Перемишлянський районний суд Львівської області
Справа № 2/449/243/2013
"16" травня 2013 р.
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді - Савчака А.В.
при секретарі Подусівська Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, -
06.12.2013р. позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2, який постійно користувався земельною ділянкою площею 0,0510га в садівничому товаристві "Діброва", що в с.Шпильчино Перемишлянського району Львівської області і яка належала йому на праві приватної власності відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 03.04.1997р. серії ІІ-ЛВ №014344.
Після смерті її чоловіка ОСОБА_2 відкрилась спадщина на його майно, в чому числі і на земельну ділянку. Відповідно до спадкового законодавства вона являється єдиною спадкоємницею на майно покійного ОСОБА_2, так як фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, використовує земельну ділянку за призначенням, тобто фактично володіє та користується нею.
Проте в нотаріальному порядку не може оформити прийняття спадщини, а саме земельної ділянки, хоча фактично вступила у володіння спадковим майном покійного чоловіка, оскільки втратився оригінал правовстановлюючого документу - державний акт на право приватної власності на вищезгадану земельну ділянку.
Вважає, що згідно спадкового законодавства України має право на спадщину на майно, що належало померлому чоловікові.
Після смерті чоловіка вона шляхом фактичного користування прийняла спадщину, тобто фактично володіє та управляє спадковим майном.
Відповідно до ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав і інтересів передбаченого визнання права - у даному випадку її права власності на земельну ділянку, а за змістом ст.392 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою або втрачено оригінал правовстановлюючого документу. Право прзивачки не визнає відповідач - виконком Бібрської міської ради, який відмовляється видати їй відповідні доркументи на земельну ділянку та визнати за нею право власності на неї, а також втраченого оригіналу державного акту на право приватної власності на землю.
Заслухавши пояснення позивачки, свідка ОСОБА_3 (сина позивачки) та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 213 ЦПК України передбачає, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суду не надано доказів того, що на мамент смерті позивачка проживала разом з померлим і фактично вступила в володіння на управління спадковим майном (зокрема, земельною ділянкою). Позивачкою надано копію свідоцтва про одруження з померлим ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 виданого 3.08.1974 р.) проте не надано доказів того, що позивачка на день смерті ОСОБА_2 ще перебувала з ним в цьому шлюбі. Тому, суд не бачить підстав для застосування ст.1268 ЦК України на яку посилається позивачка.
В матеріалах справи також відсутні докази того, що позивачка в нотаріальному порядку не змогла оформити спадщину, зокрема: чи подавалась нею заява про прийняття спадщини, чи була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3, чи було позивачці відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину тощо. Стаття 1297 ЦК України передбачає обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що позивачка не є єдиною спадкоємницею за законом першої черги, оскільки у померлого було щонайменше двоє синів. При цьому судом було враховано те, що один з них ОСОБА_3 був допитаний в судовому засіданні та повідомив, що він на цю земельну ділянку не претендує і не заперечує, щоб право власності на цю земельну ділянку було оформлено на позивачку (його матір). Інший ОСОБА_3 подав нотаріально завірену заяву про відмову від спадщини на цю земельну ділянку.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України "Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону".
Відповідно до ч.2 абзац 3 ст. 331 ЦК України "Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації."
Стаття 1299 ЦК України передбачає, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Одже, оскільки право власності на дану земельну ділянку не зареєстровано за позивачкою, вона не є власником даної земельної ділянки, тому посилання позивачки на ст.392 ЦК України є безпідставним. Також суд вважає, що в даному випадку безпідставним є посилання позивачки на ст.ст. 317, 319, 322, 373, 386 ЦК України, оскільки вони стосується прав власника (в даному випадку прав власника земельної ділянки), яким позивачка на даний момент не є (з підстав зазначених вище).
Безпідставними є посилання і на ст. 1234 ЦК України та на ст.ст. 120, 131 Земельного Кодексу України, оскільки вони не мають жоного відношення до правовідносин, що розглядались в цьому провадженні.
Не визнання Бібрською міською радою права власності позивачки на земельну ділянку позивачкою не доведено (будь-які докази такого не визнання позивачкою не були подані), як і обгрунтування того на якій підставі Бібрська міська рада повинна була визнавати за позивачкою право власності на земельну ділянку, яка була надана померлому чоловікові позивачки.
В матеріалах справи міститься копія газети "Перемишлянський край" від 13 грудня 2012 року в якій опубліковано оголошення про втрату Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №014344, виданого на ім'я ОСОБА_2.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 15, 60, 130,208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову - відмовити.
Заява відповідача про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Перемишлянський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом Львівської області, якщо воно не буде скасоване.
Суддя А. В. Савчак