Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 травня 2013 р. Справа №805/5636/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10:40
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,
при секретарі судового засідання Булизі В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор», м. Донецьк
про стягнення адміністративно-господарських за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 2 912 510,72 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Толмачової А.М. - за дов. від 16 січня 2013 року
від відповідача: Панкова К.М. - за дов. від 04 грудня 2012 року
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» про стягнення адміністративно-господарських за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 2 912 510,72 грн.
Правовою підставою стягнення заборгованості представник позивача під час розгляду справи вважає вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Вказує, що відповідно до звіту форми № 10-ПІ за 2012 рік середньооблікова численність штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» становить 7 883 осіб. У 2012 році повинно бути працевлаштовано 315 інвалідів, фактично ж, за даними працевлаштовано 149 інвалідів, у зв'язку з чим сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 2 911 346,18 грн., нарахована пеня - 1 164,54 грн., що разом складає 2 912 510,72 грн., тому просить суд стягнути її з відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував. Вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Згідно зі ст. 18 цього Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, а за приписами ч. 3 ст. 18 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Зазначає, що ним систематично направлялись до Державного центру зайнятості звіти про наявність вакансій, розміщувались оголошення в засобах масової інформації, а тому, підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій у позивача відсутні.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно пункту 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Також, відповідно до підпункту 3 пункту 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Позивачем надано до суду розрахунок суми адміністративного - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, яка становить 2 911 346,18 грн. Сума нарахованої пені складає 1 164,54 грн. (арк. справи 7 - 8).
Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875) зобов'язує відповідача відповідно до 4-х відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центри зайнятості про вільні робочі місця для інвалідів, звітувати перед відділенням Фонду соціального захисту інвалідів про їх працевлаштування, а органи працевлаштування - підбирати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Таким чином, на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштувати інвалідів, але покладається обов'язок інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998р. затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості».
Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертної комісії.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЄК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Тобто, законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями зобов'язань щодо працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання, з якими рекомендаціями медико-соціальної експертної комісії та індивідуальною програмою реабілітації може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою
Згідно до ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Як вбачається зі звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» про зайнятість і працевлаштування інвалідів №10-ПІ за 2012 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 7 883 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 315 особи. Разом з тим, фактично на підприємстві працюють 149 інвалідів.
Відповідач щомісяця протягом 2012 року належним чином інформував Донецький міський центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН (арк. справи 32 - 223), також відповідачем додатково вживалися заходи щодо пошуку інвалідів для працевлаштування, а саме: розміщувалась інформація про пошук працездатних осіб в засобах масової інформації (27 - 28, 224).
Крім того, відповідач брав участь у Ярмарках вакансій, що підтверджується листами Донецького міського центру зайнятості від 11.07.2012р. № 02-09/2036, № 02-09/2037, від 15.05.2013р. № 02/1340 (арк. справи 29 - 31).
Таким чином, відповідачем в повному обсязі були виконані всі залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладено на підприємство.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку стосовно того, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Заявлені до стягнення суми є адміністративно-господарськими санкціями, а тому на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких дозволяє зробити висновок, що підставою для їх сплати є наявність складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.
Оскільки судом встановлено, що відповідач виконав свій обов'язок по створенню передбаченої законодавством кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, то позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» про стягнення адміністративно-господарських за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 2 912 510,72 грн. - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 травня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 21 травня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Абдукадирова К.Е.