Справа № 188/318/13-ц
Провадження № 2/188/204/2013
08 травня 2013 року смт. Петропавлівка
Петропавлівський районний суд, Дніпропетровської області в складі: головуючої
судді Курочкіної О.М.
при секретарі: Лукіній Л.І.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поділ сумісно набутого майна між подружжям
ОСОБА_3 звернувся до Петропавлівського районного суду з вимогою до ОСОБА_4 про поділ сумісно набутого майна між подружжям.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що він з 30 вересня 2006 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою.
Від шлюбу є донька ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1.
Сімейне життя не склалося, у грудні 2012 року відповідачка припинила їх спільне проживання з позивачем та переїхала до оселі її батьків. Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу . Ухвалою суду 12.02.2013 р. розгляд цивільної справи за його позовом про розірвання шлюбу було зупинено та надано час для примирення строком на 6 місяців.
За час сумісного проживання в шлюбі, сторонами спільно було набуто домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу посвідченого 18.10.2007 року.
Позивач зазначив, що ними у приватну власність також отримано іншу земельні ділянки. Відповідач не бажає проживати в спільному домоволодінні, не бажає отримати його одноосібно у приватну власність, зобов'язання за кредитним договором позивач виконує одноосібно в повному об'ємі.
Позивач пропонував відповідачу розподілити в добровільному порядку набуте ними за час спільного шлюбу майно шляхом виділення на його користь домоволодіння та земельних ділянок в повному об'ємі запропонувавши на її користь грошову компенсацію за нерухоме майно, враховуючи кредитне зобов'язання, забезпечене всім набутим ними сумісним майном.
Загальна вартість набутого за час шлюбу домоволодіння складає 39 200,00 гривень, тобто вартість частки кожного із них складає 19 600, 00 гривень Залишкова сума по сплаті кредиту перед кредитною організацією отриманого ними для придбання вищенаведеного домоволодіння на 01.02.2013 року складає 14 426, 70 гривень без врахування процентів за користування кредитними коштами, тобто кожен зобов'язаний сплатити 7 213, 35 гривень. Позивач згоден в подальшому виконувати зобов'язання за кредитним договором в разі переходу набутого ними за час шлюбу домоволодіння у його приватну власність разом із цілісними земельними ділянками отриманими нами у приватну власність для його обслуговування та ведення присадибного господарства, а на користь відповідача згоден сплатити компенсацію за таке майно, яка складає вартість її частки за відрахуванням суми невиконаного зобов'язання за кредитним договором, тобто в арифметичному виразі це складає : 19 600,00 - 7 213, 35 = 12 386, 65 гривень.
Позивач також зазначив, що відповідач погоджувалась на добровільний поділ майна але зволікає з остаточним вирішенням питання, що й послугувало зверненню з позовом до суду.
Просить суд поділити спільно набуте під час шлюбу майно, виділивши на його користь домоволодіння та земельні ділянки розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку розміром 0,05 га для ведення особистого селянського господарства згідно державних актів на ім'я відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, пояснив, що відповідачка спочатку погоджувалась на грошову компенсацію, але укласти мирову угоду не погодилась, вважаючи грошову компенсацію в 40 тисяч грн. недостатньою. Вважає, що спільне володіння і користування домоволодінням є неможливим через невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті кредиту після фактичного припинення шлюбних відносин у грудні 2012 року, він звертався до неї але відповідачка не бажає вирішувати спір . Вимоги обґрунтовував необхідністю врахування боргу подружжя при поділі подружнього майна.
Представник відповідача позов не визнав, зустрічних вимог не висунув, зазначив, що з вартістю будинку на час розгляду справи у суді не погоджується, так як там зроблено ремонт, відповідачка не бажає позбавляти себе права власності на домоволодіння, а тому не має наміру і необхідності доводити дійсну вартість майна. Шлюб між сторонами не припинено, кредитний договір укладено з позивачем і цей договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати кредит за майно під іпотекою, крім того відповідачка не має доходів сплачувати іпотеку, ці зобов'язання згідно договору покладаються лише на позивача. Позивач створив сім'ю і має зобов'язання перед сім'єю і дитиною, які взяв на себе добровільно. Представник відповідача визнав, що сторони спільно не проживають, відповідач сплачує аліменти і одноособово виконує зобов'язання за кредитним договором. Вважає, що відповідачка при необхідності надалі сплачувати кошти за кредитним договором може скористатися допомогою батьків але на цей час вона має намір зберегти сім'ю. Вважає, що відповідачка згідно витягу вже є власником ? будинку за адресою АДРЕСА_1 та згідно Державних актів власником земельних ділянок 0,05 га та 0,15 га за тією ж адресою і позбавлятися права власності наміру не має, крім того вона має неповнолітню дитину.
Представник третьої особи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав в судове засідання заяву про розгляд справи у їх відсутність. Згідно наданого відгуку, просить позов задовольнити, вважає, що задоволення позову не буде порушувати прав Банку як іпотекодержателя.
Суд вислухавши учасників судового розгляду , вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.
Судом встановлено, що сторони по справі знаходяться в цивільно правових відносинах урегульованих нормами цивільного права та Сімейного кодексу України.
Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 30.09.2006 р. підтверджується, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають малолітню дочку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ч.1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно ч.2 ст.71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя( одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Суд враховує, що сторони за попередньою домовленістю бажали укласти мирову угоду і питання про внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду позивач поставив вже під час розгляду справи по суті, коли не було досягнуто домовленості про укладання мирової угоди.
Суд бере до уваги, що позивач має можливість внести кошти, має відповідну суму і під час розгляду справи по суті заявив клопотання про винесення відповідної ухвали, так як депозитний рахунок у суду відсутній, а на рахунок територіального управління ДСА в Дніпропетровській області кошти без ухвали суду не було прийнято, але клопотання за вимогою відповідача та відповідно до ст.131 ЦПК України відхилено.
Суд також враховує, що сторона відповідача в судовому засіданні не висловила сумнівів про неможливість сплати компенсації стороною відповідача на користь іншої сторони, навіть заперечувала в задоволенні клопотання про надання додаткової можливості внести кошти на депозитний рахунок.
Суд не бере до уваги пояснення сторони відповідачки про те, що ціна будинку не відповідає дійсності, так як сторонами не надано про зазначені обставини докази.
Суд погоджується зі стороною позивача, що відповідно до положень ч.1 ст.365 ЦК України спільне володіння і користування майном є неможливим, так як відповідач не бажає брати на себе виконання боргових зобов'язань по кредитному договору і договору іпотеки і згідно пояснень представника позивачки не вважає це своїм обов'язком.
Відповідно до чинного законодавства боргові зобов'язання перед банком повинні виконуватись своєчасно і в повному обсязі
Відповідно до вимог ч.3 ст.61, ч.2 ст.68 СК України, одержані за укладеним одним із подружжя договором гроші є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а розпорядження ними після фактичного розірвання шлюбних відносин має здійснюватись виключно за взаємною згодою обох із подружжя, оскільки презумпція згоди одного із подружжя вже не діє.
Відповідно до п.23 Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007р. передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання, п.24 передбачено, що борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли і в інтересах сім'ї, враховуються при поділі загального майна подружжя.
Суд враховує, що спірний будинок перебуває в іпотеці ВАТ»Райффайзен Банк Аваль», однак положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися будинком без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.
Відповідно до ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
Також суд враховує, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку»в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Таким чином суд вважає, що в судовому порядку можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним. Відповідно до чинного законодавства боргові зобов'язання перед банком повинні виконуватись своєчасно і в повному обсязі, що взяв на себе і виконує позивач.
В результаті придбання подружжям будинку в кредит боргові зобов'язання перед ВАТ»Райффайзен Банк Аваль» несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто уклав кредитний договір.
Договором купівлі-продажу від 18.10. 2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, підтверджується, що під час шлюбу сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали будинок за адресою АДРЕСА_1 з ? часткою права власності кожного.
Згідно договору купівлі-продажу вартість будинку 39200 грн. Будинок придбано за кредитні кошти на суму 33292 грн., які продовжує сплачувати позивач після фактичного припинення шлюбних відносин самостійно.
Відповідно до ст. 586 ЦК України заставодавець має право розпоряджатись майном, лише за згодою заставодержателя.
Суд бере до уваги посилання третьої особи на те, що враховуючи, що спірне нерухоме майно знаходиться в іпотеці, то в інтересах іпотекодержателя просять позов задовольнити.
Відповідно до розділу І ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.
Згідно ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати відшкодування за рахунок заставленого майна. З цього виходить, що право власності обмежується відсутністю права розпорядження цим майном. І право власності настане в повному обсязі, тільки після того, як боржник виплатить всі взяті у борг суми і цим самим звільнить себе від застави.
Судом встановлено і сторонами визнано, що шлюбні відносини фактично припинені, позивач продовжує особисто виконувати боргові зобов'язання за кредитом, сплачує аліменти. Відповідач з будинку виїхала і не проживає, клопотання про часткове виконання боргових зобов'язань перед ВАТ»Райффайзен Банк Аваль» по сплаті кредиту і про бажання їх виконувати не заявила, будь яких доказів і наявність підстави для застосування ч.2 ст. 70 СК України і відступити від засад рівності часток подружжя при вирішенні спору про поділ майна суду не надала, а лише наявність спільної дитини, на утримання якої позивач сплачує аліменти суд не вважає такою підставою.
На час розгляду справи у суді залишкова сума заборгованості по сплаті кредиту перед кредитною організацією отриманого позивачем в інтересах сім'ї для придбання вищенаведеного домоволодіння на 01.02.2013 року складає 14 426, 70 гривень без врахування процентів за користування кредитними коштами, тобто на час поділу спільного майна, за домоволодіння сплачено (39200 грн. -14426.7 грн) загальною сумою 24773.30 грн. що є спільними грошовими коштами подружжя, відповідно ? частка кожного складає 12386.65грн.
Згідно кредитного договору №014/138451/3183/74 від 18.10.2007 року ОСОБА_3 отримав на відповідних умовах кредит у сумі 33292 грн. і має зобов'язання до 17.10.2017 року по сплаті зазначених коштів.
Судом встановлено, що відповідно до договору іпотеки №014/138451/3183/74/390 від 18.10.2007 року позивач як іпотекодавець, а відповідач як майновий поручитель передали будинок в іпотеку ВАТ»Райффайзен Банк Аваль» за взаємною згодою і добровільно. Зазначений Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя щодо виконання позивачем як іпотекодавцем своїх зобов'язань. Які випливають із кредитного договору №014/138451/3183/74 від 18.10.2007 року
Таким чином, з урахуванням приведених норм закону та встановлених обставин справи, а також зважаючи на те відповідач не заявила бажання взяти на себе часткове виконання кредитних зобов'язань як особа, що бажає зберегти право власності на спірне майно під іпотекою, вважаючи це підставою неможливості спільного володіння і користування спірним домоволодінням, суд приходить до висновку, що при поділі спільно набутого майна, доцільно визнати за позивачем право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 сплативши відповідачу компенсацію у сумі 12386.65грн.
Крім того згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме :
Сер ЯЗ №305841 від 05.06.2010 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,05 га розташованої в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства з правом спільної власності на земельну ділянку ОСОБА_3;
Сер ЯЗ №305839 від 05.08.2010 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,15 га розташованої в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з правом спільної власності на земельну ділянку ОСОБА_3;
Сер ЯЗ №305842 від 05.08.2010 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,05 га розташованої в АДРЕСА_1 для веденя особистого селянського господарства з правом спільної власності на земельну ділянку ОСОБА_4;
Сер ЯЗ №305840 від 05.08.2010 року ОСОБА_3.є власником земельної ділянки площею 0,15 га розташованої в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з правом спільної власності на земельну ділянку ОСОБА_4
Земельні ділянки сторонами отримані в спільну сумісну власність безкоштовно, на підставі рішень органу місцевого самоврядування за адресою придбаного будинку, що знаходиться під іпотекою.
Тож відповідно до актів і кадастрових номерів земельних ділянок суд приходить до висновку, що сторони є власниками з правом спільної власності на земельну ділянку площею 0,15 га розташованої в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 0,05 га розташованої в АДРЕСА_1 для веденя особистого селянського господарства.
Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (а.с.32-33) вартість земельної ділянки площею 0,05 га складає 1288.75 грн., а земельної ділянки площею 0,15 га складає 21780.00 грн.
Тож суд приходить до висновку, що загальна вартість земельних ділянок отриманої сторонами в спільну сумісну власність безкоштовно, для обслуговування будинку і ведення складає 23068.75 грн., а грошова оцінка частки кожного на суму 12534.38 грн.
Суд приходить до висновку, виходячи з положень ЗК України, що при поділі спільно набутого майна, доцільно визнати окремо за позивачем та відповідачем право приватної власності на ? частку земельної ділянки площею 0,15 га розташованої в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та на земельнуділянку площею 0,05 га та право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,05 га розташованої в АДРЕСА_1 для веденя особистого селянського господарства окремо за позивачем та відповідачем .
При винесенні зазначеного рішення суд бере до уваги, що будинок загальною площею 59,3 кв.м. не буде перешкодою в поділі на місцевості земельної ділянки площею 0,15 га в натурі,крім того сторонами не надано доказів, про перешкоду зазначеного поділу, судом встановлено, що її розміри та розташування на місцевості теж сприяє її розумному поділу (а.с.14) .
Судом встановлено і сторонами визнано, що зазначене майно набуто під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя, вимоги заявлено лише щодо будинку та земельних ділянок, при оцінці вартості спірного майна, із-за небажання сторін провести експертизу або належну оцінку будинку , суд виходить із вартості зазначеної в наданих належних доказах, також, сторони не надали суду ніяких письмових доказів підтверджуючих наявність іншого спірного майна, придбаного у період шлюбу, тому суд на підставі ст. 212 ЦПК України надає належну оцінку даним доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд вважає необхідним вирішити питання щодо судового збору відповідно до положень ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір», частково стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 249.21 грн.
В задоволенні інших вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись, ст. 69-71 СК України, ст..ст.58,83, 88, 212-215 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поділ сумісно набутого майна між подружжям задовольнити частково.
Поділити спільно набуте майно під час проживання у шлюбі ОСОБА_3 до ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_3:
право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1;
право приватної власності на ? земельної ділянки кадастровий номер 1223855100-04-001-0279 площею 0,15 га розташованої в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель;
право приватної власності на ? земельної ділянкуи кадастровий номер 1223855100-04-001-0280 площею 0,15 га розташованої в АДРЕСА_1 для веденя особистого селянського господарства.
Визнати за ОСОБА_4:
право приватної власності на ? земельної ділянки кадастровий номер 1223855100-04-001-0279 площею 0,15 га розташованої в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель;
право приватної власності на ? земельної ділянки кадастровий номер 1223855100-04-001-0280 площею 0,15 га розташованої в АДРЕСА_1 для веденя особистого селянського господарства.
Сплатити ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію за будинок за адресою АДРЕСА_1 у сумі 12386.65грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 249.21 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. М. Курочкіна