Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1316/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко А.А.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу
Доповідач Гайсюк О. В.
Іменем України
15.05.2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Гайсюка О. В.
суддів Савченко С. О.,
Письменного О. А.,
при секретарі Липі А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2013 року,
У лютому 2013 року Кредитна Спілка «Реал Кредит» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позивач зазначив, що 14.08.2008 р. між КС «Реал Кредит» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким КС «Реал Кредит» надала відповідачу цільовий кредит в розмірі 5000 гривень зі сплатою нею процентів - 0,1918% за день від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до графіку відповідач в строк до 25.02.2010 р. зобов'язалася повернути суму основного боргу та проценти. Договором передбачена сплата пені та штрафу.
Відповідач за договором сплатила лише 429 грн. за тілом кредиту та 2685,08 грн. процентів.
На день подачі позову відповідач має заборгованість у сумі 35009 грн. 29 коп., а саме неповернений кредит 4570,08 грн., проценти - 11618 грн., пеня - 17391,01 грн., штраф - 1429,40 грн.
Посилаючись на це, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_3 35009, 29 грн. та судові витрати.
Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2013 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не врахував того, що розмір неустойки значно перевищив розмір збитків (ч. 3 ст. 551 ЦК України), суд неправомірно не засотував строку позовної давності, який на її думку сплив. Крім того відповідач вважає, що стягнення пені та штрафу є подвійною цивільно-правовою відповідальністю одного і того ж виду, що є недопустимим. На думку відповідача лист позивача від 02.07.2009 р. свідчить про розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 28.01.2013 р. заборгованість ОСОБА_3 перед КС «Реал Кредит» за кредитним договором від 14.08.2008 р. становить 35009,29 грн., з яких за основною сумою кредиту - 4570,08 грн., за процентами - 11618,80 грн., пеня - 17391,01 грн., штраф - 1429,40 грн. (а. с.6).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка подала лише заяву про застосування позовної давності (а. с. 19-20), заяви про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України ОСОБА_3 не подавала.
Суд дійшов правильного висновку про те, що строки позовної давності за вимогами позивача не спливли.
Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно графіку погашення кредиту, який міститься в п. 3.3 Договору, останній платіж ОСОБА_3 повинна здійснити 25.02.2010 р. (а. с. 3), отже строк виконання зобов'язання сплинув 25.02.2010 р., а тому трирічний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України за основною вимогою позивача спливає 25.02.2013 р., але позивач звернувся до суду 04.02.2013 р. (а. с. 2), до спливу цього строку, що свідчить про те, що позивач не пропустив строку позовної давності.
Вимоги про стягнення неустойки (пеня, штраф)заявлені в межах строку позовної давності - один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України), що прямо зазначено в розрахунку (а. с. 6).
Пеня та штраф передбачені договором (п. 6.3 та п. 6.4), як окремі види відповідальності за різні порушення, а тому застосування цих санкцій не суперечить ст. 6 ЦК України.
Суд першої інстанції виходячи із диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України) правильно не застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки про це не подала заяви ОСОБА_3 До того ж розмір неустойки не значно перевищує заборгованість відповідачки за тілом кредиту - 4570,08 грн. та процентами - 11618,80 грн.
Лист спілки від 02.07.2009 р. свідчить про те, що спілка лише мала намір розірвати договір, але не зробила цього (а. с. 18).
Отже, висновки суду про необхідність задоволення позову позивача відповідають обставинам справи та наведеним в рішенні нормам матеріального права.
Наведене свідчить про те, що рішення суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування чи зміни цього рішення відсутні.
Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді