому числі, суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача, що оскаржувані розпорядження були видані на підставі протестів прокурора, а тому винесені розпорядження є правомірними, оскільки статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII встановлено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Тобто, відповідно до зазначеної норми права протест прокурора надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, в даному випадку прокурор Дніпропетровського району приніс протест на акт органу, який його видав і не має право його скасовувати, а не до вищестоящого органу, який має право скасувати цей акт. Правова позиція узгоджується з позицією ВАСУ, що висловлена в ухвалі від 04.09.2012 року по справі №К/9991/30146/11.
Частини 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом також враховано вимоги статті 161 та 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначена правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у справах цієї категорії, яка висловлена в постанові від 25 грудня 2012 р. № 21-412а12.
Враховуючи викладене вище, оцінивши докази, які є у справі, згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у їх сукупності, у відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що розпорядження Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №3971-Р від 18.09.2008 р. «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 05.06.2007 р. №1273/1-р» та №4317-Р від 16.10.2008 р. «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 17.07.2007 р. №1781-р» прийняті з перевищенням наданих Законом повноважень, відтак позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 44 гривні 00 копійок, що підтверджується квитанціями, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 86, 94, 160-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Дніпропетровської районної державної адміністрації, треті особи прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_7, ОСОБА_3, садівниче товариство «Авіатор» про скасування розпоряджень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №3971-Р від 18.09.2008 р. «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 05.06.2007 р. №1273/1-р».
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №4317-Р від 16.10.2008 р. «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 17.07.2007 р. №1781-р».
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 44 (сорок чотири) гривні 00 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 21 травня 2013 року
Суддя Н.В. Боженко